ГЕОГРАФІЯ
ЗЕМЛЯ В КОСМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

СОНЯЧНА СИСТЕМА

Сонячна система — — система космічних тіл, яка включає, крім центра­льного світила — Сонця — 9 великих планет, їхні супутники, безліч малих планет, комети, дрібні метеорні тіла і космічний пил, що рухаються у сфері переважаючої гравітаційної дії Сонця. Згідно з пануючими науковими уявленнями, утворення Сонячної системи почалося з виникнення цент­рального тіла — Сонця;'поле тяжіння Сонця призвело до «захоплення» газово-пилової хмари, що налетіла, з якої внаслідок гравітаційного розша­рування і конденсації сталося формування Сонячної системи. Тиск ви­промінювання Сонця викликав неоднорідність її хімічного складу: більш легкі елементи, насамперед, Гідроген і Гелій, переважають у периферій­них (т. зв. зовнішніх, або далеких) планетах. Найбільш достовірно визна­чено вік Землі: він дорівнює приблизно 4,6 млрд років. Загальна структура Сонячної системи була розкрита в середині XVI ст. М. Коперником, який обгрунтував уявлення щодо руху планет навколо Сонця. Така модель Со­нячної системи отримала назву геліоцентричної. У XVIІ ст. Й. Кеплер від­крив закони руху планет, а І. Ньютон сформулював закон всесвітнього тяжіння. Вивчення фізичних характеристик космічних тіл, що входять до складу Сонячної системи, стало можливим тільки після винаходу Г. Галілеєм в 1609 р. телескопа. Так, спостерігаючи сонячні плями, Галілей упе­рше виявив обертання Сонця навколо своєї осі.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити