Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 1

ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ.

 

ІСТОРІЯ ПІЗНАННЯ ЗЕМЛІ

  Географічні знання про Землю накопичувалися протягом багатьох тисячоліть. Поступово працею багатьох людей, відважних мандрівників, учених створювалося інтелектуальне багатство географічної науки. Умовно весь час накопичення географічних знань розподіляють на такі етапи: Давня епоха (до V ст. н. е.), Середньовіччя (V ст. — перша половина XV ст.), епоха Великих географічних відкриттів (друга половина XV-XVІІ ст.), епоха Нового часу (XVІІІ-XІX ст.), епоха сучасних географічних досліджень (з початку XX ст.).

  Давня епоха (античні часи). Географія як наука бере свій початок із Стародавньої Греції та риму. Греки узагальнили та осмислили географічний матеріал, що залишився від найдавніших цивілізацій, та зробили чимало власних відкриттів. Фундатором давньогрецького природознавства вважають Фалеса Мілетського (VII-VI ст. до н. е.). Він першим, застосовуючи математичні методи, почав вимірювати і визначати положення об'єктів на поверхні Землі. Видатний мандрівник давнини Геродот (480-425 рр. до н. е.) увів поняття «історична географія», вивчав традиції невідомих народів, побував у Скіфії (південних землях України), вперше описав життя і побут скіфів. Відомий філософ Аристотель (384-322 рр. до н. е.) обґрунтував кулястість Землі. Ератосфен (275-194 рр. до н. е.) — «батько географії» — фундатор наукової географії, увів термін «географія», досить точно обчислив довжину великого кола Землі (250 стадій, що відповідають близько 39 000 км), склав карту світу, використавши географічну сітку, звів у єдину систему знання про Землю, накопичені до того часу. Страбон (64/63-21 рр. до н. е.) — автор «Географії» в 17 книгах, де дано детальний опис усіх земель, відомих на той час. Видатний астроном і географ давніх часів Птолемей (90-160 рр. н. е.) систематизував усі відомі на той час географічні знання, обґрунтував геоцентричну систему розвитку Всесвіту, створив знамениту працю «Посібник з географії», склав 26 карт окремих ділянок земної поверхні й одну зведену карту світу.

  Античні часи завершилися в V ст., коли під ударами варварів загинула Римська імперія. Географічні досягнення було забуто, праці втрачено або знищено. Лише деякі з них збереглися завдяки арабським ученим, які вивчали їх та перекладали арабською мовою.

  Середньовіччя. У цей час арабські вчені ведуть важливі спостереження за природними процесами, мандрують країнами Європи, Азії та Африки, вивчаючи життя та побут народів, складають описи та географічні карти. Один з найвидатніших арабських мандрівників — Ібн Баттута (1304-1377 рр.) — подорожував майже 30 років, подолавши відстань близько 130 тис. км. Свої враження він описав у книзі «Особливості міст та чудеса подорожей».

  У Європі періоду середньовіччя географічна наука перебувала в занепаді.

  Однак незважаючи на панування релігії були люди, які вивчали світ і здійснювали мандрівки. Найбільш гучної слави набула подорож Марко Поло (1254-1324 рр.), який вирушив до Китаю та прожив там 17 років. Про свої пригоди він написав «Книгу Марко Поло». Книга містить описи не лише Китаю та материкової частини Азії, а й островів — від Японії до Занзібару.

   Епоха Великих географічних відкриттів. Розвиток господарства та торгівлі в Європі став причиною підйому дослідницької активності європейців. Дослідницькі подорожі підтримували уряди країн, особливо Іспанії та Португалії. Починаються найбільші географічні відкриття, які через величезне значення для всього світу отримали назву Великих.

  Європейці прагнули потрапити до Індії: їх вабили прянощі, золото, тканини. В 1497-1499 рр. відбулася подорож Васко да Ґами (1469-1524 рр.). Мореплавці обігнули південний край Африки та водами Індійського океану дісталися берегів Індії. Плавання було дуже важким та тривалим (понад два роки).

  Христофор Колумб (1451-1506 рр.) прагнув дістатися Індії більш коротким шляхом: спираючись на знання про кулястість Землі, він вирішив досягти Індії шляхом на захід, через Атлантичний океан. У перше плавання (1492-1493 рр.) Колумб вирушив на трьох каравелах: «Санта-Марія», «Нінья» та «Пінта». 12 жовтня 1492 р. експедиція досягла Багамських островів неподалік від берегів Америки. Відкриті землі Колумб уважав Індією, а місцевих жителів — індіанцями. Згодом Колумб здійснив ще три експедиції, але так і не зрозумів, що відкрив нову частину світу.

  У XVI ст. португальський мореплавець Фернан Магеллан (1480-1521 рр.) здійснив першу навколосвітню подорож. Подорож розпочалася 20 вересня 1519 р. на п'яти суднах у складі 265 осіб (за іншими даними — 319), а 8 вересня 1522 року залишки експедиції (18 осіб) повернулися до Іспанії. Подорож, яка тривала 1081 добу, підтвердила кулястість Землі та довела існування єдиного Світового океану. Сам Магеллан не дожив до здійснення свої мрії, він загинув у результаті сутички з туземцями на одному з Філліпінських островів.

  У 1606 р. голандський мореплавець Віллем Янсзон досягнув берегів п'ятого материка — Австралії. Але, подібно до Колумба, Янсзон так і не дізнався, що відкрив новий материк. Остаточно встановив, що Австралія — самостійний материк, голландський мореплавець Абель Тасман у 1644 році.

  Розширення знань про Землю відбувалося й під час плавань піратів, серед яких найвідомішими є Френсіс Дрейк та Генрі Морган.

  Героїчні подорожі на суші здійснювали землепрохідці, завдяки яким від кінця ХVІ до середини ХVІІ відбувалося освоєння Сибіру та Далекого Сходу. Козак Семен Дежньов пройшов зі своїми супутниками Північним Льодовитим океаном уздовж північної окраїни Азії, відкрив протоку між Азією та Америкою, відкрив та описав Чукотський півострів. Володимир Атласов вивчав півострів Камчатка, склав його докладну карту, зібрав докладні відомості про півострів Чукотка, Курильські та Японські острови. Василь Поярков та Єрофей Хабаров відкрили річку Амур та досліджували Приамур'я.

  Епоха Нового часу. У подорожах Нового часу відбувається не тільки відкриття нових земель, а й починаються їх наукові дослідження.

  Джеймс Кук (1728-1779 рр.) — англійський мореплавець, перший антарктичний мореход, капітан вищого рангу, член Королівського товариства — здійснив три кругосвітні подорожі. Під час першого плавання (1768-1771 рр.) Кук обстежив два острови Нової Зеландії, східне узбережжя Австралії. Під час другої експедиції (1772-1775 рр.) Кук намагався знайти Південний материк. Його корабель уперше за історію мореплавання перетнув Південне полярне коло. Кук склав карти при- антарктичної частини Тихого океану, відкрив острови Нові Сандвічеві, Нова Георгія, Нова Каледонія, описав плоскі айсберги, які назвав «льодовими островами». Третя навколосвітня експедиція під керівництвом Кука (1776-1780 рр.) відкрила безліч островів та коралових рифів у південно-західній частині Тихого океану, досліджувала північно-західне узбережжя Північної Америки. Під час зимування на Гавайських островах у сутичці з аборигенами 14 лютого 1779 р. Джеймса Кука було вбито.

  Олександр фон Гумбольдт (1769-1859 рр.) — німецький природознавець, географ та мандрівник — досліджував природу країн Європи, Центральної та Південної Америки, Уралу, Сибіру. Свої наукові спостереження в Америці він відобразив у 30-томному звіті «Подорож до рівноденних областей Нового Світу». Гумбольт уперше надав географії статусу теоретичної дисципліни. Він проводив численні спостереження за атмосферою, астрономічними та магнітними явищами. Наприкінці життя він створив 5-томну головну працю свого життя — «Космос. Досвід фізичного опису світу». Переведена на всі європейські мови, це була найавторитетніша наукова праця того часу.

  Іван Федорович Крузенштерн (1770-1846 рр.) — видатний російський мореплавець, керівник першої російської навколосвітньої експедиції (1803-1806 рр.), під час якої було уточнено карту світу, відкрито рід островів, проведено численні океанографічні, метеорологічні та етнографічні спостереження. У цій експедиції брав участь і Ю. Ф. Лисянський (1773-1837).

  Честь відкриття останнього — шостого — материка належить російським мореплавцям Фаддею Беллінзгаузену (1778-1852 рр.) та Михайлу Лазареву (1788-1851 рр.). 28 січня 1820 року учасники експедиції вперше побачили береги Антарктиди. Плавання тривало 751 день, його протяжність склала майже 100 тис. км. Результати експедиції було описано Беллінзгаузеном у книзі «Двократні дослідження в Південному Льодовитому океані та плавання навколо світу впродовж 1819, 1820 і 1821 років, які було здійснено на шлюпах "Восток" та "Мирний".

   Епоха сучасних географічних досліджень. На початок ХХ ст. майже всі райони Землі було досліджено географами. Час традиційних географічних відкриттів завершався, поступаючись місцем новій географії, яка замість питань «Де? Що?» намагалася знайти відповіді на питання «Чому саме так?». Однак білі плями на карті світу ще залишалися. Це насамперед величезні важкодоступні простори Арктики та Антарктики. 6 квітня 1909 р. американець Роберт Пірі (1856-1920 рр.) з п'ятьма супутниками досягнув Північного географічного полюса. 14 грудня 1912 р. норвезький дослідник Р. Амундсен (1872-1928 рр.) дістався Південного географічного полюса. З першої половини ХХ ст. починаються регулярні дослідження полярних просторів. Отто Шмідт (1891-1956 рр.) на криголамі «Сибіряков» в 1932 р. здійснив перше наскрізне плавання Північним морським шляхом з Білого моря до Берінґова.

  На сучасному етапі продовжуються дослідження Світового океану. Основи океанології було закладено британською науковою експедицією «Челленджер» (1872-1876 рр.). За допомогою ехолотування було складено карти материкового шельфу та схилу, досліджено глибоководні області. З 1960 року починаються занурення глибоководних апаратів з ілюмінаторами, за допомогою яких було відкрито дивовижний світ природи коралових рифів та каньйонів. Глибоководне буріння океанічного дна дозволило заповнити чимало білих плям геологічної історії нашої планети.

  Французький натураліст, океанолог, письменник Жак-Ів Кусто (1910-1997 рр.) все своє життя присвятив вивченню океанічних глибин. Він винайшов скафандр з аквалангом, за допомогою якого можна було вільно пересуватися під водою на глибині до 90 м, проводив підводні археологічні дослідження, фотографування морського дна, створив товариство з охорони морського середовища.

  Детальні дослідження процесів, що відбуваються на Землі та в околоземному просторі з 70-х років ХХ ст., проводяться за допомогою космічних супутників.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.