Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 1

ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ.

 

БІОСФЕРА. ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА

 

Ґрунти та їх основні типи.

Невід'ємним компонентом біосфери є ґрунти, своєрідні посередники між живою та неживою природою.

  Ґрунт — поверхневий родючий шар земної кори, що утворився внаслідок взаємодії

літосфери, атмосфери та біосфери протягом тривалого часу.

  Ґрунти утворюються з пухких гірських порід після появи на них рослинності, тварин та великої кількості мікроорганізмів. Головна властивість ґрунту — родючість — здатність забезпечувати рослини елементами мінерального живлення та водою. Природна продуктивність ґрунту напряму залежить від наявності в ньому органічної частини — гумусу (перегною), який утворюється в результаті процесу розкладу й окиснення решток рослин і тварин під впливом мікроорганізмів. Наука, що вивчає ґрунти, їх походження, розвиток, склад, властивості, закономірності поширення формування і розвиток родючості, раціональне використання, називається ґрунтознавством. Фундатором ґрунтознавства є видатний учений, професор Василь Васильович Докучаєв. Основними чинниками ґрунтоутворення, за В. В. Докучаєвим, є гірські (материнські породи), клімат, живі організми, рельєф місцевості та геологічна будова.

  Зональне розміщення ґрунтоутворювальних чинників, насамперед клімату та рослинності, визначає й зональне поширення ґрунтів на земній поверхні. Найбільшою родючістю серед існуючих типів ґрунтів вирізняються чорноземи, які займають в Україні значні площі.

  Географічна оболонка і закономірності її розвитку. Між оболонками Землі відбувається безперервний обмін речовинами та енергією. Так, повітря і вода, проникаючи по тріщинах і порах усередину гірських порід, беруть участь у процесах вивітрювання, змінюють їх і в той же час змінюються самі. Річки та підземні води, переміщаючи частинки твердих порід, беруть участь у зміні рельєфу. До атмосфери надходить вода в результаті її випаровування з поверхні океанів і материків. рослини підтримують в атмосфері співвідношення кисню і вуглецю. Живі організми, відмираючи, утворюють величезні товщі гірських порід. Шар, де взаємодіють зовнішні оболонки Землі, і є географічною оболонкою — цілісною і безперервною оболонкою Землі, що включає нижню частину атмосфери, верхню — літосфери, усю гідросферу і всю біосферу.

  Потужність географічної оболонки становить близько 40 км, однак цей найтонший шар (1% від усього об'єму Землі), на думку вчених, є найбільш складно улаштованою частиною нашої планети.

 

 

  Географічна оболонка має низку закономірностей. До найважливіших із них належать цілісність, ритмічність, зональність (горизонтальна та вертикальна). Цілісність — найважливіша географічна закономірність, заснована на тісному взаємозв'язку компонентів географічної оболонки. Зміна одного компонента неминуче призводить до зміни інших і географічної оболонки в цілому. так, вирубування лісу призводить до зниження рівня підземних вод, зміни умов зволоження, теплового й вітрового режимів. Це у свою чергу викликає зміну ґрунтового і рослинного покривів, тваринного світу. Знання про цілісність географічної оболонки дозволяє передбачати можливі зміни в природі, давати географічні прогнози результатам впливу людини на природу.

  Ритмічність природних процесів — ще одна закономірність географічної оболонки. Добовий період обертання  Землі навколо своєї осі та річний період обертання навколо Сонця, періоди гороутворення, що повторюються через тривалі проміжки, зміни сонячної активності та клімату, періоди активності й сну у живих організмів, і людини в тому числі,— усе це приклади ритмів різної тривалості в географічній оболонці.

  Планетарною географічною закономірністю є зональність — закономірна зміна природних компонентів і природних комплексів від екватора до полюсів. Горизонтальна, або широтна, зональність зумовлена нерівномірним розподілом енергії Сонця по широті через кулястість Землі. Вам уже відомо, що зональності підпорядкований розподіл температур, опадів, атмосферного тиску, рослинності, ґрунтів, тваринного світу та багато природних процесів. Найбільша широтна зональність виявляється на великих просторах внутрішньоконтинентальних рівнин. Висотна поясність (вертикальна зональність) — закономірна зміна природних комплексів, пов'язана зі зміною висоти над рівнем моря, характерна для гірської місцевості. Вона зумовлена насамперед зміною кліматичних умов із висотою і зниженням температури й тиску, збільшенням (до певної висоти) кількості опадів.

  Усі речовини географічної оболонки перебувають у постійному кругообігу. Саме завдяки кругообігу оболонки   Землі не руйнуються, виснажившись, а, постійно обмінюючись речовиною й енергією, існують, обумовлюючи безперервний розвиток географічної оболонки.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.