Розв’язання усіх вправ і завдань до підручника «УКРАЇНСЬКА МОВА. 6 клас» Глазова О. П. - 2016 рік

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

§ 22. Відмінки іменників, їхнє значення. Поділ іменників на відміни. Відмінювання іменників

223. 1 Люблю всім серцем (одн., Ор. в.) (с. р.) і душею (одн., Ор. в.) (ж. р.) я землю (одн., Зн. в.) (ж. р.) прадідів (мн., Р. в.) (ч. р.) моїх. 2. Серце (одн., Н. в.) (с. р.) радісно б’ється у країні (одн., М. в.) (ж. р.) батьків (мн., Р. в.) (лише у мн., рід не визн.). 3. Любіть Україну (одн., Зн. в.) (ж. р.) всім серцем (одн., Ор. в.) (с. р.) своїм! 4. Україна (одн., Н. в.) (ж. р.) — в рідній мові (одн., М. в.) (ж. р.) і в пісні прекрасній (одн., М в.) (ж. р.). 5. Хай буде щасливим твій вільний народ (одн., Н. е.) (ч. р.), прек­расна моя Україно (одн., Кл. в.) (ж. р.).

224. 2. Багато в світі є стежок для тебе, мій герою. 3. ЧИ не тому в барвінку, ненько, і взимку листя зелененьке, що від землі бере тепло? 4. Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукава, вона кричить: «Лю­дино, підожди! Ти підожди, людино, будь ласкава!»

У середині речення звертання виділяється з двох боків комами. На початку речен­ня звертання може відділятися комою або знаком оклику. У кінці речення перед звертан­ням ставимо кому, а після нього — розділовий знак відповідно до типу речення за метою висловлювання.

Звертання не є членом речення.

225.

І

ІІ

III

IV

доля

рік

сіль

маля

хата

борщ

гордість

тім'я

душа

молоко

гантель

пташеня

куля

дихання

купіль

курча

звістка

вчинок

ягня

пуща

золото

зерня

калюжа

зілля

тополя

різнотрав’я

птиця

листя

кисіль

щастя

читання

місяць

роздоріжжя

зерно

226. 1. Я ділю із вербою (І в.) всю журбу (І в.) до краплини (І в.), обнімаю тополю (І в.) і горнусь до калини (І в.). 2. Виводить соло півень (II в.) на тину (II в.). 3. Він гор­ланить, розчепірює дзьоба (ІІ в.) ножицями. 4. Селяни (II в.) всі потроху філософи (II в.), бо все життя (II в.) ходять біля землі (І в.), хліба (II в.), меду (II в.), сонця (II в.). 5. У маляти (IV в.) заболить пальчик (II в.), а у матері (III в.) — серце (II в.). 6. Доброта (І в.) виховується добротою (І в.), справедливість (III в.) — справедливістю (III в.).

Іменники, що не належать до жодної з відмін: соло, ножиці.

Відмінювання іменників І відміни

228.

Тверда

М’яка

Мішана

вода

молодиця

задача

Катерина

яблуня

гуща

волосина

армія

алича

стрічка

Марія

суша

Марійка

Маруся

листоноша

локшина

картопля

площа

юшка

тигриця

Микола

лінія

спина

талія

кишеня

229.

Н. в.

веселк-а

дон-я

тиш-а

Р. в.

веселк-и

дон-і

тиш-і

Д. в.

веселц-і

дон-і

тиш-і

Зн. в.

веселк-у

дон-ю

тиш-у

Ор. в.

веселк-

доне-ю

тиш-ею

М. в.

у веселц-і

на дон-і

у тиш-і

Кл. в.

веселк-о

дон-ю

тиш-е

230. 1. Буває таке на душі (І в., мішана гр., М. в., оди.), що піснею (І в., м яка гр., Ор. в., одн.) тільки і скажеш. 2. І в’ється щастя (II в.. II. в., одн.) над душею (І в., мішана гр., Ор. в., одн.). 3. Душа (І в., мішана гр., Н. в., одн.) душу (І в., мішана гр., Зн. в., одн.) чує, а серце (II в., Н. в., одн.) серцю (II в., Д. в., одн.) вість (ІІІ в., Зн. в., одн.) подає. 4. З глибин (І в., тверда гр., Р. в., мн.) душі (І в., мішана гр., Р. в., одн.) моєї промінь (II в., II. в., одн.) лине. 5. Скажи, душе (І в., мішана гр., Кл. в., одн.), чого тремтять висоти (І в., тверда гр., Н. в., мн.)? 6. Книги (І в., тверда гр., Н. в., мн.) наближають минулі події (І в., м 'яка гр., Зн. в., .як.) до наших днів (II в., Р. в., мн.) і наших душ (І в., мішана гр., Р. в., мн.).

231. Береза (тв. гр.) — березою;

черешня (м’яка гр.) — черешнею;

алича (міш. гр.) — аличею;

осика (тв. гр.) — осикою;

вишня (м'яка гр.) — вишнею;

груша (міш. гр.) — грушею;

ягода (тв. гр.) — ягодою;

полуниця (м’яка гр.) — полуницею;

каша (міш. гр.) — кашею;

буря (м’яка гр.) — бурею;

жирафа (тв. гр.) — жирафою;

мрія (м'яка гр.) — мрією;

левиця (м’яка гр.) — левицею;

калоша (міш. гр.) — калошею;

втеча (міш. гр.) — втечею;

шия (м'яка гр.) — шиєю.

232. 1. Я буду мірятися з долею (І в., Ор. в.) і сперечатися з природою (І в., Ор. в.), та тільки те, що сам подолаю, мені послужить нагородою (І в., Ор. в.). 2. Щас­лива усмішка (І в., Н. в.) робить маму (І в., Зн. в.) просто красунею (І в., Ор. в.). 3. Світить мені рятівною свічею (І в., Ор. в.) тополя (І в., Н. в.). 4. Вітер з вишнею (І в., Ор. в.) танцює. 5. Живу я правдою (І в., Ор. в.) тією, що птах не може стать змією (І в., Ор. в.). 6. Байрак над кручею (І в., Ор. в.) шумить.

233. Спиніться на дорозі ([г] // [з’]); не спіткніться на сходинці ([к] // [ц’]); не заблукайте у завірюсі ([х] // [с’]); перекажіть Луці ([к] // [ц’]); скупайтеся в ріці ([к] // [ц’]) Волзі ([г] // [з’]); придбайте в аптеці ([к] // [ц’]); стисніть у руці ([к] // [ц’]); не розсипте по долівці ([к] // [ц’]).

234. У повазі, у тривозі, у змозі, на щуці, на базіці, у шапці, на балакусі, на стрісі.

235. 1. Затишно дітям (Д. в.) в пазусі (М. в.) казок (Р. в.). 2. Сонячний зайчик (Н. в.) лежить на підлозі (М в.), то спалахне, то погасне в тривозі (М. в.). 3. Мед (Зн. в.) щільниковий ми їли на пасіці (М. в.) в лісі (М. в.). Чи не за нами заплакала сойка (H. в.) в горісі (М. в.)? 4. Не минути в дорозі (М. в.) тернини (Р. в.).

236. 1. Голодній лисичці курчатко сниться. 2. При пшеничці гарній жнива сла­вні. 3. У книжці кохайся — розуму набирайся. 4. Молодому тепліше в сорочці, ніж старому в каптані. 5. Не радий хрін тертушці, а проте на кожній танцює.

Орфограма «Літери, що позначають приголосні, які уподібнюються».

238. 1. Мово рідна (поширене звертання), 2. Світла земле моя (поширене звертання), усміхнися мені рушниками. 3. А за пісні тобі спасибі, рідна нене (поширене звертання). 4. Люби, дитино (непоширене звертання), землю цю прекрасну! 5. Горнусь до тебе, Україно (непоширене звертання). 6. Мріє (непоширене звертання), не зрадь! 7. Так звідки ж ти, дорого(непоширене звертання), почалась?

Усі вжиті в реченнях звертання є риторичними, тому що вони звернуті до неживих предметів.

• «Моя бабусю, старша моя мамо, Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш! Якими я тобі скажу словами, Що ти в мені повік не одболиш!» — так Ліна Костенко написала про свою бабусю. Моя дорогенька бабусю, і я тебе можу назвати своєю старшою мамою, адже ти любиш мене так само, як і мама, завжди переживаєш за мене, готова навіть віддати за мене своє життя. Пораднице моя! Кращих порад, ніж ти, мені ніхто не дасть. Помічнице моя, ти завжди допомагаєш мені в усьому. Найкраща у світі людино! Люблю тебе так само, як і свою рідну матусю. Твоя онука.

239. Гора — гір, круча — круч, межа — меж, буря — бур, надія — надій, кни­жка — книжок, кулька — кульок, будка — будок, поверхня — поверхонь, читальня — читалень, вітальня — віталень, сосна — сосен (і сосон), вишня — вишень, маска — масок, каска — касок, легеня — легенів (і легень).

Паралельні форми: сосна — сосен (і сосон), легеня — легенів (і легень).

240. 1. Вікно схотіло пити й устами кватирки нахилилось до долонь дощу. 2. Вщедряє землю сірий дощ, росте життя на бруку площ. 3. Знов лечу я над степами, над смарагдом нив. 4. Розпитаю, як справи у сосен, у звірів і птиць. 5. І всміхнуться сині очі од пісень моїх. 6. Трапляються окремі книги, варті цілих книгозбірень.

(складання основ + суфіксація).

241. 1. Бродить ніч по вулиц[ях] зимових, у провулках вітром завива. 2. А книж­ки стоять на полиц[ях], Щоб до них нахилялися лиця. 3. Люди цілими гуртами розхо­дяться по гор[ах] і по долин[ах].

Відмінювання іменників другої відміни

242.

Тверда група

М’яка група

Мішана група

плесо

літо

експрес

початок

забудько

острів’янин

іній

учитель

зусилля

лихослів’я

кашель

орденоносець

поєднання

узбіччя

плащ

полотнище

гараж

марш

орач

пляж

глядач

243.

Н. в

керівник

добродій

обличчя

Р. в.

керівника

добродія

обличчя

Д. в.

керівникові (-у)

добродієві (-ю)

обличчю

Зн. в.

керівника

добродія

обличчя

Ор. в.

керівником

добродієм

обличчям

М. в.

(на) керівникові (-у)

(на) добродієві (-ю)

(на) обличчі

Кл. в.

керівниче

добродію

= Н. в.

244. 1. Скажи мені, Дніпре (тверда гр., Кл. в., одн.), які вітровії (м'яка гр., Н. в., мн.) все кличуть тебе крізь степи (тверда гр., Зн. в., мн.) та гаї (м'яка гр., Зн. в., мн.). 2. Узимку вітер (тверда гр., Н. в., одн.) вовком (тверда гр., Ор. в., одн.) виє, усіх лякає вітровієм (м’яка гр.. Ор. в., одн.). 3. Прибоєм (м’яка гр., Ор. в., одн.) дальніх шумів (тверда гр., Р. в., мн.) одлунювало місто (тверда гр., Н. в., одн.). 4. Я на тебе дивлюся щовечора, Києве (тверда гр., Кл. в., одн.) мій, янтарями (м'яка гр., Ор. в., мн.) живими твій килим (тверда гр., Н. в., одн.) вечірній розшитий. 5. Вечірнє сонечко (тверда гр., Н. в., одн.) гай (м’яка гр., Зн. в., одн.) золотило, Дніпро (тверда гр., Зн. в., одн.) і поле (м'яка гр., Зн. в., одн.) золотом (тверда гр., Ор. в., одн.) крило...

245.

Тверда група

М’яка група

Мішана група

еліксир

секретар

гусляр

удар

лялькар

скляр

пивовар

ліхтар

столяр

формуляр

пустир

снігур

командир

Закінчення іменників другої відміни в родовому відмінку однини

246. Вітру, Діда Мороза, цикорію, ромену, кілограма, чаю, цукру, піску, майда­ну, списку, рояля, Харкова, Китаю, Дунаю, Ірану, Амуру, тижня, жовтня, гопака, коридору, степу, лісу, болю, яру, живопису, вальсу, залу.

З Майдану та Інститутської пішла у вічність Небесна сотня. У глибині сцени біля рояля — співачка. Жителі Харкова були й залишаються українцями. Серед тижня в мене секція плавання. Від болю хотілося кричати.

247. 1. Немає у мого народу і в думці учинити зло. 2. А там — Дніпро, аж ген до Базавлука. 3. Що за розкіш, що за привілля серед степу! 4. Може, хтось нас із Мар­са розглядає в бінокль. 5. Я відвідав галереї Москви, Парижа, Вашингтона, Рима, Будапешта, Варшави. 6. Летіли ластівки із Криму.

248. 1. Ви вранці хочете ладу, якогось душевного миру. 2. Вертайсь з бетону сірих стін у землю солов’їну. 3. В блакитну хустку диму пов’язалась хата. 4. А вітер розносив п’янкий аромат від синього Дону до синіх Карпат.

249. 1. У вогню рука довга. 2. Як дощу не буде, то й очерет не виросте. 3. Бато­га з дуба не сплетеш. 4. Припав, як муха до меду. 5. Біда докучить, але й розуму нау­чить. 6. Заєць від куща, а жаба від зайця тікає. 7. Ні з того ні з сього гості з Ніжина. 8. Смола до піску не пристає.

250. 1. Сидить батько кінець стола, на руку схилився. 2. Переді мною чистий лист паперу. 3. 4. Ходімо в ліс на свято листопаду, який із неба буйно цвітом пада.

Стіл — стола і столу (закінчення залежить від наголосу), папір — папера (доку­мент) і паперу (матеріал) (закінчення залежить від значення), листопад — листопада (місяць) і листопаду (явище) (закінчення залежить від значення).

251. 1. Тих знайомих, як гороху (назва рослини): куди не піду, то виженуть. 2. Це було за короля Гороха (власне ім’я), як було людей трохи. 3. Добрий чоловік на­дійніший від кам’яного мосту(наголос на корені). 4. Оце пропав, як з моста (наголос на закінченні) впав. 5. Праця з каменю (матеріал) вогонь видобуває. 6. З одного ка­меня (предмет) мур не зведеш.

252. Сторінки «Кобзаря», відвага богатиря, писк комара, міцність панцира, під­ручник Ігоря, пасіка бджоляра, ділянка єгеря.

253. 1. Житній хліб — пшеничному калачеві (калачу) дід. 2. Найсмачніша в лісі груша дістається ведмедеві (ведмедю). 3. Люди дякують дощеві (дощу), а подорожній його лає. 4. Не всякому коню (коневі) батіг помагає. 5. Цей і хату' спалить, так вогню (вогневі) радий. 6. Сопілка — вівчареві (вівчарю) втіха. 7. Орачеві (орачу) земля — мати, а ледареві (ледарю) — мачуха.

255. 1. За царя Панька була земля тонка — одним пальц[ем] ткнеш і воду п’єш. 2. Краще загинути орл[ом], ніж жити зайц[ем]. 3. Годуй легені вітр[ом], а серце — вогн[ем]. 4. Як приходить сніг з дощ[ем], до шевця ідем з плач[ем]. 5. Зайця бубн[ом] не встрелиш. 6. З горластим півн[ем] — не проспиш.

Хід конем (Ор. в.) — про рішучий засіб, який застосовують у крайньому випадку. Щоб мама його не сварила, Льоня зробив хід конем — поприбирав у хаті.

Відчути нюхом (Ор. в.) — підсвідомо здогадатися чи дізнатися про що-небудь. Я носом відчував: станеться щось цікаве.

Мазати п’яти смальцем (Ор. в.) — готуватися до втечі або втікати звідкись. Я, батьку, не збираюсь мазати п'яти смальцем. Хай інші мастять.

256. 1. Вється стежка скрипковим ключем. 2. Стежка густим споришем від порога біжить до криниці. 3. А стежина манить в поле, пахне медом, чебрецем. 4. Хліб пахне степом, сонцем у жнива. 5. Пензлем зорі домальовано ніч. 6. Лягав мені до ніг покірним барсом ліс.

Спориш. Л3: рослина родини гречкових з дуже галузистими або прямостоячими стеблами, яку використовують у народній медицині як в’яжучий і сечогінний засіб. ГЗ: іменник, загальна назва, неістота, ч. р, одн., Ор. в.

Чебрець. Л3: дикоросла напівкущова медоносна рослина. ГЗ: іменник, загальна назва, неістота, ч. р., одн., Ор. в.

Пензель. Л3: прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті, що викори­стовується для нанесення фарби, клею і т. ін. на якусь поверхню. ГЗ: іменник, загальна назва, неістота, ч. р., одн., Ор. в.

257. 1. Відпочиваю на березі (М. в., [г]//[з’]), перебуваю в русі (М. в., [х]//[с’]), не розчаруюся у подрузі (М. в., [г]//[з’]), у юному віці (М. в., [к]//[ц’]), чекаю на порозі (М. в., [г]//[з’]>, вибираю в універмазі (М. в., [г]//[з’]), опинився на третьому поверсі (М. в., [х]//[с’]), сховався у люці (М. в., [к]//[ц’]), пилинка в моєму оці (М. в., [к]//[ц’]), дзвенить у вусі (М. в., [х]//[с’]).

Бути не в дусі — перебувати в поганому настрої. Марко явно був не в дусі.

Мати на оці — 1) спостерігати, стежити за ким-, чим-не-будь; постійно, пильно ди­витися на когось, на щось; 2) думати про когось, щось, не згадуючи у розмові, не висло­влюючись прямо; 3) виявляти інтерес, приглядатися до когось, чогось; 4) надіятися, сподіватися на щось; чекати чого-небудь. Нам би варто парубка цього мати на оці.

258. 1. Із панських прихвоснів-рабів (Р. в.) ми людьми з прізвищами (Ор. в.) стали. 2. Вітри (Н. в.) видзвонюють крильми (Ор. в., крилами) на зламі осені й зими. 3. Ви чуєте пісню? То знов журавлі (Н. в.) все небо (Зн. в.) ключами (Ор. в.) накрили. 4. Чужі гріхи (Н. в.) перед очима (Ор. в.), а свої — за плечима (Ор. в.).

Під крильми матері1 — під опікою, під захистом. Наталка всі роки прожила під крильми матері.

Залазити з чобітьми в душу — грубо, безцеремонно втручатися в чиїсь справи, в особисте життя. Не лізь мені чобітьми в душу.

Блудити (блукати) манівцями — робити щось без чітких орієнтирів, навмання. Довге і достойне життя прожив Ізот Лобода, ніде не схибив у житті, не пішов блука­ти манівцями.

260. 1. Гарно твоя кобза грає, любий мій земляче ([к]//[ч]). 2. Де ж ти подів­ся, старий співаче ([к]//[ч]), заспівай нам про життя козаче! 3. Не треба спішити, мій друже ([г]//[ж]), бо, хто поспішить, — насмішить. 4. Не смійся, гороше ([х]//[ш]), ти не кращий від квасолі, бо розмокнеш і лопнеш. 5. Ух! Який страшний ти, вовче ([к]//[ч])! Не дивись на мене довше!

Відмінювання іменників третьої відміни

261. 1 . Хіба не любов (Н. в.) усе єднає, як ворожість (Н. в.) усе руйнує? 2. Скажи до мудрості (Р. в.): «Ти сестра моя». 3. Чиста совість (Н. в.) є великою радістю (Ор. в.). 4. Під злістю (Ор. в.) завжди ховаються невміння, заздрість (Н. в.), лінощі. 5. Я в ніжну душу не впускаю страшну байдужості (Р. в.) іржу. 6. Немає долі без солі (Р. в.).

262.

Однина

Множина

Н. в.

відповідь, ніч, вість

відповіді, ночі, вісті

Р. в.

відповіді, ночі, вісті

відповідей, ночей, вістей

Д. в.

відповіді, ночі, вісті

відповідям, ночам, вістям

Зн. в

відповідь, ніч, вість

відповіді, ночі, вісті

Ор. в.

відповіддю, ніччю, вістю

відповідями, ночами, вістями

М. в.

(на, у) відповіді, ночі, вісті

(у, на) відповідях, ночах, вістях

Кл. в.

відповіде, ноче, вісте

відповіді, ночі, вісті

263. 1. Пильнуй, мій сину, заповіді батька свого, не відкидай навчання матері (Р. в.) твоєї. 2. Маю я святе синівське право з матір’ю (Ор. в.) побуть на самоті. 3. На сонці тепло, а біля матері (Р. в.) добре. 4. Матері (Д. в.) кожної дитини жаль. 5. Як на ті чорнобривці погляну, бачу матір (Зн. в.) стареньку. 6. У матері (Р. в.) немає вихід­них, шершавіють, немов коріння, руки. 7. Не шкодуй, моя мила мати (Кл. в.), що я степ рясний залишив. 8. Дивлюсь я на дітей, на матерів (Зн. в.).

Однина

Множина

Н. в.

мати

матері

Р. в.

матері

матерів

Д. В.

матері

матерям

Зн. в

матір

матерів

Ор. в.

матір’ю

матерями

М. в.

(на, у) матері

(на) матерях

Кл. в.

мати

матері

264.

3 подвоєнням

Без подвоєння

3 апострофом

тінню

кількістю

любов’ю

сумішшю

областю

кров’ю

зустріччю

фальшю

Об’ю

розповіддю

нехворощю

матір’ю

піччю

кіновар’ю

північчю

пам’яттю

височінню

блакиттю

Білоруссю

Нехворощ. Л3: те саме, що чорнобиль,

Кіновар. Л3: 1) мінерал червоного кольору; 2) червона фарба,

265. 1. І як би я людство усе не любив — повторюю з гордістю сина: «Для мене лишається дивом із див моя Україна». 2. Вільний дух я ціную украй, але тільки із совістю вкупі. 3. Світ був переповнений сонцем і ніжною блакиттю. 4. Ліс непомітно порідів, поріс високою папороттю. 5. Навіть про недруга слід говорити з великою делікатністю.

266. 1. На кожен виклик, совісте (Кл. в.), іди! 2. Пронеси мене на крилах, радо­сте (Кл. в., [і]//[о]) моя! 3. Ноче (Кп. в., [і]//[о]) моя, заплету тобі зорі я. 4. Здрастуй, свіжосте (Кл. в., [і]//[о]) нив! 5. Добрий ранок, моя одинокосте (Кл. в., [і]//[о])!

У середині речення звертання виділяється з двох боків комами. На початку речен­ня звертання може відділятися комою або знаком оклику. У кінці речення перед звертан­ням ставимо кому, а після нього — розділовий знак відповідно до типу речення за метою висловлювання.

267. І. Я люблю тебе, мудросте ([і]//[о]) книг! 2. О молодосте ([і]//[о]), радосте ([і]//[о]), одваго! 3. Верни мені, світла пам’яте, всіх друзів. 4. Осене ([і]//[е])! Ти звучиш так печально і світло.

Усний переказ тексту з творчим завданням

268. Тінь

Жив-був хлопець. Він був боягузом і боявся усього на світі. Він здригався, коли кукурікав півень; тремтів, коли гавкала собака; щулився, коли скрипіла яблуня під вікном. Хлопець сахався навіть своєї Тіні.

Тінь це зрозуміла. Спершу здивувалась. Потім осміліла. Та й надумала над ним взяти го­ру. Почала ним командувати. Відтоді, що накаже йому Тінь, те він і робить. І все труситься, бідака, мов осиковий лист. Тільки опівдні, коли сонце якраз над головою, Тінь губила силу, меншала. Одначе страх у нього й тоді не меншав.

...Якось Тінь почула, що в їхньому князівстві тяжко захворіла князівна — вона спала без­пробудним сном, і ніхто не міг її розбудити. Старий князь обіцяв тому, хто вилікує дівчину, віддати князівну за дружину, а ще й півкнязівства на додачу.

Тінь вирішила скористатися такою можливістю. Потащила вона Хлопця до князівського палацу. Йшли вони дуже довго. Якось Хлопець присів пообідати, аж бачить — оленятко дивить­ся на нього благальними очима. Як не боявся Хлопець Тіні, але віддав оленяткові свій останній шматок хліба.

Оленятко з’їло хліб і сказало: «Шукай мене тут, коли будеш між хвилиною і секундою!»

На світанку, проходячи мимо лісового озерця. Хлопець раптом помітив, як тоне, безпора­дно борсаючись у воді, ведмежатко. Тінь сичала на Хлопця — їй зовсім не хотілося намокнути. А ведмежатко от-от піде на дно! Пересиливши вагання, Хлопець стрибнув у воду, схопив звірят­ко й виніс на берег.

Порятоване ведмежа обтрусилось і сказало: «Дякую! Шукай мене тут, коли буде потрібне тобі солодке золото!»

Увечері, коли сонце вже скочувалось донизу, в небі зчинився шум. То падав орел зі своєю жертвою — молодою лебідкою. Хлопець мало не зомлів од страху. Навіть Тінь злякалась могут­нього птаха.

Але Хлопець переміг себе, вхопив дубця й кинувся на орла. Гамселив хижака, по чім по­пало, рятуючи скривавлену лебідку. Спинився, аж коли побитий орел важко знявся в повітря й неохоче полетів геть.

Лебідка, як тільки змогла змахнути крильми, відлетіла з такими словами: «Спасибі тобі, відважний рятівниче! Знайдеш мене тут, коли запалає в твоєму серці невгасиме багатія!»

Нарешті Хлопець і Тінь дісталися княжого палацу. Коли Хлопець побачив сонну князівну, він раптом відчув у своєму серці такий вогонь, який, здавалось, міг спопелити його дотла. Але князівну потрібно було врятувати до схід сонця. Інакше буде пізно — вона ніколи не прокинеть­ся.

Тут Хлопцеві згадалися лебідчиці слова: «Коли запалає в твоєму серці невгасиме багат­тя!» Не гаючи часу, вибіг із палацу й чимдуж помчав на знайому галявину.

Лебідка вже ніби виглядала його, кружляючи над галявиною: «Щоб розбудити дівчину, яка запалила твоє серце, треба сьогодні ще до заходу сонця змастити її повіки й вуста цілющим диким медом».

Цілющим диким медом? Ось воно — солодке золото, про яке мовило ведмежа!

Тепер уже Хлопець біг до озерця. Тінь невдоволено плуганила за ним услід. Продираю­чись між чагарями, Хлопець надибав на звірятко біля дупластих сосен. Ведмежатко якраз добуло цілющого меду й радо віддало його своєму рятівникові.

Далі Хлопець розшукував оленятко, бо збагнув, що без його помочі не встигне. О. він і справді мав так мало часу, що перебував між хвилиною і секундою! Оленятко вже дріботіло йому назустріч. Ще й не саме, а з матір’ю — молодою оленицею. ...За хвилину перед тим. як сонце остаточно сховалося, олениця з Хлопцем на спині була вже перед княжим палацом.

Ледве Хлопець змочив князівні медом вуста й повіки, як останні сонячні промені згасли за обрієм. Ллє тієї ж миті сонце зійшло у княжій світлиці — розплющила очі юна князівна!

Від щастя Хлопець мало не вмер! А Тінь ураз поблідла, зморщилась і безвільно впала під ноги. Рештки непевності й страху згинули в Хлопцеві. І князівна, щойно розплющила свої про­менисті очі, покохала його. А коли ще почула, що він рятівник... Зневажена Тінь оніміла навіки і втратила свою могутню силу.

Тішився одужанню доньки старий князь, тішився увесь люд! А яке розкішне весілля від­гуляли! Красивішої та щасливішої пари світ не бачив!

А як же Тінь, питаєте? Тінь як тінь. Що про неї розказувати?

Іноді, правда, як малий княжич налякається чого-небудь, візьме його батько на коліна і розповість йому що казку. Хлопчик вислухає уважно-уважно — і страх переборе.

Дуже не хоче, щоб думали про нього, ніби він своєї тіні боїться!

Відмінювання іменників четвертої відміни

269. Заєць — зайченя; вовк — вовченя; лев — левеня; слон — слоненя; жираф — жирафеня, динозавр — динозавреня.

270. 1. Іменники IV відміни мають паралельні форми у знахідному відмінку множини.

2. Іменники IV відміни мають суфікси -ат- (-ят-), -ен- у родовому, давальному та місцевому відмінках, -ен — в орудному.

3. Іменники IV відміни мають нульове закінчення в родовому і знахідному (іс­тоти) відмінку множини.

271. 1. Так сонцю добре, неначе дитяті (Д. в., одн.). 2. А я сміюсь до незнайомо­го дівчати (Р. в., одн.). 3. Ті серйозні оченята круглі, ніби в мишенят (Р. в., мн.). 4. Поволі летів журавлик на крихких крилятах (М. в., мн.) над прірвою розбурханої вулиці. 5. Море ласкавим цуценям (Ор. в., одн.) лащиться до рук й облизує їх язиком хвиль.

272. 1. Підпасич заслухавсь, підпасич забув про ягнята (ягнят) (Зн. в., ми.). В тринадцяте літо так легко забуть про ягнят (ягнята) (Зн. в.. мн.)! 2. З глини ліпить він горнята (Зн. в., мн.), мисочки і пташенята (пташенят) (Зн. в., одн.). 3. Рот занімів, наче там ластівки гніздечко звили й ластовенят (ластовенята) (Зн. в., мн.) висиджують.

273. 1. Ягнят (ягнята) хвалять весною, а курчат восени. 2. Ворона проворо­нила вороненята (вороненят). 3. Упізнає свиня свої поросята (своїх поросят). 4. Вовк ягнят (ягнята) від лиса береже, аби йому дістались. 5. Не вчи старого, як гусенята (гусенят) пасти.

Іменники IV відміни можуть мати паралельні форми у знахідному відмінку множини.

Називати речі (ІІІ в.) своїми іменами (IV в.) — говорити прямо, відверто про кого-небудь, що-небудь. Потрібно називати речі своїми іменами.

Гидке каченя (IV в.) — про людину, несправедливо оцінену нижче своїх чеснот, які раптово розкриваються для оточення. Дитина росла гидким каченям.

Не в тім’я (IV в.) битий — розумний, тямущий, кмітливий. Остап був не в тім’я битий.

Незмінювані іменники

274. 1. По радіо знову веснянку співають. 2. Мені б курінь на острові Борнео! 3. Відлітає в турне заморське журавлів традиційний клин. 4. І знову джміль розмру­жить квітку, і літо гратиме в лото.

Пийте пінне капучино (Зн. в.), кращого напою годі й шукати!

Замість тисячі слів даруйте друзям цукерки «Рафаело» (Зн. в.).

275. І. Військова уніформа кольору хакі. 2. Оксамит кольору бордо. 3. Плащ кольору маренго. 4. Куліса кольору електрик. 5. Пальто кольору беж.

Примітка. Подані у вправі слова є незмінюваними прикметниками, а не іменника­ми. Іменники були б у таких прикладах: Військові носять (що?) хакі. Французи люблять пити (що?) бордо.

Невідмінювані (незмінні) прикметники — це прикметники, які не змінюються і, від­повідно, не мають закінчень. Незмінюваність цих прикметників є їх постійною ознакою.

Це слова типу бордо (колір), беж (колір), хакі (коричнево-зелений, так званий захис­ний колір), електрик (блакитно-синій колір), індиго (колір, а також характеристика особи­стості: діти індиго), масака (темно-червоний з синюватим відливом колір), кльош (фасон спідниці), комі (останнє вживається і як іменник: пор. мова комі і комі як представник наці­ональності).

За значенням незмінні прикметники поділяються на кілька груп.

• Назви мов: мова гінді, бенгалі, урду, суахілі. Ці слова можуть бути і іменниками: вивчити гінді.

• Назви народностей: ханти, мансі, урду, комі.

• Назви кольорів: маренго, теракот, фрез, кардинал, бордо, хакі, беж.

• Назви фасонів одягу: штани кльош, спідниця міні, довжина максі, рукави реглан, спідниця плісе, шарф гофре.

• Назви сортів: кава мокко.

• Інші ознаки уточнюючого характеру: маса нетто (чиста вага, без упаковки), маса брутто (загальна вага, з упаковкою), номер люкс, вагон CВ, година пік.

276. Подякувати Ірині Савченко (Д. в.); порадитися з Інною Ягнич (Ор. в.); зу­стріти Надію Балій (Зн. в.); передати Мирославі Гнатюк (Д. в.); упевнитися в Галині Ярмолюк (М. в.); поступитися Ользі Білоноженко (Д. в.), вибачитися перед Тетяною Костенко (Ор. в.).

Н. в.

Олег Гончаренко

Оксана Гончаренко

Сергій Поривай

Світлана Поривай

Р. в.

Олега Гончаренка

Оксани Гончаренко

Сергія Поривая

Світлани Поривай

Д. в.

Олегу Гончаренкові

Оксані Гончаренко

Сергію Пориваєві

Світлані Поривай

Зн. в.

Олега Гончаренка

Оксану Гончаренко

Сергія Поривая

Світлану Поривай

Ор. в.

Олегом Гончаренком

Оксаною Гончаренко

Сергієм Пориваєм

Світланою Поривай

М. в.

(на) Олегу Гончаренкові

(на) Оксані Гончаренко

(на) Сергію Пориваєві

(на) Світлані Поривай

Кл. в.

Олегу (Олеже) Гончаренку

Оксано Гончаренко

Сергію Пориваю

Світлано Поривай

277. Ніна Матвієнко — «золотий голос» України. Українці пишаються піснями у виконанні Ніни Матвієнко. Моя улюблена пісня Ніни Матвієнко — «Квітка-весна».

Творчість Ніни Матвієнко відіграє для українців об'єднуючу роль.

278. 1. До уваги учасників ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання, кого? чого? — Р. в.)! 2. Щоб побудувати ГЕС (гідроелектростанцію, кого? що? — Зн. в.), баржами брали з кар’єрів каміння. 3. Найбільше він любив ХП3 (кого? що? — Зн. в.) — Харківський паровозобудівний завод.

278. Повідомлення українських ЗМІ (кого? чого? — Р. в.); журналісти УТН (кого? чого? — Р. в.); виконані в НАН (в кому? чому? — М. в.) дослідження; студенти ЛНУ (кого? чого? — Р. в.); рекомендації МОН (кого? чого? — Р. в.) України.

Ці слова є абревіатурами, тому вони не змінюють своєї форми.

І Перепишіть, розкриваючи дужки. Складноскорочені слова, які відмінюються, поставте в потрібній формі.

280. Постанова Кабміну України; оприлюднено в ТСН; звіритися із СУМ; обговорення відбудеться в приміщенні Держадміністрації; висновки ФФУ; зустрітися в медпункті; вступ до профспілки, заява МЗС України; запитати в завканцелярії; звер­нутися до медслужби; поспілкуватися з начштабу; рішення працівників метробуду.

281. Авторитетна ООН; смачне капучино; змістовне лібрето; спортивне кімоно; багатолюдне Токіо; піщана Гобі; сонячне Душанбе; мальовничий Капрі; дотепний конферансьє; вертлявий шимпанзе.

У кафе «Файне місто» подають смачне капучино. Я мрію побувати на мальов­ничому Капрі.

Запишіть незмінювані іменники, що відповідають поданим лексичним значен­ням. Визначте рід кожного зі слів. Складіть і запишіть із цими словами речення.

282. 1. Засоби масової інформації — мас-медіа (англ., мн., рід не визн.). 2. Яск­рава розважальна вистава — шоу (англ., с. р.). 3. Безпосереднє спілкування — он-лайн2 (англ., ч. р.). 4. Грошова одиниця Європейського Союзу — євро (ЄС, с. р ). 5. Солодкий напій з кави та молока — капучино (італ., с. р.). 6. Держава на півдні Європи, яка межує із Францією та складається з одного міста — Монако (франц., с. р. — місто, ж. р. — країна).

Щоб з'ясувати походження слів, слід звернутися до словника іншомовних слів, як­що слово запозичене (або до етимологічного). В орфографічному словнику рід таких іменників позначається невідм., с. (або ч., або ж., або два роди, залежно від значення слова).

Зберігати інкогніто — поводитись скритно, таємно, не відкриваючи свого імені.

Потерпіти фіаско — зазнати поразки.

283. Мальовниче Тбілісі (місто), велике Баку (місто), глибоке Онтаріо (озеро), далекий Таїті (острів), мальовнича Таїті (країна), швидкий ему (птах), смачна коль­рабі (їжа), життєрадісний Джузеппе (чоловіче ім’я), вродлива Бетті (жіноче ім’я).

В Італії ми познайомились із життєрадісним Джузеппе. Мама приготувала смачну кольрабі. У зоопарку я бачив швидкого ему.

Складання діалогів

284. — Добрий день! Це бюро знахідок метрополітену?

— Так. А що вас цікавить?

— Я вчора в метро забула теку з нотами. Там у мене важливі записи для занять із сольфеджіо, а також дія мого виступу соло на звітному концерті.

— Такої теки ніхто не знаходив. Учора заходив якийсь чоловік у кашне, він приніс чиєсь портмоне.

— Ні, портмоне я не губила. Можливо, свою теку я залишила в таксі, бо дуже поспішала. Вибачте, будь ласка. Доведеться мені на піаніно грати без нот. До поба­чення.

— До побачення.

285. — Добрий день, пане! Дозвольте взяти у вас інтерв’ю.

— Будь ласка, залюбки відповім на ваші запитання.

— Будь ласка, опишіть свої враження від візиту до Києва.

— Мені дуже подобається ваша столиця, діє дуже важко в ній зорієнтуватися. Мені довелося в адресному бюрі3 питати, як доїхати до Києво-Печерської лаври.

— Дуже добре, що ви звернулися до бюро, а то б блукали дуже довго. А де ще ви побували?

— На метрі ми переїхали через Дніпро і потрапили в Гідропарк. Нам там дуже сподобалось.

— На метро їздити дуже зручно, тому що без проблем можна потрапити в будь-який район Києва.

— Але мені довелося користуватися і таксьом.

— На таксі, звичайно, зручніше, але значно дорожче. А де ви обідали?

— Ми скористалися найближчим бістром.

— Треба було скористатися не бістро, а кафе «Хрещатик». Там надзвичайно затиш­но, смачно і недорого. Дуже багато людей там призначають рандеву для своїх візаві.

Відмінювання іменників множинної форми

286. Іменники множинної форми: Карпати, Прилуки, обценьки.

Ці іменники не належать до жодної відміни.

Н. в.

сход[и]

окуляр[и]

двер[і]

Р. в.

сход[ів]

окуляр[ів]

двер[ей]

Д. в.

сход[ам]

окуляр[ам]

двер[ям]

Зн. в.

сход[и]

окуляр[и]

двер[і]

Ор. в.

сход[ами]

окуляр[ами]

двер[има] (двер[ми])

М. в.

(на) сход[ах]

(в) окуляр[ах]

(на) двер[ях]

На Потьомкінських сходах в Одесі 192 сходинки. Гаррі Поттер — чарівник у круг­лих окулярах. Не грюкайте дверима.

288. 1. Хто бідному дає, той злиднів (Зн. в.) не зазнає. 2. Вийшла з хати мати сива, вийшов батько до воріт (Р. в.). 3. Як мама заспіва серед зими, втихає заметіль за ворітьми (Ор. в.). 4. На склі стареньких окулярів (Р. в.) застигла радісна сльоза. 5. Слово чуле рветься із грудей (Р. в.). У гаю щебече соловей. 6. Зробив курям (Д. в.) на сміх. 7. Міняйло без штанів (Р. в.) ходить. 8. Базіка радий теревеням (Д. в.), шкід­ливим у житті буденнім.

289. 1. Щастя з бідою на одних санях (М. в.) їздять. 2. За роботою добро хо­дить, а за лінощами (Ор. в.) — зло. 3. Моря ночвами (Ор. в.) не перепливеш. 4. Довго хитрощами (Ор. в.) не проживеш. 5. Немає грошей (Р. в.), то розміняй гривню. 6. Поганий танцюрист і в штанях (М. в.) заплутається. 7. Восени і курчата курми (Ор. в.) будуть. 8. Година горя довша, як рік радощів (Р. в.).

290. З розкритими обіймами (Ор. в.) — дуже привітно, гостинно.

Бути на побігеньках (М. в.) — перебувати в залежному становищі, виконувати чиї-небудь незначні, дрібні доручення, роблячи послуги комусь.

Уставати разом із курми (Ор. в.) — дуже рано, вдосвіта.

Бути для меблів (Р. в.) — не відігравати ніякої ролі, не відповідати своєму при­значенню, даремно.

Рости як на дріжджах (М. в.) — дуже швидко.

Не витягнеш обценьками (Ор. в.) (слова) — хтось не хоче або не любить говорити.

Обливати помиями (Ор. в.) — несправедливо звинувачувати когось у чомусь, обмовляти, неславити, ганьбити кого-небудь.

291. Ясла — ясел; сіни — сіней; кури — курей; хитрощі — хитрощів; лінощі — лінощів; Лубни — Лубен; Ромни — Ромен.

292. Сани — саньми; терези — терезами; джунглі — джунглями; хащі — ха­щами; вінця — вінцями; вечорниці — вечорницями; кури — курми; Суми — Сумами; Чернівці — Чернівцями; Черкаси — Черкасами; Афіни — Афінами; Піренеї — Піре­неями; Альпи — Альпами; Фермопіли — Фермопілами.

З великої літери написані географічні назви — назви міст (Суми, Чернівці, Черкаси, Афіни, Фермопіли) і гірських масивів (Піренеї, Альпи).

293. 1. Щоліта у Чернівцях (М. в.) проходить Міжнародний конкурс молодих виконавців сучасної естрадної пісні імені Володимира Івасюка. 2. Живи серед людей (Р. в.) і радуйся з людей (Р. в.). 3. Під саньми (Ор. в.) тріскотить, ніби хтось сипле під полоззя пістони. 4. Я тулюсь до грудей (Р. в.) степових. 5. Сивий полин п’янив повіт­ря гіркими пахощами (Ор. в.). 6. «Не по вас, гуси (Кл. в.), йду, а водиці напитися», — каже Лисиця.

6. «Не по вас, гуси, йду, а водиці напитися», — каже Лисиця. («Пм», — са.)

294. 1 . Без тебе, мамо, не пізнать науки, як честь і совість треба берегти.

Мамо — ім., означає предмет; поч. ф. — мама; іст., заг.; ж. р., Кл. в., одн.; І в., тв. гр.; звертання — не є членом речення.

Науки — ім., означає предмет; поч. ф. — наука; неіст., заг.; ж. р., Р. в., одн.; І в., тв. гр.; додаток.

2. Я йшов без сумнівів і страху, лишень би з честю й гідністю дійти.

Страху — ім., означає предмет; поч. ф. — страх; неіст., заг.; ч. р., Р. в., одн.; II в. , тв. гр.; обставина.

(3) честю — ім., означає предмет; поч. ф. — честь; неіст., заг.; ж. р., Ор. в., одн.; III в.; обставина.

3. О гуси, гусенята! Прилиньте нині взяти на крилята земних дітей!

Гусенята — ім., означає предмет; поч. ф. — гусеня; іст., заг.; с. р., Кл. в., мн.; IV в.; звертання — не є членом речення.

Дітей — ім., означає предмет; поч. ф. — діти; іст., заг.; іменник множинної фо­рми; Зн. в.; додаток.

__________________________________

1 Фразеологізмом є лише словосполука під крильми, а далі доповнення може бути будь-яким: під крильми батька, тітки, сестри тощо.

2 Пишеться і як он-лайн, і як онлайн.

3 Виділені курсивом слова подані в неправильних формах відповідно до завдання.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.