Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 2 ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ

 

ЄВРАЗІЯ

  Природні зони. У Євразії представлені всі природні зони земної кулі, але тільки зони арктичних пустель, тундри, лісотундри й хвойних лісів утворюють суцільні смуги, які тягнуться із заходу на схід через весь материк, поступово змінюючи одна одну.

  Порушення широтної зональності в розміщенні природних зон найбільш чітко простежується на заході й сході Євразії.

  На крайній півночі Євразії розташована зона арктичних пустель. На заході ця зона охоплює окремі острови в Північному Льодовитому океані, на сході — крім островів ще й частину узбережжя. Велика частина її поверхні майже цілий рік укрита снігом і льодом. тільки в окремих місцях улітку сніг тане, і тоді на малопотужному ґрунтовому покриві росте бідна рослинність із лишайників і мохів, іноді зустрічається полярний мак, ломикамінь. тут водяться песці, лемінги, найбільший мешканець арктичних пустель — білий ведмідь. На важкодоступних скелях численних островів і узбережжях гніздяться полярні птахи, утворюючи «пташині базари».

  Південніше, уздовж узбережжя Євразії й на прилеглих островах, простягається вузькою смугою зона тундри, яка розширюється на схід зі збільшенням суворості клімату. Як і в північноамериканській тундрі, на торф'яно-болотних ґрунтах тут ростуть лишайники, мохи, болотні трави, ягідні рослини — морошка, лохина, брусниця. На півдні зони з'являються карликові дерева — берези й верби, які стеляться по землі.

  Оплямовує тундру з півдня зона лісотундри. На Скандинавському й Кольському півостровах, острові Ісландія для неї характерні зарості скривлених беріз і вільхи, серед тундрової рослинності на схід з'являються хвойні дерева — сибірська ялина та різні види модрини.

  Тваринний світ тундри й лісотундри небагатий, але своєрідний. Тут водяться північні олені, песці, вовки, лемінги, зайці-біляки, із птахів — полярні сови, білі й тундрові куріпки, на літо прилітають лебеді, гаги, білолобі гусаки, качки, чайки.

  Зона хвойних лісів, або тайга, охоплює великі простори від Атлантичного до Тихого океану. Європейська й азіатська тайга трохи відрізняються. На заході переважають сосна і ялина, за Уралом — ялиця, сибірський кедр, у Східному Сибіру — модрина. До хвойних порід домішуються листяні: береза, осика, вільха. Хвойні ліси ростуть на підзолистих ґрунтах із малим умістом перегною. У тайзі багатий і різноманітний тваринний світ, багато хутрових звірів: соболі, бобри, горностай, а також лисиці, білки, куниці, зайці, бурундуки, рисі. Із великих тварин — лосі, ведмеді. Багато різноманітних птахів: глухарі, рябчики, шишкарі, кедрівки, дятли. Деякі з птахів є об'єктом промислу: рябчики, куріпки, тетереви. Головне багатство тайгових лісів — коштовна деревина. У наш час ліси сильно змінені людиною й вимагають негайних заходів щодо їх відновлення й раціонального використання.

  Мішані ліси розташовані в Євразії не суцільною смугою, а тільки в Європі й Східній Азії. На заході мішані ліси починаються на півдні Скандинавського півострова й тягнуться до передгір'їв Південного Уралу. У цих лісах крім хвойних ростуть дуб, липа, ясен, в'яз, граб. Ґрунти в основному дерново-підзолисті. Східна частина зони мішаних (мусонних) лісів розташована в басейні середньої течії Амуру й уздовж Японського й Жовтого морів — в області дії мусонів. Рослинність тут густа й різноманітна. Поряд із сибірськими породами хвойних дерев тут поширені монгольський дуб, амурська липа, маньчжурський горіх, клен. Ґрунти бурі, лісові. Крім тварин, характерних для тайги, водяться уссурійський тигр, амурський кіт, єнотоподібна собака, чорний уссурійський ведмідь, кабан, плямистий олень.

  Широколисті ліси Євразії також не утворюють суцільної смуги. На заході Європи вони тягнуться від південних берегів Балтійського й Північного морів, поступово витягуючись на Східноєвропейській рівнині. Тут на бурих лісових ґрунтах ростуть дубові й букові ліси з домішкою граба, а в приатлантичному районі — благородного каштана. У широколистих лісах водяться благородний олень, козуля, кабан, лісовий кіт. Великі площі лісів у  Європі вирубано й замінено культурною рослинністю. На сході материка широколисті ліси збереглися лише в гірських районах.

  Лісостеп тягнеться неширокою смугою від Середньо-дунайської низовини до річки Єнісей. Окремі ділянки лісостепу зустрічаються серед лісів і гір на сході Азії. У цій зоні на сірих лісових і чорноземних ґрунтах чергуються ділянки степів із окремими гаями й перелісками. У європейському лісостепу серед деревних порід переважають дуб, а в західносибірському — береза. Тваринний світ представлений як лісовими, так і степовими видами: куниця, козуля, лисиця, борсук, тушканчик, із птахів — орел, беркут.

  Степи — безлісні простори, де панує злакова рослинність. Зона степів тягнеться смугою від низов'їв Дунаю й берегів Чорного й Азовського морів, огинаючи з півдня Уральські гори, до Алтаю, продовжуючись на піднесених рівнинах східної Азії. Під трав'янистим покривом степів утворюються родючі чорноземні ґрунти.

  У наш час степи й лісостепи — найбільш розорані й змінені людиною природні зони. Із тваринного світу в степах збереглися гризуни — польові миші, бабаки, ховрашки, із птахів водяться степові орли, подекуди дрохва. Із хижаків у степу зустрічаються лисиці, степові тхори.

  Напівпустелі й пустелі Євразії займають великі території — близько 1/4 площі материка. Вони утворилися в посушливих областях центральної, південно-західної частково південної Азії в трьох кліматичних поясах: помірному, субтропічному й тропічному.

  Пустелі помірного пояса займають значну частину Центральної Азії. Це пустелі Каракуми, Кизилкум, Гобі, Такла-Макан. У напівпустелях переважають світло-каштанові й бурі ґрунти, у пустелях — сіро-бурі з дуже малою кількістю перегною, багато солончаків. Рослинність дуже бідна, місцями й зовсім відсутня. Зустрічається окремими кущиками трав'яний покрив із полину, солянки, твердих колючих трав. Типова рослина цих пустель — деревоподібний чагарник саксаул. Для пустель помірного пояса характерна різка контрастність кліматичних умов: виснажлива спека влітку й сильні морози з вітрами узимку. Тваринний світ добре пристосований до перепадів температур і постійного дефіциту води. Багато гризунів — ховрашків, тушканчиків, пищух; із великих травоїдних водяться антилопи, кулани, двогорбі верблюди. Особливо багато плазунів — ящірок, змій, черепах і павукоподібних — скорпіонів і тарантулів.

  У субтропічному поясі зона напівпустель і пустель розташована на обгороджених горами плоскогір'ях і нагір'ях — Малоазіатському, Іранському тощо. Тут на малородючих сіроземах і сіро-бурих ґрунтах росте ефемерна рослинність, яка бурхливо розвивається у весняний період.

  Аравійський півострів, північні береги Перської затоки, Аравійського моря й область нижньої течії річки Інд займає зона пустель тропічного пояса. рослинність украй убога, а на сипучих пісках вона й зовсім відсутня. В оазисах росте фінікова пальма. У тропічних пустелях водяться різні гризуни, дикий осел, лисиця фенек, смугаста гієна. У цілому природні умови тропічних пустель Євразії багато в чому схожі з африканськими.

  Південний захід і південний схід Євразії в межах субтропічного пояса займають зони з вічнозеленою рослинністю.

  Зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників розташована на узбережжі Середземного моря, захищеному горами від холодних північних вітрів. В умовах субтропічного клімату з м'якою, вологою зимою й спекотним посушливим літом ростуть рослини, які пристосувалися до тривалої літньої посухи: кам'яний і корковий дуб, суничне дерево, лавр, олеандр, маслинове дерево, кипарис. У них товста кора, блискуче воскове листя, сильна коренева система. У наш час вічнозелених лісів поблизу Середземномор'я збереглося мало, але поширені зарості вічнозелених чагарників — маквіс. Диких тварин також збереглося мало. Зустрічаються лань, шакал, дикий кролик, на заході — мавпа білохвостий макак. Багато ящірок, змій і черепах.

  На південному сході Азії розташована зона субтропічних мусонних лісів. Вона займає південну частину Великої Китайської рівнини, південь Корейського півострова й південну половину Японських островів. Кліматичні умови тут інші, ніж поблизу Середземномор'я: опади випадають переважно влітку, у жаркий час. їх приносить літній мусон з океану. Зима прохолодна й відносно суха. У лісах на жовтоземах і червоноземах ростуть вічнозелені дерева: магнолії, камфорний лавр, камелії, тунгове дерево, низькорослі пальми, бамбук. До них домішуються листопадні: дуб, бук, граб і південні хвойні (особливі види сосни, кипариси). Дикі тварини збереглися головним чином у горах. Зустрічаються чорний гімалайський ведмідь, бамбуковий ведмідь — панда, леопарди, мавпи — макаки й гібони. Багато птахів із яскравим оперенням — фазанів, папуг, качок.

  Рівнини півостровів Індостан, Індокитай та острова Шрі-Ланка, де добре виражений посушливий період, у субекваторіальному поясі займають савани й рідколісся. Для них є характерним переважання трав'яного покриву, де розкидані зарості чагарників і окремі ділянки рідкостійних лісів, під якими сформувалися червоно-бурі й червоні ґрунти.

  Узбережжя морів і схили гір півостровів Індостан і Індокитай займають субекваторіальні перемінно-вологі ліси. Тут на червоно-жовтих ґрунтах ростуть пальми, папороті, бамбук, багато високих трав. тваринний світ саван і субекваторіальних лісів багатий і різноманітний. Із хижаків поширені тигр, чорна пантера, гепард, смугаста гієна. У лісах живуть олені, буйволи, у саванах — антилопи, у заростях річкових долин — дикі кабани. Усюди водяться мавпи. Подекуди збереглися дикі слони. Багато отруйних змій, у річках водяться крокодили.

  Зона вологих екваторіальних лісів Євразії охоплює південь півострова Індокитай, майже повністю Великі Зондські острови й південний захід острова Шрі-Ланка. Як і для екваторіальних лісів на інших материках, для них характерна пишна багатоярусна вічнозелена рослинність і багатий тваринний світ. Для зони євразійських екваторіальних лісів характерні носороги, дикі бики, тигри, малайські ведмеді, тапіри. На Великих Зондських островах поширені людиноподібні мавпи — орангутанги та гібони. Є величезні ящірки — варани і пітони, багато птахів, метеликів.

  Для Євразії характерні різноманітні прояви й значне поширення висотної поясності. Послідовність висотних поясів залежить від географічного положення гір, їх висоти та віддаленості від океанів. У Європі найбільш чітко висотна поясність проявляється в Альпах, де п'ять висотних поясів закономірно змінюють один один. Найбільша кількість висотних поясів спостерігається на південних схилах Гімалаїв. До висоти 1000 м зростають вологі субекваторіальні ліси з пальм, бамбуків, папоротей. їх змінюють вічнозелені сосново-дубові ліси, листопадні ліси, хвойні ліси. Вище 3500 м розташований пояс субальпійських луків з домішкою чагарників. З 4500 м починають сніги та льодовики. На північних схилах Гімалаїв усього два висотні пояси. Це пояснюється сусідством із нагір'ям Тибет, якому властиві суворі кліматичні умови.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.