§ 17. СПР. Його будова й засоби зв'язку в ньому

Вправа 2, с. 63

Вправа 3, с. 63

1. Найголовніше, щоб не звикала людська душе до пітьми. [ ], (щоб). 2. Мені завжди здавалося, що в Греції навіть статуї теплі. [ ], (що). 3. Все, що з весни потяглося, із землі багатої стало буять. [ , (що)]. 4. Як мертво й сумно стає восени, коли пташки покидають наші степи та гаї. [ ], (коли), 5. Там, де зорі сяють, з-за гори над водою гнуться явори. [ , (де)].

Вправа 5, с. 64

А, Б

Вправа 7, с. 65

— Шановна, доброго вечора і давайте вже припиняйте, бо немає сил!

— З чого б це раптом, адже ще не вечір.

— Коли прийде вечір, моя родина з’їде з глузду!

— Якщо ви не припинете волати, то з’їду з глузду я!

— Весь під’їзд роздратований через вашого «музиканта», але люди в нас виховані, ввічливі.

— Добре, я нарешті зрозуміла, у чому річ.

— Мишку, негайно вимкни свою музику! Бувайте, піду допоможу!

Д/з с. 66

1. Мамина колискова звучить найніжнішою музикою й тоді, коли посрібляться наші скроні.

3. Я для пісні вікно розчинив, щоб вона залила мою душу весною.

4. Щоб рибу з’їсти, треба в воду лізти.

6. Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.

8. Скільки на море не дивись, воно ніколи не обридне.

9. Тигрицею, яку печуть тавром, ревла земля під кінським копитом.