Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 2 ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ

 

ПІВНІЧНА АМЕРИКА

  Геологічний розвиток та формування рельєфу материка. Північна Америка і Євразія колись складали єдиний континент — Лавразію. Близько 135 млн років тому Північноамериканська літосферна плита почала віддалятися від Євроазіатської. Унаслідок зіткнення з тихоокеанською літосферною плитою в мезозої відбувся стиск західних окраїн материка, що супроводжувався активним вулканізмом і підняттям території, що привело до виникнення грандіозної складчастої області.

  Найдавніші ділянки земної кори належать до Північноамериканської платформи, яка займає північну і центральну частини материка. У результаті розломів від платформи відокремився острів Гренландія. А на крайній півночі ділянки платформи прогнулися під масою льодовика і були частково затоплені водою, що привело до утворення Канадського Арктичного архіпелагу. На північному сході платформи давні кристалічні породи виходять на поверхню у вигляді канадського щита, південніше фундамент платформи йде на значну глибину, і на ньому лежать різноманітні товщі осадових порід континентального і морського походження.

  У палеозої на півдні материка почалося формування фундаменту молодої платформи, а інтенсивні рухи земної кори сприяли утворенню області складчастості на сході.

  Рельєф Північної Америки значною мірою визначається геологічною будовою і тісно пов'язаний із її тектонічними структурами. Платформам відповідають різні за висотою рівнини, областям складчастості — гори.  За будовою поверхні на материку можна виділити три частини: північну і центральну, зайняту рівнинами, на сході розташовані гори Аппалачі, а на заході — гірська система Кордильєр.

  Рівнини материка сформувалися на платформах і займають 2/3 поверхні. Канадському щиту відповідає Лаврентійська височина. На південь від неї простягаються Центральні рівнини із середніми висотами 200-300 м, що поступово переходять у Міссісіпську низовину, утворену річковими наносами. На захід від Центральних рівнин уздовж Кордильєр широкою смугою більш ніж на 400 км простягнулися Великі рівнини. їхня поверхня, порізана річковими долинами й уступами на окремі масиви і плато, піднімається східчасто на захід до гір, де досягає висоти 1200-1700 м.

  Уся західна частина Північної Америки вздовж тихоокеанського узбережжя належить до гірської системи Кордильєр. Це одна з найбільших гірських систем у світі, що простяглася більш як на 9 тис. км від півострова Аляска на півночі до Панамського перешийка на півдні. Разом із південноамериканськими Андами вони утворюють найбільш протяжну гірську систему у світі — понад 18 тис. км! Гороутворення в Кордельєрах ще не закінчилося, про що свідчать вулканічна діяльність і часті землетруси. Найвищий діючий вулкан — Орісаба (5610 м). Інші діючі вулкани — Попокатепель (5452 м) і Невадо-де-Коліма (4339 м) періодично викидають зі своїх жерл розпечені гази і попіл. Багато діючих вулканів на півострові Аляска та Алеутських островах.

  У північно-західній частині материка Кордильєри досягають максимальних висот. Тут розташований окутаний блискучою мантією зі снігу і льоду гранітний конус Мак-Кінлі (6194 м) — найвищої точки Кордильєр і Північної Америки. Східну частину Кордильєр, що складається з розгалуженої системи хребтів, називають Скелястими горами. Між хребтів Скелястих гір розташоване Єллоустонське вулканічне плато — одне з природних чудес Північної Америки. Тут діє більш як 200 гейзерів, термальні джерела, грязьові вулкани.

  Гори Аппалачі на сході материка складаються із середньовисотних хребтів, плоскогір'їв і плато. Назву гори дістали від імені індіанського племені, яке колись жило в цій місцевості. Аппалачі мають положисті схили, округлі вершини. Вища точка — гора Мітчелл (2037 м).

  У формуванні рельєфу Північної Америки взяли активну участь зовнішні процеси. На рівнинах добре простежуються сліди діяльності льодовика — згладжені скелі, вирівняні вершини пагорбів, накопичення валунів, виорані льодовиком улоговини. На Центральних рівнинах, там, де на поверхню виходять вапняки, дуже поширеними є карст. На південному сході Центральних рівнин у передгір'ях.

  Аппалачів розташовані великий карстовий район і найбільша печера світу Флінт-Мамонтова.

річки, що течуть по рівнинах, утворили великі долини, складені могутніми товщами осадових порід. Гірські річки мають вузькі, врізані всередину русла, утворюючи каньйони, серед яких знаменитий Великий каньйон Колорадо у Кордильєрах.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити