Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008

Економічна і соціальна географія світу
Австралія і Океанія
ФІДЖІ

Фіджі — держава в Океанії, на однойменних островах. Площа 18,3 тис. км2. Населення 630 тис. людей. (1980). Столиця — Сува. Глава держави і головнокомандуючий — президент (призначається Великою радою вождів). Законодавча влада належить двопалатному парламенту. Основні партії: Фіджійська лейбористська партія, Партія національної єдності, Партія національної федерації, Християнсько-демократичний альянс. Понад 1/2 населення (в основному корінні фіджійці) — християни: протестанти-методисти (37 %), англікани, адвентисти, пресвітеріани, а також католики (8 %). Індуїсти становлять 38 %, а мусульмани — 8 %. Заселення Фіджі почалося понад 3,5 тис. років тому, спочатку меланезійцями, а згодом полінезійцями. Першим з європейців тут побував голландець А. Тасман (в 1643 p.). Історично на островах сформувалося суспільство зі складною клановою ієрархією. З 1874 р. Фіджі — колонія Великобританії. У 1966 р. прийнята перша конституція. У 1970 р. Фіджі отримали статус британського домініону (англійського монарха представляв генерал-губернатор) і незалежність. У 1987 р. на парламентських виборах перемогла коаліція Фіджійської лейбористської партії і Партії національної федерації. У 1997 р. була прийнята нова конституція, що враховує інтереси основних етнічних груп.

Острови архіпелагу двох типів — «високі», вулканічні (до 500—1000 м над рівнем моря) і коралові атоли і рифи. На архіпелазі — понад 3 тис. видів рослинності (понад 60 видів цінних порід дерев). Тропічні ліси і чагарники займають 65 % території. Водяться пітони, ящірки і отруйні змії. Понад 100 видів птахів. У прибережних водах — до 120 видів риб, краби, омари, креветки, трепанги, морські черепахи, акули. Клімат тропічний, дуже вологий. Опадів на сході — 1778 мм, на заході — 3050 мм на рік. На архіпелаг час від часу (в основному з листопада по квітень) обрушуються шквальні урагани. Природні ресурси — деревина цінних тропічних порід і запаси риби у винятковій економічній зоні (1,26 млн км2). Виявлені нафта, золото, срібло, свинець, цинк, мідь, марганець, боксити, кобальт, залізняк, вугілля, фосфати, вапняк тощо. Серед всіх острівних держав Океанії Фіджі мають найбільш розвинену економіку. Дохід на душу населення невеликий — бл. 3,5 тис. доларів США. Дві провідні галузі — туризм (основне джерело валюти) і виробництво цукру (головна стаття експорту). Швидко розвиваються швейна, лісова, деревообробна і меблева галузі, рибальство (все орієнтоване на експорт). Вирощують кокосову і сагову пальми, хлібне дерево, банани, таро, ямс, імбир, мускатний горіх, цукрову тростину, батат, цитрусові, чай, каву, бавовник. Експортують копру і пальмову олію. Добувають і вивозять нафту, мідь, марганець, золото і срібло. Важливу роль відіграють іноземні інвестиції і зовнішня допомога. Основні морські порти — Сува (найбільший в Південно-Тихоокеанському регіоні, обслуговує не тільки Фіджі, але і сусідні країни), Лаутока і Левука. На внутрішніх каботажних рейсах задіяно кілька десятків судів. Залізниця з вузькою колією (бл. 600 км) належить державній цукровій корпорації і обслуговує її заводи. Є бл. 5,1 тис. км автошляхів, з них 1,7 тис. км — з твердим покриттям. У Наді (200 км до північного сходу від Суви) знаходиться найбільший міжнародний аеропорт в Південно-Тихоокеанському регіоні. Місцева компанія Ейр Пасифік здійснює рейси в Австралію, Нову Зеландію, Японію, США, а також в інші країни Океанії. Аеропорт в Наусорі (20 км від Суви) використовується переважно для місцевих авіаперевезень (більшість островів мають аеропорти або посадочні смуги). З самодіяльного населення (бл. 300 тис. чоловік) тільки 36 % зайняті в ринковому, несільськогосподарському секторі економіки (в тому числі 15 % — в держсекторі). Бл. 50 % населення працює в цукровому виробництві (цукрові плантації і заводи). Інші зайняті в натуральному господарстві. Населення складається в основному з корінних фіджійців (51%) змішаного меланезійсько-полінезійського походження і фіджійських індійців (44 %; у 1945—1989 pp. їм належала більшість в парламенті, але після військового перевороту в кінці 1987 р. з країни виїхало бл. 100 тис. індійців). Проживають також європейці, китайці, філіппінці і представники деяких океанійських народностей. У сільській місцевості живе 2/3 населення. Понад 80 % землі знаходиться у власності місцевих кланів (матакалі), і значна її частина орендується. Фіджійські індійці-фермери, домінуючі у виробництві цукру і копри, володіють тільки 2 % землі, і їм доводиться орендувати її у корінних фіджійців. Це одне з найгостріших питань міжетнічних відносин. Населення говорить більш ніж на 300 діалектах фіджійської мови, але провідна роль належить бауанському діалекту. Індійці користуються хінді (відмінним від оригіналу), але як розмовна мова все більше розповсюджується хіндустані. У країні існує безкоштовна, але не обов’язкова початкова шкільна освіта для дітей 6—12 років (понад 90 % відвідують школу). Нараховується понад 700 початкових, 150 середніх і бл. 20 спеціальних технічних шкіл. У Суві є медична школа, сільськогосподарський і педагогічний коледжи, Фіджійський технологічний університет, а також Південно-Тихоокеанський університет, відкритий у 1968 р. 90 % населення письменне. Система охорони здоров’я досить розвинена і включає 24 лікарні, 74 центри охорони здоров’я, 100 медпунктів і понад 400 сільських медпунктів. Тривалість життя чоловіків — 64 роки, жінок — 69 років. Сува розташована на острові Віті-Леву. Тут знаходяться регіональні представництва деяких міжнародних організацій. Інші великі міста: на острові Віті-Леву — Лаутока (понад 50 тис. жителів), Наді (бл. 20 тис. жителів), Наусорі (понад 15 тис. жителів). Ач (понад 10 тис. жителів), Сігатока; на острові Вануа-Леву — Ламбаса (понад 20 тис. жителів), Мбуа, Мбута і Савусаву.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити