Розв'язання вправ та завдань до підручника «УКРАЇНСЬКА МОВА» І. П. Ющука 7 клас - 2015 рік

350. Над горами ліловими, над буйними нетрями стояв сліпучий сонячний ранок, граючи всіма кольорами веселки. Мільярди перлин мерехтіли на всьому, випромінюючи маленькі сонця, розсипаючи спектри: на лапатім листі дубів і ліщини, на травах, на квітах, на тисячолітніх, укритих мохом пнях і колодах і на вершинах височенних . кедрів на осик...

Вони мерехтіли там особливо, як вогнисті краплини; часом одривалися нечутно і летіли вниз, блискаючи межи стовбурами і прошиваючи синій холод глибоких сутінків гущавини.

Буйна роса була на всьому, тяжіла гронами, згинаючи стеблини трав та одгортаючи пелюстки квітів. Було напрочуд тихо. Ні шелесне лист, ані ворухнеться травинка. Тільки веселкова мерехкотнява.

351. Дивлячись, вигинаючи, розбиваючи.

357. Навесні 1618 р. Сагайдачний із І 20-тисячним військом вирушив з України І до Московської держави. Здобувши по дорозі міста Ливни, Єлець, Михайлов, захопивши московське посольство, яке їхало до Криму, розбивши військовий загін князів Пожарського та Волконського, знищивши біля Донського монастиря рать, що виступила з Москви, Сагайдачний без перешкод підійшов до царської столиці. Розташувавшись біля Арбатських воріт, він розпочав облогу. Вже визначено було час наступу — ніч проти свята Покрови, 1 жовтня, вже козаки кинулися в атаку, як несподівано Сагайдачний звелів її припинити. Може, тоді виникла в нього думка залучити в майбутньому Московію до війни проти Польщі, що її він мав намір розпочати, дочекавшись слушного часу.

358. Струнко — виструнчившись, згорда — запишавшись, спросоння — не проспавшись, засмучено — посмутнівши, похмуро — насупившись, нестямно — нетямлячись, нехотя — згнітивши серце.

359. Підсукавши, поплескавши, внісши, розіславши, зробивши.

364. Вода холодна. Дніпро широкий. Течія швидка. Хлопець вибився із сил, часто ховаючись під хвилями від печенізьких стріл.

Нарешті впав на пісок. Відсапувався. Роззирався.

Підхопився й, хутко знайшовши дорогу, шугнув у лісові нетрі. Все здається, ніби хтось женеться за ним, важко хекаючи за спиною, ніби тягнуться чиїсь гострі пазурі.

Коли сплеснуло плесо річки Дарниці, хлопець, ні на хвильку не затримуючись, шубовснув у воду. Поплив. Але сил уже не було. Його зносила течія.

366. Правонаступники катів,

Тієї ж прагнучи мети,

Самі не маючи хребтів,

Ідуть, ламаючи хребти.

367. 1. Троянди, гріючись на сонце нескупім, нам серце радують відродженням своїм. 2. Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця. 3. Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором. 4. Нависло низько хмар глухе склепіння, і, шурхаючи крилами об них, летять чайки. 5. На тротуари листя лине, не тратячи на літ зусиль, здіймають жовту заметіль.

372. І.

І

її

ІІІ

стоячий

палаючий

смакуючий

озвірілий

заржавійлий

згаслий

вирослий

збляклий

завмерлий

ознайомлений

знецінений

перекритий

звільнений

підпертий

ораний

нагрітий

II. «Де воля родиться, там загиба зневіра».

377. І.

-учи (-ючи)

-ачи (-ячи)

тріскочучи

ріжучи

одужуючи

зникаючи

борючись

з’їжджаючи

жмурячись

волочачи

свистячи

сидячи

II. «Хто не любить рідної мови, той не заслуговує ім’я людини».

378. І.

І

ІІ

встигаючи

служачи

допомагаючи

зволікаючи

долаючи

одужуючі

надихаючі

цвітучі

II. «Слово дав — дотримай його».

379. 1. Степ, повитий тишею, дихав пахощами росяних трав. 2. Небо чисте, лагідне-лагідне, що, дивлячись на нього, мимохіть осміхнешся. 3. Добре було їхати (велосипедом) через серпневі поля... Пухка од пилюки стежечка, збита ногами, погойдувала мене. 4. З’їхавши на горб, я зупинився. 5. Я ще походив по полю, розшукуючи свою липу. 6. Отой смуток, привезений мною недавно з полів, непомітно відтанув у моїй душі. 7. Вийшла мама позбирала в траві яблука і, нічого не сказавши, повільно пішла до хати. 8. З усіх садків пахло нагрітою на сонці корою дерев. 9. Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

380. 1. Сиджу в затишку на осонні, спостерігаючи за пташками. 2. Грак, вмостившись на осиці, пробує співати. 3. Зацвірінчали горобці, розбуджені траковою піснею. 4. У небі, тріпочучи крильцями, невтомно дзвенять жайворонки. 5. З лісу раз у раз долинають рипливі голоса чапель, зайнятих ремонтом гнізд. 6. Сховавшись у вже високих хлібах, тріщать деркачі. 7. Довкола, немов маненькі сонечка, світяться горицвіти, напоєні теплим дощем.

386. 1. Хто влітку ледарює, той узимку бідує. 2. Хто нічого не робить, той ніколи не має часу. 3. Що увечері не зробиш, того вранці не наздоженеш. 4. Восени і курчата курми будуть. 5. Ідеш удвох — дорога коротка. 6. Краще погано їхати, ніж хороше йти. 7. Вдома і стіни помагають.

387. Часто — раз у раз, неодноразово, нерідко, часто-часто;

часом — вряди-годи, деколи, зрідка, іноді, інколи, коли-не-коли, час від часу;

здавна — віддавна, звіку-правіку, з давніх-давен, з діда-прадіда, споконвіку, справіку.

389. І.

І

II

III

вночі

сповна

утрьох

без упину

по-новому

тричі

взимку

звисока

поодинці

наприкінці

віддавна

уп’ятеро

зроду

скоса

начетверо

повік-віків

кволо

осторонь

рівно

сторчака

скоро

без угаву

вірно

верхньо

II. «До могил героїв повік-віків не зросте тропа».



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити