УКРАЇНСЬКА МОВА 9 клас - Готові домашні завдання до підручника В. В. Заболотного - 2017 рік

Вправи 350-398

Вправа 350.

I. 1. Відра подзвонюють над степовою криницею, сонце спиняється в прошумілих кленах (М. Сингаївський). 2. Я з квітами прийшов тебе зустріти і дуже довго ждав — зівяли квіти (Д. Павличко). 3. Зайде сонце — Катерина по садочку ходить (Т. Шевченко). 4. Язик мій — ворог: він раніше розуму говорить (Нар. творчість). 5. Ген від моря до гаю налилися жита, знову пісню співає сосна золота (А. Малишко). 6. Вийшов з хати — на селі світиться... (М. Коцюбинський ). 7. Про вирій знав я із дитячих літ: птахи летять у теплий дальній світ (О. Ющенко).

Речення розп., неокл., безсполучн., 2 част., в першій част. Умова, тире,

[умова] - [ ].

I - просте, не пошир., двосклад., повне.

II - просте, пошир., двосклад., повне.

Вправа 360.

Речення під цифрою 3 - складнопідрядне з двома підрядними.

Вправа 362.

1. Вишиває і співає, і піхто не зна, де узор вона кінчає, де ту пісню почила (М. Рильський). 2. Повертало на обід, але здавалося, що день ще й не починався (С. Скляренко). 3. Коли гілки покидає останній листочок, верба шукає забуття й покори в холодах, у снігах, але ці речі для життя неприйнятні (В. Думанський). 4. Біла скатертина снігу зійшла з полів і лугів, але очам бузьків показалися широкополі лапи, що зеленіли густою рунню озимини, жита-пшениць (Т. Бордуляк). 5. На вогонь можна дивитися нескінченно й щоразу бачити в ньому щось нове, але потім настає мить, що вже ні про що не думаєш (О. Васильківський).

Вправа 368.

Усього-на-всього, де не де, кінець кінцем, час від часу, рік у рік, день у день, сам на сам, по-юнацьки, тяжко-важко, без кінця-краю, до речі, позаторік, но суті, в основному, в цілому, щоразу, по-французьки, по латині.

Вправа 371.

1. Море так невпинно голубіє під стінами скель і сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється (М. Коцюбинський). 2. Я слухав рідну пісню, рідну мову, і вона лилася струмком, у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи (Ю. Мушкетик). 3. Довго слухав того вечора Валерій Іванович сповідь архітектора, і боляче було чути, як раз у раз зривається в стражданні голос цієї мужньої людини (Олесь Гончар). 4. Село звеселіло і яблуневі садки подобрішали, коли розпочалися жнива (О. Квітневий). 5. Забравшися на тин, я трусонув гілляку, і на стежку, у картоплю, бадилля якої вже темніло й жухло важко, смачно загупали яблука (В. Дрозд).

Вправа 372.

Вправа 374.

1. Сади осипалися милі, що чарували так мене, і знов Дніпра чекають хвилі, коли їх крига одягне (В. Сосюра). 2. Я вимкну світло й запалю свічу, і принесу із саду пізні квіти, і дощ до ранку буде шепотіти святі слова, які я промовчу (М. Луків). 3. Поле все далі розстеляло свою одежу, і коли він зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви (М. Коцюбинський). 4. Ми, українці, - нація, яка споконвіку прагне багато знати, а це утверджує нашу віру, що вічно будемо на цій землі (Я. Гоян). 5. Яким би не ішов я шляхом, якою б думкою не йшов, ім’я твоє любистком пахне, а душу пеленає шовк (П. Мовчин). 6. Щойно сонце зайшло за гору, завмер усякий рух і помовк пташиний спів (О. Квітневий). 7. Повертало на обід, але здавалося, що день ще й не починався (С. Скляренко).

Вправа 375.

1. Узагалі Котигорошко був проти того, щоб лазити по чужих садках, але, по-перше, сливи були дуже солодкі, а по-друге, у Вітьки Горобця бракувало грошей на шоколад (В. Чемерис).

2. Коли задзвонить сон-трава в діброві і обізвуться в небі лебеді, земля святкову одягне обнову й веснянки закружляють по воді (М. Стельмах).

Вправа 376.

1. Бо пам’ятайте, що на цій планеті, відколи сотворив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але пости для епох (Л. Костенка). 2. Нижнє селище мовби вимерло, і коли б не дим, то можна було б мати ці оселі за втечища безтілесних лісових духів (П. Загребельний). 3. Навіть зринала було думка, що вже ніколи з ними не зустрінеться, що він або загинув під час облоги Києва, або, якщо вижив, пішов далі з Батиєм (В. Малик). 4. Цілі сузір’я, у яких кипіло торік турботливе життя, тепер начебто являють закодовану шифрограму, яку нікому не прочитати, крім птахів, коли вони повернуться но домівках, де їх чекають (Є. Гуцало).

Вправа 378.

Минулий, кишеня, шелестить, кашель, очерет, директор, левада, майстер, прибережний, звеселити, застилати, бриніти, завмирати, вигребти, велетень, гривень, технічний, витирати, здирати.

Вправа 381.

1. Наслідки вашої праці оцінять інші, дбайте тільки про те, щоб серце ваше було чисте й справедливе (Д. Рескін). 2. Жито вже кинуло колос і змінило барву стебел та листків: до зеленавості влилася сивина, ніби його хтось попелом притрусив (М. Малиновська). 3. Упав мороз на листя посіріле, яри заслало сиве полотно, збирають ночі зорі у рядно, і сонце в хмарах ніжиться без діла (Б. Симоненко). 4. Як хочеться, щоб всі на світі люди не забували: ти усе ж людина (Г. Дудка). 5. Птицю вабить рідний берег, і лишає вирій птиця, лиш дихне весна із півдня, лиш набруняться сади (І. Вірган). 6. Зацвіли, забуяли вишні, забіліло кругом вночі, і кантату весни одвічну замузичили знов дощі (В. Буденний).

Вправа 383.

1. Я пам’ятаю: сніг па землю падав і припадав до мерзлої землі, а батько вносив яблуко із саду, останнє, що сховалось у гіллі (Г. Дудка). 2. Я навік той день запам’ятав: з буйних яблунь білий цвіт злітав, тихо-тихо надав білий цвіт, наче мрія неповторних літ (Гр. Тютюнник). 3. Якби моя воля, видали б закон: заборонити нещасливі фінали в казках (М. Павленко). 4. Я знаю: тут проходили бої і вороги ломились в ці ворота (В. Грінчак). 5. Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси золоті роса вилітала в трави (В. Сосюра).

Вправа 395.

Вправа 398.

1. І легко дишеться, і груди знов охочі вдихати сум квіток, що линув від роси (М. Рильський). 2. Завжди мене чекає мати: для неї я — мале дитя, що перший крок пройшло від хати, іще не знаючи життя (Р. Братунь). 3. Мова - це доля народу, і вона залежить від того, як ревно всі ми плекатимемо її (Олесь Гончар). 4. Сонечко встає, і в росі трава, біля школи в нас зацвітають віти (А. Малишко). 5. Цвітуть березневі сніги, співають струмочками — все довкола озивається мотивом радості, й найдужче її чути в світлі сонця, яке й творить священну, нетлінну красу весни (Є. Гуцало). 6. Цього літа не чути на Десні свистків пароплавів, не гримить сердитий окрик плотового і не в’ється синій димок рибалки на кручі (Олекса Десняк).






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.