Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008

Економічна і соціальна географія світу
Населення світу
ХРИСТИЯНСТВО

Християнство — одна зі світових релігій, в основі якої лежить життя, вчення і смерть Ісуса із Назарета, або Ісуса Христа (І ст. н. е.). Зараз у світі нараховується понад 1 700 000 000 християн. Є три основних гілки християнства: католицизм, православ’я і протестантизм. Християнство виникло як течія всередині іудаїзму. Послідовники Ісуса визнали його «Христом», або «помазаником Божіїм». Він прийшов у світ, щоб виконати обет, даний Господом Аврааму, Ісааку і Іакову. Христос ввів обряди хрещення і причащання. Вчення Христа було згодом зібране і оформлене у вигляді євангелій.

Відмітними рисами християнства від самого початку були єпископат, символ віри і біблійний канон. Євангеліє зустріло відсіч з боку правовірних іудеїв. Тоді апостол Павло поширив благу звістку серед язичників. Елліністичні філософи III ст. Климент і Оріген осмислили вчення Христа, виходячи з грецької філософії. Євангеліє отримало також метафізичне тлумачення в Сирії, Північній Африці і Персії. Ранні християни стикалися з відкритою ворожістю невіруючих. Язичницькі обряди, зокрема, культ цезаря у римлян, вступали в суперечність з монотеїстичною спрямованістю нової релігії. Це призвело до гоніння на християн. Католики, що відстоювали єдність і загальність християнства, отримали перемогу в ідейній боротьбі з гностичними і іншими єресями.

У 313 р. римський імператор Константин прийняв християнство; воно стало державною релігією. Після навертання Риму до християнства було встановлено церковний собор для вирішення релігійних суперечок. На церковних соборах IV—VI ст. були остаточно оформлені догма про Трійцю і особистість Христа. Отримавши інтелектуальний фундамент, християнство перетворилося у провідну релігію Середземномор’я. У цей же час зароджується чернецтво, що відстоювало духовне значення зречення. Блаженний Августин в «Граді Божому» побудував на основі чернечого ідеалу філософію історії, яка панувала протягом цілого тисячоліття. Вторгнення варварів і наступ ісламу створили додаткове напруження між Сходом і Заходом. Християнство прагнуло знайти підтримку у греків і германських племен. Виникла конкуренція між різними ідеологіями і релігійними практиками. Інститут папства був одночасно причиною і слідством цих змін.

У країнах, якими управляли німецькі королі, авторитет папи був непорушний. Християнство наново відкрило філософію Арістотеля, на основі якого Фома Аквінський побудував величну теологічну систему. Св. Бернард і св. Франциск були засновниками найбільших чернечих орденів. Проте ідеал бідності, що проповідувався францисканцями, суперечив практиці папського двора. У 1054 р. стався офіційний розкол між західною (римсько-католицькою) і східною (грецькою, або православною) гілками християнства.

Згодом в релігійному житті важливу роль стало фати сектантство. Реформація XVI ст. продовжила традицію середньовічних церковних розколів. «Зовнішньому блиску» Рима протестанти протиставили прозріння, «чисте» вчення і апостольський статут. Реформаторів можна класифікувати за мірою їх радикалізму: найбільш консервативними в питаннях теології і церковного устрою були М. Лютеріанглікани;Ж. Кальвін з Женеви був менш консервативний; найбільш радикальними вважалися анабаптисти. Незважаючи на відмінності, всі реформатори відстоювали перевагу Святого Письма над Переказом, проповідували вчення про Божу благодать, вважали умовою порятунку «одну тільки віру» і закликали мирян до участі в церковному житті. Реформатори не прагнули відділитися від церкви, однак розкол був неминучий. У боротьбі проти католицизму їм довелося об’єднатися зі світською владою.

На подальший розвиток християнства вплинули також відкриття Америки (1492 p.), Ренесанс, зародження сучасної науки і капіталістичної економіки, а також розвиток національної самосвідомості. Розпад християнської церкви відбувся одночасно зі стрімким поширенням християнського вчення. В Африці, Америці, Азії і Австралії відкрилася безліч протестантських і католицьких місій. Проте в новий час християнство втратило престиж і авторитет. Екуменічний рух XX ст. прагне до подолання розколу всередині церкви, а відомі теологи намагаються модернізувати християнство.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити