Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина І

 

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

ТЕМА 5

ТЕРИТОРІЯ ДЕРЖАВИ

 

Набуття території, що належала іншій державі. Подібні акти можуть бути здійснені шляхом мирної угоди (добровільне приєднання), завоювання під час війни або договору про оренду території.

Споконвіку завоювання вважалося цілком природною підставою для зайняття території переможцем. Але в наш час агресивна війна засуджується світовою спільнотою і набуття території силовим шляхом визнається незаконним. Останній великий переділ територій у світі відбувся за Потсдамською угодою 1945 р., хоч і після нього траплялися випадки повоєнних територіальних змін на основі мирних договорів (ірано-іракська війна, Югославія тощо). Численні випадки невизнання належності територій залишаються вибухонебезпечним полем потенційних міждержавних конфліктів.

Оренда території є законним способом набуття земель іншої держави з тією чи іншою метою. Щоправда, передання державою в користування іншій великих просторів відійшло в минуле. Так, 1867 р. Росія передала на сотню років у оренду США Аляску, Велика Британія орендувала в Китаю територію Сянгану (Гонконгу) з 1898 до 1997 р. Майже століття США орендували зону Панамського каналу, і тільки в 1999 р. Панама здобула над нею повний контроль. У XX ст. найактивніше орендували ділянки територій інших країн США та Росія / СРСР для розміщення своїх військових баз. І на початку XXI ст. США мають свої військові бази в Гренландії, на Кубі (Гвантанамо), в Японії (Йокосука, Кадета, Тітосе та ін.), у Південній Кореї, на о. Тайвань, у Туреччині, Узбекистані, Киргизстані та низці країн Європи. Росія на початку XX ст. орендувала п-в Ляодун у Китаю (Порт-Артур та Дальній), СРСР теж після Другої світової війни орендував Порт-Артур (КНР) і Поркалла-Уд (Фінляндія), мав бази на Кубі, у В'єтнамі (Камрань — після того, як звідти вийшли США), у країнах Східної Європи. Нині Росія залишила всі ці території і має військові бази лише в країнах Центральної Азії й Закавказзя та тримає свій чорноморський флот в Україні у м. Севастополь (до 2017 p.).

За умов глобалізації в останні десятиліття активізувалася нова форма надання території у своєрідну оренду корпораціям іноземних держав. Для багатьох країн, особливо крихітних острівних держав, офшорний бізнес перетворився на прибуткову справу. Офшорні центри надають більш вигідні умови інвестування і кредитування за рахунок пільгового оподаткування та низьких вимог держави до валютних та зовнішньоторговельних операцій. Серед понад трьох десятків країн з офшорними зонами найбільшими є Ліхтенштейн, Андорра, Кіпр, Мальта тощо в Європі; Кайманові острови, Бермудські та Багамські острови, Барбадос, Беліз, Антигуа і Барбуда, Малі Антильські о-ви та ін. в Атлантиці; о. Маврикій, Сейшельські о-ви та ін. в Індійському океані; Науру, Фіджі, Зах. Самоа та деякі інші острівні держави Тихого океану. Щоб призупинити відплив капіталів із країни, США, а потім і Японія теж створили в себе офшорні райони.

Геопросторова організація території держави по завершенні її формування має кілька різновидів регіонів. Передусім це один або кілька регіонів, які є "серцевинним ядром" (core area) держави. Тут зосереджені найважливіші історичні та культурні пам'ятки народу, видатні місця зберігають пам'ять історичних подій; тут, як правило, знаходиться столиця, а регіон є головним або одним з головних осередків комунікацій держави. Найчастіше саме в цьому регіоні краще зберігаються мова, культура та історична пам'ять нації. Наведемо приклади. В Україні основною "серцевиною" є Середнє Подніпров'я — історично південні землі Київської Русі, ще одною — Галичина — історично ядро Галицько-Волинського князівства, яке перейняло на якийсь час після XII ст. місію державності. В Росії історичним ядром є межиріччя Волги й Оки (Москва, Твер, Володимир, Ростов Великий, Суздаль тощо). У США це 13 штатів східного узбережжя, де зародилися нація і держава.

 

 

 

Серед інших регіонів можна назвати: регіони пізнішої колонізації й освоєння земель; регіони, населення яких пізніше ввійшло у склад держави і було або асимільовано, або зберегло залишки національної самобутності; регіони пізніших приєднань і/або завоювань, населення яких зберігає національну самобутність і живе на своїй національній території; нарешті, це можуть бути куплені або орендовані ділянки території.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити