Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008

Загальна географія
Гідросфера та води Світового океану і суходолу
АЙСБЕРГ

Айсберги — великі брили прісного льоду, що відламалися від льодовиків і спустилися до моря або озера (звичайні плавучі крижини і пакові льоди утворюються при замерзанні поверхні моря). Основними джерелами айсбергів служать фіордові льодовики Гренландії і шельфові льодовики Антарктиди. Довжина антарктичних айсбергів іноді досягає 80 км. Деякі айсберги піднімаються над поверхнею води більш ніж на 60 м. У залежності від форми айсбергів їхня підводна частина у 7—9 разів більша за надводну. Напрям дрейфу айсбергів залежить головним чином від океанічних течій, тому айсберги часто рухаються проти вітру.

Антарктичні айсберги рідко просуваються далеко на північ в Індійський океан і південну частину Тихого, де знаходяться основні судноплавні шляхи, хоч їх і зустрічали в 160 км на південь від Австралії. У Південній Атлантиці айсберги дрейфують з Фолклендською течією від мису Горн до мису Доброї Надії.

Північна частина Тихого океану відділена від Північного Льодовитого (за винятком вузької Берингової протоки) і вільна від айсбергів. 10— 15 тис. айсбергів щорічно відколюються від західно-гренландських льодовиків, багато їх походить зі східної Гренландії і з північно-східного арктичного узбережжя Канади. Лабрадорська течія переносить ці айсберги на південь, уздовж Ньюфаундленда, а потім Гольфстрім спричиняє їх рух через Атлантику в північно-східному та східному напрямках.

З квітня по серпень айсберги зустрічаються на пожвавлених північноатлантичних судноплавних лініях і протягом року можуть спостерігатися в районах на північ від 43° пн. ш. Іноді на півдні вони зустрічалися аж на широті Азорських о-вів. У сонячну погоду завдяки їхній блискучій поверхні айсберги видно здалеку. Вночі буруни утворюють попереджувальну білу лінію навколо їхньої основи. У тумані їх погано видно на відстані понад 90 м, і до винаходу радара айсберги виявляли за допомогою корабельної сирени, звук якої відбивався від їхньої поверхні.

Загибель лайнера «Титанік» у 1912 р. була результатом необережності, і це стало причиною діючих досі суворих правил безпеки мореплавства. У безмісячну ніч з 14 на 15 квітня судно продовжувало рухатися зі швидкістю 22 вузли, незважаючи на отримані по радіо попередження про наявність в цьому районі плаваючих льодів. Воно зіткнулося з айсбергом через 40 с після того, як той був помічений, і затонуло через 2 год 40 хв, забравши життя 1513 людей.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити