§ 10. Діалог

Вправа 2, с. 37

Б Театр підготував «Запорожця за Дунаєм» . Треба було писати й розклеювати по місту афіші, зазначивши й Оксанин дебют. Проте прізвище «Бородавкіна» ніяк не імпонувало такій гарній, стрункій жінці. Ціла рада зібралася, щоб дібрати для Оксани гарне сценічне ім’я. Шевченко, Любченко, Веселкова, Барвінок... Десятки прізвищ перебрали.

— Хай вона буде Петрусенко, — утрутився Петро Бойченко.

Прізвище усім припало до серця.

— А що Оксана скаже?, — запитав хтось її.

— Нехай буде так. Мені подобається. Так на першій афіші «Запорожця за Дунаєм» було зазначено: «Одарка —Оксана Петрусепко».

Вправа 4, с. 38

Усе логічно

— От бачиш, яка ти... Собі взяла великий шматок, а мені залишила маленький, — промимрив незадоволений чоловік за сніданком, маючи па увазі смачний лимонний кекс.

— А як би ти зробив?, — зробила вигляд, що занепокоїлась, дружина.

— Я взяв би собі маленький, — ображено надувся чоловік.

— Так чого ж ти тоді кричиш? — сплеснула руками жінка. — Я ж тобі такий і дала!

Д/з с. 31

Коли Тарас закінчив читати, Надія спитала:

— А чому ви обминули присвяту «Оксані К-ко»?

... Тарас довірливо розповів про дівчину з Кирилівки Оксану Коваленко, якої і понині не може забути.

— То дитяча любов, — мовила Надія. — А от кохання... справжнє... єдине...

— Либонь, маю серце надміру вселюбляче..., не знаходжу єдиної, — спробував відбутися жартом Тарас.

— Значить, ви не зустріли судженої...

— Судженої!..

Тарасові спала на думку давня розмова з княжною Варварою. Тоді він тихо несподівано признався:

— А в мене вже с кохана,.. — і коли Варвара поцікавилася: Хто ж вона?, — відповів: Україна!