Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008

Загальна географія
Атмосфера і клімат Землі
ТИПИ КЛІМАТУ

Класифікація клімату дає впорядковану систему для характеристики типів клімату, їх районування і картографування. Типи клімату, що переважають на великих територіях, називаються макрокліматами. Макрокліматичний район повинен мати більш-менш однорідні кліматичні умови, що відрізняють його від інших районів.

Клімат льодовикових покривів панує в Гренландії і Антарктиді, де середні місячні температури нижчі за 0 °С. У темну зимову пору року ці регіони не отримують сонячної радіації, хоч там бувають сутінки і полярні сяйва. Навіть літом сонячні промені падають на земну поверхню під невеликим кутом, що знижує ефективність прогрівання. Велика частина сонячної радіації відбивається льодом. Як влітку, так і зимою у підвищених районах Антарктичного льодовикового покриву переважають низькі температури.

Клімат внутрішніх районів Антарктиди набагато холодніший за клімат Арктики, оскільки південний материк відрізняється великими розмірами і висотами, а Північний Льодовитий океан пом’якшує клімат, незважаючи на широке поширення пакового льоду. Опади на льодовикових покривах випадають у вигляді снігу або дрібних частинок крижаного туману. Внутрішні райони щорічно отримують лише 50—125 мм опадів, але на узбережжі може випадати і понад 500 мм. Іноді циклони приносять у ці райони хмарність і сніг. Снігопади часто супроводжуються сильними вітрами, які переносять значні маси снігу, здуваючи їх зі скель. Сильні стічні вітри із завірюхами дуютьз холодного льодовикового щита, виносячи сніг на узбережжя.

Субполярний клімат існує в тундрових районах на північних окраїнах Північної Америки і Євразії, а також на Антарктичному п-ові і прилеглих до нього островах. У східній Канаді і Сибіру південна межа цього кліматичного поясу проходить значно південніше Полярного кола. Це призводить до затяжних і надто холодних зим. Літо коротке і прохолодне із середніми місячними температурами, що рідко перевищують 10 °С. Певною мірою довгі дні компенсують нетривалість літа, однак на більшій частині території тепла недостатньо для повного відтавання грунтів.

Постійно мерзлий грунт, званий багаторічною мерзлотою, стримує ріст рослин і фільтрацію талих вод у грунт. Тому літом плоскі ділянки заболочуються. На узбережжі зимові температури трохи вищі, а літні — трохи нижчі, ніж у внутрішніх районах материка. Влітку, коли вологе повітря знаходиться над холодною водою або морським льодом, на Арктичному узбережжі часто виникають тумани. Річна сума опадів зазвичай не перевищує 380 мм. Велика їх частина випадає у вигляді дощу або снігу літом, при проходженні циклонів. На узбережжі основна маса опадів може бути принесена зимовими циклонами.

Субарктичний клімат відомий також під назвою «клімат тайги» (за переважаючим типом рослинності — хвойними лісами). Цей кліматичний пояс охоплює помірні широти Північної півкулі — північні області Північної Америки і Євразії, розташовані безпосередньо на південь від субполярного кліматичного поясу. Тут спостерігаються різкі сезонні кліматичні відмінності через знаходження цього кліматичного поясу в досить високих широтах у внутрішніх частинах материків. Зими затяжні і надто холодні, і чим північніше, тим дні коротші. Літо коротке і прохолодне з довгими днями. Узимку період з низькими температурами дуже тривалий, а літом температура часом може перевищувати 32 °С. У Якутську середня температура січня -43 °С, липня 19 °С, тобто річна амплітуда температур досягає 62 °С.

Більш м’який клімат характерний для приморських територій, наприклад південної Аляски або північної Скандинавії. На більшій частині кліматичного поясу, що розглядається, випадає менше за 500 мм опадів на рік, причому їх кількість максимальна на навітряному узбережжі і мінімальна у внутрішній частині Сибіру. Снігу взимку випадає дуже мало, снігопади пов’язані з рідкими циклонами. Літо зазвичай більш вологе, причому дощі йдуть переважно при проходженні атмосферних фронтів. На узбережжі часто бувають тумани і суцільна хмарність. Зимою в сильні морози над сніжним покривом висять крижані тумани.

Вологий континентальний клімат з коротким літом характерний для великої смуги помірних широт Північної півкулі. У Північній Америці вона тягнеться від прерій на півдні центральної Канади до узбережжя Атлантичного океану, а в Євразії охоплює велику частину Східної Європи і деякі райони Середнього Сибіру. Аналогічний тип клімату спостерігається на японському о. Хоккайдо і на півдні Далекого Сходу. Основні кліматичні особливості цих районів визначаються частим проходженням атмосферних фронтів у західному напрямку. У суворі зими середні температури повітря можуть знижуватися до -18 °С. Літо коротке і прохолодне, безморозний період менше 150 днів. Річна амплітуда температур не така велика, як в умовах субарктичного клімату. У Москві середні температури січня -9 °С, липня 18 °С.

У цьому кліматичному поясі постійну загрозу для сільського господарства становлять весняні заморозки. У приморських провінціях Канади, у Новій Англії і на о. Хоккайдо зими тепліші, ніжу внутрішньоконтинентальних районах, оскільки східні вітри інколи приносять більш тепле океанічне повітря. Річна кількість опадів коливається від приблизно 500 мм у внутрішніх частинах материків до 1000 мм і більше на узбережжі. На більшій частині району опади випадають переважно влітку, часто при фозових зливах. Зимові опади, переважно у вигляді снігу, пов’язані з проходженням фронтів у циклонах. Завірюхи часто спостерігаються в тилу холодного фронту.

Вологий континентальний клімат з довгим літом. Температури повітря і тривалість літнього сезону збільшуються на півдні в районах вологого континентального клімату. Такий тип клімату спостерігається у помірному широтному поясі Північної Америки від східної частини Великих рівнин до Атлантичного узбережжя, a,в південно-східній Європі — в низов’ях Дунаю. Схожі кліматичні умови існують також в північно-східному Китаї і центральній Японії. Середня температура найбільш теплого місяця 22 °С (але температури можуть перевищувати 38 °С), літні ночі теплі. Зими не такі холодні, як в областях вологого континентального клімату з коротким літом, але температура іноді опускається нижче за 0 °С. На узбережжі річні амплітуди температур зменшуються. Найчастіше в умовах вологого континентального клімату з довгим літом випадає від 500 до 1100 мм опадів на рік. Найбільшу кількість опадів приносять літні грозові зливи підчас вегетаційного сезону. Взимку дощі і снігопади в основному зв’язані з проходженням циклонів і пов’язаних з ними фронтів.

Морський клімат помірних широт властивий західному узбережжю материків, передусім, — північно-західній Європі, центральній частині Тихоокеанського узбережжя Північної Америки, півдню Чилі, південному сходу Австралії і Нової Зеландії. На температуру повітря впливають переважаючі західні вітри, що дують з океанів. Зими м’які з середніми температурами найбільш холодного місяця вище за 0 °С, але коли узбережжя досягають потоки арктичного повітря, бувають і морози. Літо загалом досить тепле; при континентальному повітрі температура вдень може на короткий час підвищуватися до 38 °С. Цей тип клімату з невеликою річною амплітудою температур є найбільш помірним серед клімату помірних широт. Наприклад, у Парижі середня температура січня З °С, липня 18 °С. У районах помірного морського клімату середня річна сума опадів коливається від 500 до 2500 мм.

Найбільш зволожені навітряні схили прибережних гір. У багатьох районах опади випадають досить рівномірно протягом року, виняток складає північно-західне Тихоокеанське узбережжя США з дуже вологою зимою. Циклони, що приходять з океанів, приносять багато опадів на західні материкові окраїни. Взимку, як правило, тримається хмарна погода з рідкими дощами і короткочасними снігопадами. На узбережжі звичним явищем є тумани, особливо влітку і восени.

Вологий субтропічний клімат характерний для східного узбережжя материків на півночі й півдні від тропіків. Основні області поширення — південний схід США, деякі південно-східні райони Європи, північ Індії та М’янми, східний Китай і південна Японія, північно-східна Аргентина, Уругвай і південь Бразилії, узбережжя провінції Натал в ПАР і східне узбережжя Австралії. Літо у вологих субтропіках тривале й жарке, з такими ж температурами, як і в тропіках. Середня температура найтеплішого місяця перевищує 27 °С, а максимальна 38 °С. Зими м’які, з середніми місячними температурами вище за 0 °С, але випадкові заморозки впливають згубним чином на плантації овочів і цитрусових. У вологих субтропіках середні річні суми опадів коливаються від 750 до 2000 мм, розподіл опадів за сезонами досить рівномірний. Зимою дощі і рідкі снігопади зумовлені переважно циклонами. Влітку опади випадають переважно у вигляді грозових злив, пов’язаних з могутніми потоками теплого і вологого океанічного повітря, характерними для мусонної циркуляції Східної Азії. Урагани (або тайфуни) спостерігаються в кінці літа і восени, особливо в Північній півкулі.

Субтропічний клімат з сухим літом типовий для західного узбережжя материків на півночі і півдні від тропіків. У Південній Європі і Північній Африці такі кліматичні умови характерні для узбережжя Середземного моря, що дозволило називати цей клімат також середземноморським. Такий клімат спостерігається в південній Каліфорнії, центральних районах Чилі, на крайньому півдні Африки і в ряді районів на півдні Австралії. В усіх цих районах жарке літо і м’яка зима. Як і у вологих субтропіках, взимку зрідка бувають морози. У внутрішніх районах влітку температури значно вищі, ніж на узбережжі, і часто такі ж, як у тропічних пустелях. Влітку на узбережжі, поблизу якого проходять океанічні течії, нерідко бувають тумани.

Максимум опадів пов’язаний з проходженням циклонів зимою, коли переважаючі західні повітряні потоки зміщуються у напрямі до екватора. Вплив антициклонів і спадні потоки повітря над океанами зумовлюють сухість літнього сезону. Середня річна кількість опадів в умовах субтропічного клімату коливається від 380 до 900 мм і досягає максимальних величин на узбережжі і схилах гір. Влітку опадів зазвичай не вистачає для нормального росту дерев, і тому там розвивається специфічний тип вічнозеленої чагарникової рослинності, відомої під назвами маквіс, чапараль, малі, маккія і фінбош.

Семіаридний клімат помірних широт (синонім — степовий клімат) характерний переважно для внутрішньоматерикових районів, віддалених від океанів — джерел вологи — і розташованих переважно в дощовій тіні високих гір. Основні райони з семіаридним кліматом — міжгірські улоговини і Великі рівнини Північної Америки і степи центральної Євразії. Жарке літо і холодна зима зумовлені внутрішньоматериковим розміщенням у помірних широтах. Принаймні один зимовий місяць має середню температуру нижчу за 0 °С, а середня температура найтеплішого літнього місяця перевищує 21 °С. Температурний режим і тривалість безморозного періоду істотно змінюються в залежності від широти. Термін «семіаридний» застосовується для характеристики цього клімату, тому що він менш сухий, ніж власне аридний клімат. Середня річна сума опадів здебільшого менша за 500 мм, але більша за 250 мм. Оскільки для розвитку степової рослинності в умовах більш високих температур необхідна більша кількість опадів, широтно-географічне і висотне положення місцевості визначають кліматичні зміни.

Для семіаридного клімату не існує загальних закономірностей розподілу опадів протягом року. Наприклад, в районах, що межують із субтропіками з сухим літом, відмічається максимум опадів взимку, в той час як у районах, суміжних з областями вологого континентального клімату, дощі випадають переважно літом. Циклони помірних широт приносять велику частину зимових опадів, які часто випадають у вигляді снігу і можуть супроводжуватися сильними вітрами. Літні грози нерідко бувають з градом.

Аридний клімат помірних широт властивий головним чином центрально-азіатським пустелям, а на заході США — лише невеликим ділянкам у міжгірських улоговинах. Температури такі ж, як у районах з семіаридним кліматом, однак опадів тут недостатньо для існування зімкненого природного рослинного покриву і середні річні суми зазвичай не перевищують 250 мм. Як і в семіаридних кліматичних умовах, кількість опадів, що визначає аридність, залежить від температурного режиму.

Семіаридний клімат низьких широт типовий для окраїн тропічних пустель (наприклад, Сахари і пустель центральної Австралії), де низхідні потоки повітря у субтропічних зонах високого тиску виключають випадання опадів. Від семіаридного клімату помірних широт клімат, що розглядається, відрізняється дуже жарким літом і теплою зимою. Середні місячні температури вище за 0 °С, хоч узимку іноді трапляються заморозки, особливо в районах, найбільш віддалених від екватора і розташованих на великих висотах. Кількість опадів, необхідна для існування зімкненої природної трав’янистої рослинності, тут вища, ніж у помірних широтах. У приекваторіальній смузі дощі йдуть переважно влітку, тоді як на зовнішніх (північних і південних) окраїнах пустель максимум опадів припадає на зиму. Опади переважно випадають у вигляді грозових злив, а зимою дощі приносяться циклонами.

Аридний клімат низьких широт. Це жаркий сухий клімат тропічних пустель, що простягаються вздовж Північного і Південного тропіків і значну частину року знаходяться під впливом субтропічних антициклонів. Порятунок від виснажуючої літньої жари можна знайти лише на узбережжі, яке омивається холодними океанічними течіями, або в горах. На рівнинах середні літні температури помітно перевищують 32 °С, зимові, як правило, вищі за 10 °С. На більшій частині цього кліматичного району середня річна сума опадів не перевищує 125 мм. Буває так, що на багатьох метеорологічних станціях декілька років підряд взагалі не реєструються огіади. Іноді середня річна сума опадів може досягати 380 мм, але і цього достатньо лише для розвитку розрідженої пустинної рослинності. Найпосушливіші райони розташовані вздовж західних берегів Південної Америки і Африки, де холодні океанічні течії перешкоджають формуванню хмар і випаданню опадів. На цьому узбережжі часто бувають тумани, що утворюються за рахунок конденсації вологи в повітрі над більш холодною поверхнею океану.

Змінно-вологий тропічний клімат. Райони з таким кліматом розташовані в тропічних субширотних поясах, на кілька градусів північніше і південніше від екватора. Цей клімат називається також мусонним тропічним, оскільки переважає в тих частинах Південної Азії, які перебувають під впливом мусонів. Інші райони з таким кліматом — тропіки Центральної і Південної Америки, Африки і Північної Австралії. Середні літні температури зазвичай бл. 27 °С, а зимові — бл. 21 °С. Найбільш жаркий місяць, як правило, передує літньому сезону дощів. Середні річні суми опадів коливаються від 750 до 2000 мм. Протягом літнього дощового сезону визначальний вплив на клімат має внутрішньотропічна зона конвергенції. Тут часто бувають грози, іноді протягом тривалого часу зберігається суцільна хмарність із затяжними дощами. Зима суха, оскільки у цей сезон панують субтропічні антициклони. У деяких районах дощі не випадають протягом двох-трьох зимових місяців. У Південній Азії вологий сезон збігається з літнім мусоном, який приносить вологу з Індійського океану, а взимку сюди розповсюджується азіатська континентальна суха повітряна маса.

Вологий тропічний клімат, або клімат вологих тропічних лісів, поширений в екваторіальних широтах в басейнах Амазонки в Південній Америці і Конго в Африці, на п-ові Малакка і на островах Південно-Східної Азії. У вологих тропіках середня температура будь-якого місяця не менше за 17 °С, середня місячна температура бл. 26 °С. Як в змінно-вологих тропіках, через високе полуденне стояння Сонця над горизонтом і однакову тривалість дня протягом всього року сезонні коливання температури невеликі.

Вологе повітря, хмарність і густий рослинний покрив перешкоджають нічному охолоджуванню і підтримують максимальні денні температури нижче за 37 °С. Середня річна кількість опадів у вологих тропіках коливається від 1500 до 2500 мм. Опади переважно пов’язані з внутрішньотропічною зоною конвергенції, яка розташовується трохи північніше за екватор. Сезонні зміщення цієї зони на північ і південь в деяких районах призводять до формування двох максимумів опадів протягом року, розділених більш сухими періодами. Щодня тисячі гроз прокочуються над вологими тропіками.

Клімат високогір’я. У високогірних районах значна різноманітність кліматичних умов зумовлена широтно-географічним положенням, орографічними бар’єрами і різною експозицією схилів по відношенню до Сонця і вологим повітряним потокам. Навіть на екваторі в горах іноді випадає сніг. Нижня межа вічних снігів опускається до полюсів, досягаючи рівня моря в полярних районах. Навітряні схили гірських хребтів отримують більше опадів. На гірських схилах, відкритих для вторгнень холодного повітря, можна спостерігати зниження температури. Загалом для клімату високогір’я характерні більш низькі температури, більш висока хмарність, більша кількість опадів і більш складний вітровий режим, ніж для клімату рівнин на відповідних широтах. Характер сезонних змін температур і опадів тут зазвичай такий же, як і на прилеглих рівнинах.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити