Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008

Загальна географія
Гідросфера та води Світового океану і суходолу
МОРСЬКІ ТЕЧІЇ

Морські течії (океанічні течії) — поступальні рухи маси води в морях і океанах, зумовлені різними силами (дією сили тертя між водою і повітрям, градієнтами тиску, виникаючими у воді, припливоутворюючими силами Місяця і Сонця). На напрям морських течій великий вплив має сила обертання Землі, що відхиляє течії в Північній півкулі праворуч, в Південній — ліворуч. Морські течії розрізняються: за походженням — які викликаються тертям вітру об поверхню моря (вітрові течії), нерівномірним розподілом температури і солоності води (щільнісні течії), нахилом рівня (стічні течії) тощо; за характером мінливості — постійні, тимчасові і періодичні (припливного походження); за розташуванням — поверхневі, підповерхневі, проміжні, глибинні, придонні; за фізико-хімічними властивостями — теплі, холодні, опріснені і солоні.

Основна причина утворення могутніх океанічних течій — це вітри, зокрема пасатні, які дують протягом року в Атлантиці і в Тихому океані. Так, по обидва боки від екватора рухаються могутні потоки Північної і Південної пасатних (екваторіальних) течій. Вони наганяють воду на західні окраїни обох океанів. Частина цієї води повертається назад на схід у вигляді Екваторіальної протитечії. Інша частина, впираючись у бар’єр з материків і островів, повертає на північ або на південь, а потім на схід і утворює кругову циркуляцію як у Північній, так і у Південній півкулі. Особливо чітко ця система течій виражена в Тихому океані. В Індійському океані кругові течії спостерігаються південніше від екватора, а на півночі від нього панують сезонні течії. Їх викликають мусонні вітри, які дують літом з океану на сушу, а взимку в зворотному напрямі. Розрізнюють течії теплі і холодні, але не завжди треба розуміти це буквально. Наприклад, температура води Бенгельської течії поблизу мису Доброї Надії становить 20°С, але це — холодна течія у порівнянні з навколишньою водою, тоді як Нордкапська течія (одна з північних гілок Гольфстріму) з температурою води 4—6° вважається теплою — вона обігріває прилеглі береги. Судити про потужність океанських течій можна з такого порівняння: біля півострова Флорида Гольфстрім за рік переносить в середньому 750 тис. км3 води, в 20 раз більше річного стоку всіх річок земної кулі, а на паралелі 38° пн. ш. перевищує річковий стік в 60 раз. Вода могутніх течій Куросіо і Гольфстріму відрізняється від навколишньої кольором, солоністю і температурою, але суцільного потоку (такого, як у річках) у течіях немає. Наприклад, Гольфстрім розбивається на окремі струмені; деякі з них відходять у бік, утворюючи величезні завихрення, які потім зовсім відділяються від основної течії. Інтенсивність течій і об’єм води, що переноситься ними, змінюються у дуже широких межах, що помітно відбивається на погоді і особливо на поведінці риби. Коливання потужності Гольфстріму і Куросіо залежать від змін атмосферної циркуляції, і зокрема від пасатних вітрів. Не так давно вважали, що глибинні, і особливо придонні, океанські води майже нерухомі. З удосконаленням вимірювальної техніки з’ясувалося, що навіть біля самого дна вода переміщується зі швидкістю декількох миль на добу, а могутні підповерхневі течії мало відрізняються від поверхневих. Так, у Тихому океані під пасатною течією виявлена зустрічна течія, швидкість якої досягає 70 миль на добу. В Атлантиці океанологи відкрили таку ж підповерхневу течію східного напрямку. Її назвали ім’ям Ломоносова. Ширина цієї течії майже 200 миль, швидкість — майже 56 миль на добу; направлена вона також проти пасатної течії. Подібна ж течія знайдена і в Індійському океані. Вода в глибинах океану рухається і в меридіональному напрямку. Охолоджена в полярних областях, вона стає більш щільною, важкою, занурюється в глибини і рухається у бік екватора. Велике значення мають і вертикальні переміщення води в океанах і морях, які відбуваються внаслідок зміни її густини. Швидкість таких рухів невелика. Вертикальна циркуляція відбувається також поблизу дна океану, де вода нагрівається теплом, що виділяється з мантії. Підігріта вода легша, і вона підіймається вгору, перемішуючись з поверхневою масою. Цей процес може охопити шар товщиною до 4 тис. м, якщо рахувати від дна. Підйом глибинних вод відбувається і в тих випадках, коли глибинна течія зустрічає на шляху підводне підвищення або коли береговий вітер здуває теплий поверхневий шар води, а на його місце знизу підіймається холодний.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити