Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 3

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА

  Природно-заповідний фонд України. Природні ландшафти, що сформувалися на території України, завдяки своїм оптимально сприятливим для життя людини умовам зазнали значного антропогенного (а з середини ХІХ ст. ще й інтенсивного техногенного) навантаження. За час тривалої «війни» з природним середовищем знищено багато видів рослин і тварин, вирубано великі масиви лісів, осушено болота, знищено малі річки, підтоплено, засолено значні

площі родючих земель; гігантські території забруднено радіоактивними речовинами, сільськогосподарськими, комунальними та промисловими відходами.

  Така діяльність залишила в Україні обмаль незайманих або малозмінених ділянок природних угідь, які в умовах критичного стану природного середовища стали справжнім національним багатством, золотим фондом України.  Ось чому питання збереження цих унікальних у природному та культурному відношенні куточків України водночас із розробкою наукових основ раціонального природокористування стає одним з пріоритетних напрямів сучасної внутрішньої політики держави.

  Одним з головних і досить ефективних заходів охорони довкілля є заповідання. Більш як сто років минуло з часу започаткування активної форми збереження та відтворення незайманих ландшафтів України. Уже до 1 січня 1928 року на території України існувало шість державних заповідників.

  Загальна площа заповідників уже тоді становила 68 500 га, а з розбудовою незалежної України природно-заповідний фонд держави зріс до 767 000 га — це понад 500 об'єктів. Підґрунтям цього процесу є міцна законодавча база: Закон України «Про природно-заповідний фонд України», Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000-2005 рр.». Заповідність змінюється не тільки кількісно, але й якісно: значно урізноманітнилися основні функції природоохоронних територій, зберігається генофонд живих організмів, відновлюються природні ресурси, регулюється стан природного середовища, яке використовується з рекреаційною та дослідницькою метою. На особливу увагу заслуговує збільшення кількості та площі заповідних об'єктів вищої категорії — біосферних та природних заповідників, природних національних парків. Останніми роками до числа діючих біосферних заповідників (Асканія-Нова, Карпатського, Чорноморського) увійшов унікальний резерват Дунайський, який створено на базі реорганізованого заповідника Дунайські плавні; розширилася охоронна площа найбільшого в Україні біосферного заповідника — Чорноморського. Наслідком міждержавного природоохоронного співробітництва є створення польсько-словацько-українського біосферного резервата Східні Карпати.

  За даними на 2007 р. до складу природно-заповідного фонду України входять: 4 біосферних заповідники, 15 природних заповідників, 17 національних парків, 2709 заказників, 25 ботанічних садів, 12 зоологічних парків, 43 дендрологічних парки та 356 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва, 45 регіональних ландшафтних парків, 741 заповідне урочище тощо. У цілому ж загальна площа природно-заповідного фонду України становить 4,7% від загальної площі території держави.

  До природно-заповідного фонду належать природні й біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки садово-паркового мистецтва.

  Природні заповідники — території або акваторії, які виділені для збереження й охорони типових чи унікальних природних комплексів і об'єктів.

  Вони є науково-дослідними установами, які досліджують природні комплекси і компоненти, природні процеси і явища, розробляють наукові основи та рекомендації з охорони здоров’я і природи. Заповідники є еталонами природи, у їх межах господарська діяльність на проводиться.

 

Природні заповідники України

Назва

Місце розташування

Рік створення

Площа, га

Кількість видів,

занесених до Червоної книги України

 

 

 

 

флори

фауни

Кримський

АР Крим, м. Алушта

1923

44 175

79

53

Канівський

Черкаська обл., Канівський р-н

1923

2027

26

74

Український степовий

Донецька обл., Новоазовський, Володарський, Слов'янський, Краснолиманський р-ни, Запорізька обл., Куйбишевський р-н, Сумська обл., Лебединський р-н

1961

2768

46

25

Луганський

Луганська обл., Станично-Луганський,

Мілоський, Свердловський р-ни

1968

2122

32

19

Поліський

Житомирська обл., Овруцький, Олевський р-ни

1968

20 104

17

53

Ялтинський гірсько-лісовий

АР Крим, м. Ялта

1973

14 523

82

36

Мис Мартьян

АР Крим, м. Ялта

1973

240

36

35

Медобори

Тернопільська обл., Гусятинський, Підволочинський, Кременецький р-ни

1990

10 455

29

20

Дніпровсько-Орільський

Дніпропетровська обл., Дніпропетровський,

Петриківський р-ни

1990

3766

9

24

Єланецький степ

Миколаївська обл., Єланецький, Новоодеський р-ни

1996

1676

17

77

Горгани

Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н

1996

5344

15

20

Казантипський

АР Крим, Ленінський р-н

1998

450

18

17

Опукський

АР Крим, Ленінський р-н

1998

1592

14

9

Рівненський

Рівненська обл., Володимирецький, Дубровицький, Рокитнівський, Сарненський р-ни

1999

42 289

28

25

Черемський

Волинська обл.,

Маневицький

р-н

2001

2976

33

41

  Біосферні заповідники — природоохоронні науково-дослідні установи з міжнародним статусом. Це значні природні території (акваторії), що суворо охороняються.

їх виділяють відповідно до програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» для створення міжнародної мережі територій з особливою охороною з метою обміну інформацією щодо природи і раціонального вивчення екосистем, зіставлення результатів дослідження аналогічних природних комплексів у різних районах Землі.

  У межах біосферних заповідників виділяють такі «зони» за їх функціональним призначенням:

•   заповідна зона, в якій зберігають і відновлюють найбільш цінні та мінімально порушені антропогенними факторами природні комплекси, генофонд рослинного і тваринного світу;

•   буферна зона, яка виділяється з метою запобігання негативному впливові на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях;

•   зона антропогенних ландшафтів, що об'єднує території із землекористуванням, лісокористуванням, поселеннями, рекреацією та іншими видами господарської діяльності.

 

Біосферні заповідники України

Назва

Місце розташування

Рік створення

Площа, га

Кількість

видів, занесених до Червоної книги України

флори

фауни

Асканія-Нова

Херсонська обл., Чаплинський р-н

1984

33 307

22

41

Чорноморський

Херсонська обл., Голопристанський р-н, Миколаївська обл., Очаківський р-н

1993

89 129

24

69

Карпатський

Закарпатська обл., Рахівський р-н,

Тячівський, Хустський, Виноградівський р-ни

1993

53 630

92

74

Дунайський

Одеська обл., Кілійський та Татарбу нарський р-ни

1998

46

403

861

  Національні природні парки — території, які виділяють для збереження, відтворення, раціонального використання природних комплексів і об'єктів, що мають особливу екологічну природоохоронну, історико-культурну, естетичну й освітню цінність.

  В організації національних природних парків виділять такі функціональні зони: • заповідну, в якій охороняються та відновлюють найцінніші природні комплекси, забороняються рекреаційна та інша господарська діяльність;

•   регульованої рекреації, де здійснюється оздоровлення та відпочинок людей, прокладаються туристські маршрути та екологічні стежки, забороняється вирубування лісу, промислове рибальство й мисливство;

•   стаціонарної рекреації, де розміщуються готелі, кемпінги, рекреаційні об'єкти для тривалого відпочинку;

•   господарську, в якій знаходяться населені пункти, землі, які входять до парку і на яких господарська діяльність проводиться з додержанням загальнодержавних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

 

Національні природні парки України

Назва

Місце розташування

Рік створення

Площа, га

Карпатський

Івано-Франківська обл., Верховинський р-н

1980

50 495

Шацький

Волинська обл., Шацький р-н

1983

48 977

Синевир

Закарпатська обл., Міжгірський р-н

1989

40 400

Азово-Сиваський

Херсонська обл.,

Новотроїцький та Генічеський р-ни

1993

52 154

Вижницький

Чернівецька обл., Вижницький р-н

1995

7928

Подільські товтри

Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський, Чемерівецький, Городецький р-ни

1996

261 316

Святі Гори

Донецька обл., Слов'яногірський та Краснолиманський р-ни

1997

40 448

Яворівський

Львівська обл., Яворівський та Жовківський р-ни

1998

7108

Деснянсько-Старогутський

Сумська обл., Середино-Будський р-н

1999

16 215

Сколівські Бескиди

Львівська обл., Дрогобицький, Сколівський, Турківський

р-ни

1999

35 261

Ужанський

Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н

1999

39 159

Гуцульщина

Івано-Франківська обл., Косівський р-н

2002

32 271

Ічнянський

Чернігівська обл., Ічнянський район

2004

9666

Галицький

Івано-Франківська обл., Галицький район

2004

14 685

Гомільшанські ліси

Харківська обл., Зміївський та Первомайський райони

2004

14 315

Великий Луг

Запорізька обл., Василівський р-н

2005

16 756

Мезинський

Чернігівська обл., Коропський район

2005

31 035

  Заказники — це природні території (чи акваторії), у яких зберігаються та відтворюються природні комплекси або їх компоненти. Залежно від мети режиму охорони організовують лісові, зоологічні, гідрологічні, геологічні, ландшафтні заказники.

  Пам'ятки природи — це окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, науково-естетичне і пізнавальне значення і зберігаються в природному стані. У межах пам'яток природи забороняється діяльність, яка загрожує їх збереженню або призводить до їх деградації.

  Ботанічні сади — це установи, які створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження та господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори.

  У ботанічних садах виділяються такі ділянки: експозиційну, відвідування якої регулюється; наукову, на якій розташовуються колекції; експериментальні; заповідну, на якій проводяться спостереження. Відомими в Україні ботанічними садами є Нікітський, Центральний республіканський ботанічний сад ім. Фоміна, Дніпропетровського, Львівського, Харківського, Чернівецького університетів.

  Дендрологічні парки — це установи, які утворюють для збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій з метою наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

  Відомими дендрологічними парками є Софіївський, Олександрійський, Тростянецький, Веселі Боковеньки та ін.

  Здобуття Україною політичної незалежності дає змогу змінити державну політику природокористування, планувати й розвивати господарство так, щоб це не суперечило збереженню та поліпшенню якості довкілля.

  Сучасні напрями природоохоронної діяльності в Україні базуються на таких принципах:

•   активізація екологічної освіти у школах і ВНЗ;

•   екологічне виховання населення за допомогою засобів масової інформації;

•   проведення незалежних комплексних науково-економічних досліджень з метою складання екологічного прогнозу і вироблення рекомендацій;

•   збільшення витрат на охорону природи та прискорення темпів будівництва природоохоронних об'єктів;

•  урахування громадської думки під час розв'язання питань щодо будівництва промислових, енергетичних, військових об'єктів тощо;

•   активізація діяльності правоохоронних органів щодо виконання природоохоронного законодавства;

•   активна пропаганда природоохоронних заходів серед населення.

  Національна екологічна мережа — єдина територіальна система, що включає ділянки природних ландшафтів, які підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природо-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України.

  Законом України від 21 вересня 2001р. затверджено Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр. У програмі зазначено, що сучасний стан природних ландшафтів України лише частково відповідає критеріям віднесення їх до Всеєвропейської екологічної мережі.

  Основною метою Програми є збільшення площі земель країни з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, близького до притаманного їм природного стану, та формування їх територіально єдиної системи, яка забезпечувала б збереження природних комплексів та екосистем і сприяла збалансованому і не виснажливому використанню природних ресурсів у господарській діяльності. Програмою передбачається забезпечення поєднання національної мережі з екологічними мережами сусідніх країн —  Російської Федерації, Республіки Білорусь, Молдови, Польщі, Румунії, Словаччини.

  Передбачається створити 29 національних парків, 8 біосферних заповідників та розширити межі існуючих природних, біосферних заповідників, національних природних парків.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.