Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 2 ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ

 

ОКЕАНИ

 

Північний Льодовитий океан

  Для допитливих

Через сильні землетруси в Тихому океані виникають велетенські хвилі — цунамі. Одна за одною вони рухаються поверхнею океану зі швидкістю 500-600 км/год, тобто можуть позмагатися у швидкості з реактивним літаком. На мілководді їхня швидкість меншає, тому збільшується висота — зрештою хвилі обрушуються на берег, приносячи руйнування та смерть. Дуже часто від цунамі потерпають Японські та Філіппінські острови, Нова Зеландія, західне узбережжя Південної Америки.

У водах Тихого океану зустрічаються дуже давні види морських тварин. Це насамперед морські їжаки, а також такі риби, яких немає в інших океанах. Для багатьох представників тваринного світу Тихого океану властивий гігантизм. У північній частині океану живуть гігантські мідії та устриці, а в екваторіальній зоні мешкає найбільший двостулковий молюск тридакна. Його маса сягає 300 кг. Тільки тут є такі ссавці як дюгонь, морський котик, сивуч, морський бобер.

Остаточно існування великого океану на захід від Америки встановив Ф. Магеллан під час навколосвітньої подорожі. Після Магеллана іспанці, портуґальці, голландці, англійці організували низку експедицій для пошуків невідомих земель й освоєння шляху через Тихий океан до берегів Азії. У 1768-1779 рр. видатний англійський мореплавець Дж. Кук очолив три експедиції з дослідження островів Тихого океану. Разом із відомостями про відкриті території моряки записували в корабельних журналах спостереження про вітри, течії, рослинний і тваринний світ островів.

Перші океанографічні спостереження в Тихому океані було здійснено під час навколосвітньої подорожі експедиції під керівництвом І. Крузенштерна, Ю. Лисянського на суднах «Надія» та «Нева» (1803-1806 рр.). Було проведено вимірювання температури не тільки на поверхні, але й на глибинах до 400 м. Такі ж вимірювання повторив О. Коцебу на судні «Рюрик» (1815-1818 рр.), а згодом російський фізик Е. Ленц (1823-1826 рр.) під час плавання на судні «Предприятие». Ленц вимірював не тільки температуру води, але також її солоність, щільність та вміст у ній кисню. Накопичені матеріали дали можливість визначити загальні особливості вод океану та їх циркуляції. Наприкінці ХІХ ст. завдяки роботі спеціальних експедицій та берегових станцій починаються комплексні океанологічні дослідження океану. Першою власне океанологічною експедицією було плавання британського корабля «Челленджер» під командуванням Дж. Нейрса. Під час подорожі було зібрано різноманітну інформацію про фізичні, хімічні, біологічні та геологічні особливості океану.

Атлантика — єдиний океан, що був відомий жителям Європи за античних часів. Тоді було зібрано відомості про прибережні води океану, що омивали береги Європи та Північної Африки. Більш далекі морські плавання океаном здійснили вікінги — вправні суднобудівники та відважні мореплавці. У ІХ-Х ст. н. е. вони плавали до берегів Ісландії, Ґренландії, Північної Америки. Слов'янські племена в епоху Середньовіччя плавали Балтійським і Середземним морями. Від XV ст., в епоху Великих географічних відкриттів, іспанські та португальські моряки здійснювали далекі плавання через Атлантичний океан у пошуках найкоротших шляхів до Індії та Китаю. Протягом XVI-XVII ст. береги Північної Америки освоювали європейські мореплавці. До початку XVIII ст. було завершено відкриття більшої частини водних просторів океану.

Першими Індійський океан перетнули давні єгиптяни, фінікійці, перси та індійці. їхні дерев'яні судна, навантажені прянощами, слоновою кісткою і тканинами, борознили моря в пошуках нових ринків збуту. У середині XIV ст. арабський учений-мандрівник Ібн Баттута обігнув майже все західне та північне узбережжя океану від Мозамбіцької до Малаккської протоки. Для плавання Індійським океаном араби вже мали детальні географічні описи та лоції. Для перших експедицій європейців величезне значення мало плавання португальців Б. Діаша, який у 1487 р. обігнув Африку з півдня, та В. да Ґама, який у 1497-1499 рр.

здійснив подорож до Індії. Після В. да Ґами португальці почали розширювати свої морські торговельні зв'язки із жителями Сходу. Уздовж усього шляху свого проходження європейці засновували колонії, облаштовувалися у важливих портах. Перші глибоководні спостереження в Індійському океані в 1772 р. здійснив Дж. Кук.

Перші відомості про природу узбережжя Північного Льодовитого океану були отримані вікінгами під час їхніх плавань до Гренландії і Північної Америки та поморами — російськими мисливцями й рибаками, які займалися промислом морських тварин, ловили рибу та заснували поселення на Новій Землі та Шпіцбергені. У XV ст. почалися активні пошуки кращого шляху з Європи до країн Сходу. Наприкінці XVI ст. тричі вирушав на пошуки цього проходу голландський мореплавець В. Баренц, кілька експедицій здійснили англійці, але ці спроби були марними. Лише в середині XVII ст. морський шлях до Тихого океану вздовж берегів Євразії було знайдено російськими землепрохідцями. У XVIII ст. його нанесли на карту учасники Великої Північної експедиції (1733-1734 рр.) під керівництвом В. Берінґа. Уперше наскрізне плавання в Північному Льодовитому океані протягом 1878-1879 рр. здійснила шведська експедиція під керівництвом Н. Норденшельда. На судні «Вега» експедиція пройшла із заходу на схід з однією зимівлею.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити