Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина І

 

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

ТЕМА 6

КОРДОНИ ДЕРЖАВИ

 

Класифікація кордонів.

Відомі такі класифікації кордонів:

        морфологічна ("геометричні", "астрономічні", "звивисті" тощо);

        природно-географічна (орографічні, гідрографічні та ін.);

        генетична (антецедентні, "накладені", реліктові тощо);

        функціональна;

        за історичними умовами і послідовністю виникнення (колоніальні, післявоєнні і т. д.).

У класифікаціях за морфологією та природними особливостями кордони типізують залежно від характеру конфігурації.

Астрономічні кордони проводять по паралелях і меридіанах у місцевостях, які або слабо заселені, або є залежними територіями. Так само вчиняють при розмежуванні морських кордонів острівних держав. Класичним прикладом такого кордону є кордон між США і Канадою, що йде від Великих озер на захід, кордони штатів у США в цій частині країни теж проведені за таким принципом. Під час освоєння Великих рівнин за законом про гомстеди в третій чверті XIX ст. рівними лініями, що йшли чітко в широтному та меридіальному напрямках, були "нарізані" наділи (кожний площею 1/4 квадратної милі), які отримували фермери. Відтак за цією схемою сформувалися і кордони штатів. Астрономічними є кордони в Арктиці та зони розмежування в Антарктиді. Після появи на Тихому океані молодих острівних незалежних держав для розмежування їхніх морських рубежів були використані астрономічні та геометричні кордони.

 

Геометричні кордони, як ми вже казали, застосовуються при розмежуванні слабо освоєних або колоніальних територій. Вони проводяться як лінії розмежування між двома точками, астрономічні координати яких точно відомі, при цьому часто ігноруються природні та історичні рубежі. Геометричні кордони стали звичною справою при розмежуванні виключних морських економічних зон. Класичним є приклад розмежування шельфу в Північному морі. Багаторічну суперечку між приморськими державами за басейн, багатий на ресурси нафти і газу, було вирішено так: від розрахованих математично точок центру акваторії моря "нарізано" сектори, межі яких виходять на точки виходу суходільних кордонів до узбережжя (рис. 6.3).

 

"Звивисті", або ламані, лінії кордону по суті є різновидами геометричних кордонів. Методика їх проведення може бути різною. Наприклад, у затоці, протоці або акваторії складної конфігурації кордон проводять через точки, рівновіддалені від точок берега, що мають сталі координати.

 

Кордони типізують і за природно-географічною ознакою. Розмежування по річці — поширене явище (рис. 6.5). В Україні, наприклад, важливі ділянки таких кордонів проходять по Дунаю в Одеській обл., по Тисі в Закарпатті, по Дністру у Вінницькій обл., по Західному Бугу — на Волині, по Дніпру — в Чернігівській обл. На озерах кордон найчастіше по прямій лінії сполучає точки виходу кордону на береги водойми. В разі пересихання водойми ця пряма лінія автоматично стає суходільним кордоном. За складної конфігурації акваторії діють так, як показано на рис. 6.4.

 

 

 

 

 

 

При проведенні кордонів в горах та на рівнинах застосовують комбінації описаних методів. При цьому важливо, щоб за опорні точки кордону були вибрані орієнтири, які б не зникли або не змінили своїх географічних координат.

Кордони можна також класифікувати за ґенезою формування.

Антецедентні ("піонерні") кордони поставали на безлюдній або слабо освоєній території. Такими були кордони між США та Канадою, кордони в Сахарі, на Аравійському п-ві, в джунглях Амазонки, в Росії — кордони автономних утворень Республіки Саха (Якутія), Чукотки, Республіки Комі тощо.

Субсеквентні ("наступні") кордони встановлювалися на територіях з усталеним культурним і мовним розмежуванням і по можливості враховували ці відмінності території. Більшість сучасних кордонів Європи є такими. Враховувалося етнічне та мовне розмежування і при формуванні політико — територіального поділу в колишньому Радянському Союзі (в Російській імперії цей фактор послідовно ігнорувався). Наприкінці XX ст. мусили наблизити внутрішні кордони своїх держав до схем етнічного розмежування території Китай, Індія, Пакистан, Нігерія та ін.

"Накладені" кордони теж делімітувалися на вже заселених територіях з усталеним етнічним розмежуванням. Але з тих чи інших причин договірні сторони ігнорували наявні реалії. Показовою у цьому відношенні є історія країн Центральної Європи. Так, Річ Посполита була поступово розшматована сильнішими сусідами, і по землях Польщі пройшли кордони Пруссії й Росії, Пруссії й Австро-Угорщини, Австро-Угорщини і Росії. Землі українського народу поділив кордон Австро-Угорщини і Росії. Після Першої світової війни Польща відновилася, але землі народу України перетнули кордони між Польщею, СРСР та Чехословаччиною.

В Африці майже всі кордони були "накладені", і численні народи та народності опинилися в роки незалежності по різні боки кордонів новоутворених держав. Особливо це стосується Нігерії, Камеруну, Гани, Того, Беніну, Анголи та ін. Після Другої світової війни такі кордони розітнули на пари самостійних держав Корею і В'єтнам. А в Європі "накладений" кордон поділив багатомільйонне місто Берлін, перетворившись із часом на бетонну стіну. На відміну від "Великої Китайської стіни" ця виявилася недовговічною. Її зруйнування в 1989 р. при об'єднанні ФРН і НДР стало символом часу і початком сучасного етапу життя політичної карти світу.

Реліктові кордони успадковані від минулих історичних епох. Свого часу вони розмежовували відмінні в етнічному або економічному відношенні території, нині перестали виконувати функцію кордону, але (тепер уже віртуальний) бар'єр цей і досі залишається. Як на класичний приклад географи вказують на місце, де в Сілезькому басейні (Польща) проходив колись кордон між Німеччиною і Росією, а згодом — Польщею. Справді, кордони старих імперій давно зникли, а в містечку Бельсько-Бяла (та й в інших частинах Сілезії) по один бік річки — місто з німецькою архітектурою, по другий бік — зі східнослов'янською. Історико-географ певно може назвати чимало таких ліній розмежування минулих епох — рубежі арабського впливу в Іспанії або іспанського — на Південному Заході США, наприклад.

В Україні теж є такі реліктові лінії. Перекопський "Турецький вал" був оборонним рубежем Кримського ханства (тепер кордони Кримської АР) за Середньовіччя. І в нові та в новітні часи він надалі виконував свою бар'єрну функцію — як військово-стратегічну (протягом XX ст. він тричі був лінією фронту), так і етнополітичну, щоправда в різні часи — різну.

Річка Збруч довгий час була кордоном — спочатку між Австро-Угорщиною і Росією, потім між Польщею і Радянським Союзом. Тож відмінності між землями на захід та схід від нинішньої межі Хмельницької та Тернопільської областей помітні і в конфесійній орієнтації, і в ментальності українців.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити