Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 5

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

 

ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА.

  Світове сільське господарство

  Сільське господарство — сукупність галузей, які займаються вирощуванням сільськогосподарських культур і розведенням сільськогосподарських тварин.

  Сільське господарство є частиною агропромислового комплексу (АПК). До нього відносять три сфери: промисловість, що виробляє засоби виробництва для сільського господарства; власне сільське господарство; галузі, зайняті транспортуванням, переробкою і збутом сільськогосподарської сировини і продукції. Основою сільськогосподарського виробництва є земельні ресурси.

  Основними чинниками, що визначають асортимент та обсяги сільськогосподарської продукції є: природні умови території (рельєф, кількість світла, тепла, вологи, ґрунти); забезпеченість трудовими ресурсами; транспортабельність сільськогосподарської продукції та умови її зберігання; рівень індустріалізації країни (наявність підприємств для переробки сільськогосподарської продукції), етнічні та релігійні особливості країни (наприклад, у країнах східної Азії провідною зерновою культурою є рис; мусульмани не вживають у їжу свинину).

  Існує два типи ведення сільського господарства — товарне та споживче. Для товарного типу характерно інтенсивне землеробство з плодозмінною сівозміною та інтенсивне тваринництво із заготівлею кормів, садівництво, городництво. Для другого типу властиве плужне та мотичне землеробство, пасовищне тваринництво, напівкочове та кочове скотарство, примітивне збирання, полювання, рибальство. У розвинених країнах переважає товарне сільське господарство, у країнах, що розвиваються, — товарне та споживче.

  Сільське господарство складається з двох основних галузей: рослинництва та тваринництва. Співвідношення рослинництва і тваринництва у країнах різних регіонів світу неоднакове. У розвинених країнах Європи та Америки домінує високопродуктивне тваринництво, а в країнах, що розвиваються, — рослинництво.   Головною галуззю рослинництва є зернове господарство. Найбільші посівні площі займають три головні зернові культури: пшениця, рис, кукурудза. Головними експортерами пшениці та кукурудзи є США, Канада, Франція, Австралія, Аргентина.   Головні експортери рису — Таїланд і США. Найголовнішою з волокнистих і основною з технічних культур є бавовник.

  Найбільші виробники бавовнику — Китай, США, Пакистан, Індія, Узбекистан, Бразилія, Туреччина, Аргентина, Туркменістан, Греція, Єгипет і Австралія. З цукроносних культур найбільш популярними у світі є цукрова тростина та цукровий буряк, з олійних культур — соняшник, олива.

  У тваринництві виділяють скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, конярство, бджільництво та ін. Провідною галуззю тваринництва є скотарство.

  Як і всі галузі світового господарства, сільське господарство зазнало докорінних змін в епоху НТР. У ХХ ст. почалося технічне переоснащення сільськогосподарського виробництва. В 70-х — 80-х роках ХХ ст. відбувалося впровадження більш досконалих двигунів, принципово нового обладнання, нових ґрунтозахисних технологій, хімізації, селекційної і племінної роботи, гідромеліоративного будівництва тощо, причому такі перетворення охопили не тільки розвинені країни, а й деякі країни, що розвиваються (Індія, Мексика, Аргентина та ін.). Така форма прояву НТР у сільському господарстві отримала назву «Зеленої революції». В розвинених країнах пріоритетними напрямами сучасної НТР у сільському господарстві стала генна і клітинна інженерія, яка дала змогу розвивати прибуткове виробництво навіть там, де раніше займатися сільським господарством було неможливо або невигідно.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити