Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 1

ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ.

 

ЛІТОСФЕРА

  Внутрішня будова Землі. Інформацію про внутрішню будову планети отримують за допомогою сейсмометричного методу, який ґрунтується на різній швидкості поширення, заломлення і відбивання сейсмічних хвиль під час їх проходження через тіла різного фізичного стану. Безпосередні спостереження земних надр можливі лише на незначних глибинах за допомогою шахт і свердловин. Найглибшу на планеті свердловину пробурено в Росії на Кольському півострові. її глибина перевищує 12 260 м. Свердловини, подібні до Кольської, закладено й на території України біля села Новоіванівка Криворізьського району на Дніпропетровщині.

  Земна кора має різну потужність, яка коливається від 5-10 км (під океанами) до 70-80 км (під гірськими системами). На рівнинах вона становить близько 25-40 км. Розрізняють два основні типи земної кори: материкову та океанічну. Перша властива материкам, уключаючи їхні підводні окраїни, друга — океанічним улоговинам.  Зверху залягає малопотужний(близько 1 км) шар пухких морських осадів. Під ним розташований шар із базальтових лав. Гранітного шару між осадовим і базальтовим шарами на відміну від материкової кори в океанічній земній корі немає. таким чином, океанічна земна кора і за складом, і за потужністю, а також за віком (вона не старша за 160-190 млн років) істотно відрізняється від материкової. Між континентальним і океанічним типами земної кори існує ще перехідний, характерний для окраїнних і внутрішніх морів і великих острівних дуг.

  Мантія знаходиться під земною корою до глибини 2900 км. У середині мантії на глибині 100-250 км під материками та 50-100 км під океанами починається шар в'язкої речовини, близької до плавлення, — астеносфера. Земну кору разом з твердим шаром мантії над астеносферою називають літосферою.

  Ядро розташоване на глибинах від 2900 км до 6371 км.       

  Уважають, що зовнішня частина ядра знаходиться в розплавленому стані, а внутрішня — у твердому. З глибиною зростають тиск та температура, яка, ймовірно, сягає 5000 °С.

  Походження материків та океанів. Літосфера на відміну від астеносфери є відносно крихкою оболонкою. Вона розбита глибинними розломами на крупні блоки — літосферні плити.

  Рухи літосферних плит змінюють обриси материків. У 1912 р. німецький геофізик Альфред Вегенер сформулював гіпотезу дрейфу материків, припустивши, що за сивої давнини обриси материків були зовсім іншими, ніж зараз. У межах літосфери найбільшими літосферними плитами є: Євразійська, Африканська, Північноамериканська, Південноамериканська, Індо-Австралійська, Антарктична, Тихоокеанська.

  Сотні мільйонів років тому на Землі існував єдиний велетенський материк — Пангея, який був оточений водами океану Панталасса. Рухи літосферних плит привели до розколу Пангеї на два материки — Лавразію та Гондвану. З часом і вони розпалися на окремі ділянки, які продовжували рухатися та утворили сучасні материки. Із часом плити розходяться в різні боки, прослизають одна повз одну або зіштовхуються. На межах літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби, тріщини, відбуваються процеси гороутворення.

 

 

  Особливості будови земної кори та рухи літосферних плит вивчає наука тектоніка. До основних тектонічних структур відносять платформи та пояси складчастості.

  Платформи складають основу літосферних плит. Це великі відносно стійкі та вирівняні ділянки земної кори.

  Пояси складчастості (сейсмічні пояси) — рухомі ділянки земної кори, які розташовані на межі літосферних плит.

  Це неспокійні ділянки нашої планети: у їхніх межах відбуваються процеси активного вулканізму, землетруси. Найбільшим є пояс складчастості по краях Тихоокеанської літосферної плити — Тихоокеанське «вогняне кільце». В його межах знаходиться 2/3 діючих вулканів світу.

  Землетруси — підземні поштовхи й коливання земної кори, зумовлені раптовим звільненням накопиченої енергії земних надр у ході тектонічних процесів.

  Щороку спеціальні прилади — сейсмографи — реєструють на Землі більше мільйона порівняно слабких поштовхів і 15-20 сильних. Особливого поштовху зазнає місце на поверхні Землі — епіцентр, що знаходиться над вогнищем землетрусу в глибині Землі — гіпоцентром. Сила землетрусів оцінюється в балах за ступенем руйнівної дії або за кількістю виділеної енергії (шкалою ріхтера).

  Вулканізм — сукупність явищ, пов'язаних з переміщенням магми в земній корі та виливанням її на поверхню у вигляді лави.

  Магма — це речовина мантії, що складається з розплавлених гірських порід та мінералів.

  Розрізняють діючі вулкани й згаслі. До діючих відносять такі, що здійснювали виверження протягом історії людства. їх кількість за різними оцінками коливається від 600 до 950. Найбільше діючих вулканів розташовано в районах, де проходять межі літосферних плит. На території України є згаслі вулкани в Карпатах (Вулканічний хребет).









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.