Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина І

 

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

ТЕМА 5

ТЕРИТОРІЯ ДЕРЖАВИ

 

Формування території держави.

Кожний народ має свою історичну батьківщину. Якщо місцевість, на якій народ проживає, є для нього основою буття, вона стає національною територією. Правовий статус цієї території випливає з права народів на самовизначення. Але втілення такого права в життя вимагає певних обставин часу, місця та політичних умов.

У Стародавньому світі й за часів Середньовіччя держава на національній території створювалася шляхом об'єднання народу, який проживає в країні, під скіпетром одного монарха. Відтоді протягом століть на своїх національних теренах збереглися, наприклад, Китай, Японія, Іран, Франція, Іспанія, Португалія, Англія (як основна частина Великої Британії), Швеція, Данія та ін. Збереження національної території як основи буття народу нерідко було пов'язане з драматичними подіями в його історії.

Попередниця української держави Київська Русь утвердилася в IX ст. на землях від Середнього Подніпров'я до Карпат, але в XIII ст. впала під натиском зовнішньої навали. І лише в кінці XX ст. створилися політичні умови відродження держави Україна на національній території українського народу. Національною територією російського народу стали землі Верхнього Поволжя, де в борні за національне визволення відбулося становлення Московської держави, яка згодом стала називатися Росією. Майже в ті ж часи племена турків-османів знищили Візантійську державу, частина її території — Анатолійський півострів — стала осередком формування їх національної території.

Часи нової історії називають епохою національних держав. Боротьба за незалежність (1775 — 1781) на території північноамериканських колоній завершилася постанням держави Сполучені Штати Америки, революції в Європі 1848 р. прагнули до закріплення права кожної нації створити окрему державу. Водночас за океаном на територіях іспанських і португальських колоній виникли молоді латиноамериканські держави. На принцип права народів на самовизначення посилалися творці нових держав після розпаду Османської та Австро-Угорської імперій.

Але особливо відчутно позначився на формуванні політичної карти принцип права народів на самовизначення в часи новітньої історії. Після Першої світової війни президент США Вільсон та інші глави держав наголошували на ньому, щоб відродити колишні держави або заснувати нові. На територіях переселенських колоній постали незалежні держави Канада, Австралія, ПАР; у Європі — виділилися Польща, Фінляндія, країни Балтії тощо.

Після Другої світової війни зазначений принцип став ідеологічним фундаментом деколонізації, що закріплено в Декларації про надання незалежності колоніальним країнам 1960 р. Розвал колоніальних імперій і поява на теренах колишніх колоній кількох десятків незалежних держав у другій половині XX ст. докорінно змінили вигляд політичної карти світу. Останньою хвилею реалізації права народів на самовизначення наприкінці XX ст. стало створення двох десятків молодих незалежних держав після розпаду СРСР, Югославії та Чехословаччини.

Територія суверенної держави може збільшуватися або зменшуватися залежно від тих чи інших подій. Набуття нових земель відбувалося (і відбувається) в різний спосіб.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити