УКРАЇНСЬКА МОВА 9 клас - Готові домашні завдання до підручника О.М. Авраменко - 2017 рік
§ 6. Пряма мова
Вправа 2, с. 22
А 1. У центрі кола стояв кумедно вбраний дядько, який горланив:» Хто переможе Велета, отримає кругленьку суму!». 2. «До речі, — зазирнув до купе провідник, — мені здається, зараз ваша станція, молоді люди». 3. «Ти плачеш?» — раптом озвалася за спиною тітонька Сніжана. 4. Софійка побачила вдалині дівчину з пранням па коромислі, упівголоса озвалася: «Не йди туди! Вернися додому! Біля води біда чекає!» 5. Дід якось нагадав вельможному за плату, але той лише розреготався й крізь сміх сказав: «То це ж, Дем’яне, завелика честь, коли пан винен мужикові! Чи тобі не досить її?». 6. «А для чого якомусь там опудалу така розкішна сомбрера? — міркував Федько, присипляючи свою совість. — Страхатиме горобців і без бриля, а Вітьці на відповідальне побачення позаріз треба... Та, зрештою, я не краду бриль, а тільки позичаю...» 7. «Жаль, звичайно, серенади, — буркнув Федько й, смачно позіхнувши, додав: «Ходімо спати, а завтра щось придумаємо». 8. «Не ймення тебе красить, а ти його краси,» — говорили козаки. 9. Батько звичайно в такім випадку грозив Павлусеві пальцем, а до Ганни промовляв: «Козир-дівка! Тебе лише в посли слати...»
Вправа 3, с. 23
А 1. Арістотель говорив: «Ясність — головне достоїнство мови». 2. У народі кажуть: «Мовчання золото». 3. Римський імператор Клавдій попереджав: «Не завжди говори, що знаєш, але завжди знай, що говориш». 4. А. де Сент — Екзюпері писав: «Найбільша розкіш — це розкіш людського спілкування». 5. Сократ часто при зустрічі просив: «Заговори, щоб я тебе побачив».
Вправа 4, с. 24
А Доброта у малому
Б Одного разу до кабінету Франциска Сальського зайшла жінка, різко відчинивши двері.
Перебуваючи у великому напруженні, вона несподівано запитала: «Як мені стати святою? «Франциск незворушно відповів, тихо зачинивши двері: «Не важливо, що поступ відбувається малими кроками. Головне, щоб вони були добрими за своєю суттю».
Вправа 6, с. 24
У передсвятковий день в одному із гіпермаркетів міста коло каси зібралася неймовірно велика черга. «Хто крайній?» — зухвало вигукнув прямо у потилицю поважної жінки молодий чоловік у навушниках. «Шановний, —обурено, але стримано відповіла пані, — українською слід говорити не «крайній», а «останній». «До речі, вигукувати і спілкуватись у навушниках — неввічливо, — додала молода дівчина. «Неподобство, — заволав хлопець. — Я ж просто спитав, хто крайній!» «Гляньте, люди! — почала виплюскувати незадоволення вся черга, — замість того, щоб сказати «вибачте», він іще й галасує!»
Вправа 7, с. 25
А Попереду їхав лицар,
Та лихий такий, крий Боже!
«Бачте, — крикнув, — що за птиця!
Чи не встав би ти, небоже?»
«Не біда, — поет відмовив, —
Як ти й сам з дороги звернеш,
Бо як рими повтікають,
Ти мені їх не завернеш!»
В Леся Українка
Д/з с. 25
А 1. «Іване, — перервав хтось урешті тишу, — розкажи-но, як тебе жінка била, і як ти від неї забіг аж сюди. («П.м.», — а.) 2. «Невеликий пан — одчиниш і сам,» — каже Вернигора. («П.м.», — а.) 3. «Слухай-но, дурепо, — обірвав її проповідь Орел. — Не тому загинула премудра твоя прабаба, що літала, а тому, що взялася не за свою справу». («П., — а. — П.м.») 4. «Ох, — каже, — як не гріх котам таких малесеньких безвинних не жаліти! І їм же хочеться на світі жити...» («П.м., — а. — П.м.») 5. «Оце повісьте в корчмі, аби лицарів до бою надихало,» — сказав радник з відчутно пригаслим настроєм і, вже відходячи, докинув. — «Так мені голову замакітрили». («П.м.», — а. — «П.м.») 6. «Дивна дівчина, — думалося йому раз по разу. — Такої я ще й не видав ніколи!» («П.м., — а. — П.м.») 7. Розтановивши ціле товариство, Максим дав ось який розпорядок: «Тепер помолімося, кому хто знає, а потім разом заграймо в роги». (А.: «П.м.») 8. Перед брамою пастушок поклонився й промовив: «Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити». (А.: «П.м.») 9. «Заповідник далеко звідси, — відповів дядько. — Сюди із заповідника лосі не бігають». («П.м.», — а.)