ГЕОГРАФІЯ
ЛІТОСФЕРА І РЕЛЬЄФ

ПОШИРЕННЯ ВУЛКАНІВ

Розподіл вулканів на поверхні земної кулі краще всього пояснюється теорією тектоніки плит, згідно з якою поверхня Землі складається з мо­заїки рухомих літосферних плит. Під час їх зустрічного руху відбувається зіткнення, і одна з плит занурюється (підсувається) під іншу в т. зв. зоні субдукцїї, до якої приурочені епіцентри землетрусів. Якщо плити розсо­вуються, між ними утворюється рифтова зона. Вияви вулканізму пов'я­зані з цими двома ситуаціями. Вулкани зони субдукцїї розташовуються вздовж межі плит, що підсуваються. Відомо, що океанські плити, які утворюють дно Тихого океану, занурюються під материки і острівні дуги. Області субдукцїї відмічені в рельєфі дна океанів глибоководними жоло­бами, паралельними до берегів. Вважають, що в зонах занурення плит на великих глибинах формується магма, під час підняття якої на поверх­ню відбувається виверження вулканів. Оскільки кут занурення плити часто близький до 45°, вулкани розташовуються між сушею і глибоково­дним жолобом приблизно на відстані 100—150 км від осі останнього і утворюють вулканічну дугу, що повторює контури жолоба і берегової лі­нії. Іноді кажуть про «вогненне кільце» вулканів навколо Тихого океану. Однак це кільце переривчасте (як, наприклад, в районі Центральної і Південної Каліфорнії), оскільки субдукція відбувається не всюди. Вул­кани рифтових зон знаходяться в осьовій частині Серединно-Атлантичного хребта і вздовж Східно-Африканської системи розломів. Тектоніка плит визначає не тільки місцеположення вулканів, але й тип вулканіч­ної діяльності. Гавайський тип вивержень переважає в районах «гарячих точок» (вулкан Фурнез на о. Реюньйон) і в рифтових зонах. Плініанський, пелейський і вулканський типи характерні для зон субдукцїї.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити