Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина І

 

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

ТЕМА 7

ПОЛІТИКО — ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

 

Глобальне ПГП.

Глобальне політико — географічне положення країни, району чи навіть великого міста визначається передусім тим, наскільки вони пов'язані з регіонами сучасної високої економічної активності на планеті. Трохи ширше — це їх геопросторове відношення до всіх реалій політичної карти світу — геополітичних блоків, геополітичних осей, полів зіткнення геостратегічних інтересів тощо.

Розглядаючи політичну й економічну карти світу, можна помітити істотну особливість у розміщенні країн, що мають показники економічного розвитку, вищі від середньосвітових, — вони утворюють кілька територіально близько розташованих груп. І це не просто географічний факт, а одна з важливих закономірностей сучасного світового господарства.

Формується певна багаторівнева структура світового господарства. Центральну його частину ("центр") становлять країни розвинутої економіки Північної Америки, Західної Європи і Японія, які контролюють науково-технічний прогрес, рух капіталу та світові ринки. Між майже 25 країнами "центру" досягнуто високого рівня єдності виробничих, торговельних та фінансових відносин. Основна спрямованість їхнього розвитку — перехід до постіндустріального суспільства.

Периферійна частина ("периферія") — країни, що розвиваються, розташовані переважно в тропічних широтах. "Периферія" живе за рахунок експлуатації природних ресурсів, деякі з її регіонів перенаселені, в багатьох місцях зберігаються зони політичної нестабільності й конфліктів.

"Напівпериферію" світового господарства утворюють доволі неоднорідні групи країн перехідної економіки. До них належать: промислово середньорозвинуті країни Західної Європи і Близького Сходу, а також Африки й Океанії, так звані країни нової індустріалізації в Азії й Латинській Америці; постсоціалістичні країни Євразії, інтеграція яких у світове господарство тільки розпочалася.

"Опорним каркасом" цієї системи є кілька осередків (ядер) світового господарства (науковці називають їх "тріадою"), а в кожному з них найбільші економічні центри — світові міста.

 

Наймогутніше ядро світового господарства склалося в Північній Америці. Його основу становить економіка США, з нею тісно пов'язані економіки Канади і Мексики, які разом утворюють потужне інтеграційне угруповання НАФТА. На частку цієї трійки при 7% населення світу припадає 22—23% національного продукту та виробництва промислової продукції, 12—13% сільськогосподарської продукції.

Не менш потужне ядро світового господарства сформувалося в Європі, країни якої мають не просто спільну географічну належність, а й сталі історичні та геополітичні зв'язки. Внаслідок спільності низки внутрішньо - і зовнішньополітичних інтересів європейського капіталу в Західній Європі відбувся процес глибокої економічної інтеграції. Тут сформувалося Європейське економічне співтовариство, яке згодом трансформувалося в Європейський Союз (ЄС). До нього з 2005 р. входять 25 країн із населенням майже 500 млн.. Це значне економічне угруповання, ринок якого за можливостями попиту порівнянний з ринком США. Частка ЄС становить близько 1/5 виробництва національного продукту, промислової та сільськогосподарської продукції світу, більш як 2/5 його золотовалютних ресурсів. Успіхи консолідації західноєвропейського центру особливо помітні в галузі зовнішньої торгівлі — на країни ЄС припадає понад 2/5 зовнішньоторговельного обороту світу. ЄС став тим ядром, навколо якого йдуть процеси економічної й політичної інтеграції всієї Європи.

Найдинамічніше економічний розвиток відбувається в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Японія, Китай та група країн і територій "далекосхідних тигрів" формують інтеграційне ядро цього регіону. На його частку припадає понад 1/5 світового економічного потенціалу, а "вага" всіх країн АТР набагато більша. В регіоні сформувалося інтеграційне об'єднання АСЕАН.

Географічні та історичні особливості розвитку Японії сприяли утвердженню її як одного з основних лідерів Азійсько-Тихоокеанського регіону. Країна посіла помітне місце у світовому господарстві (майже 1/10 ВВП світу), а також стала фінансовою супердержавою. Дедалі міцніші позиції в АТР займає Китай. Його економічний потенціал уже можна порівнювати з показниками найбільш економічно розвинутих країн світу.

Між зазначеними трьома "ядрами", які утворюють "тріаду" країн "центру" (core), склалися потужні комунікаційні напрями. Це Європа — Північна Америка (євроатлантичний) — морські, повітряні шляхи та мережа електронних комунікацій через Атлантику. Рівнозначний йому напрям Північна Америка — Східна та Південно-Східна Азія (азійсько-тихоокеанський) репрезентують не менш потужні транспортні комунікації в північній частині Тихого океану. Найстаріший напрям Європа — Східна Азія (євразійський) колись обслуговував "Шовковий шлях", а з його занепадом — морські шляхи навколо Півдня Євразійського материка. Нині знову відроджується сув'язь шляхів через внутрішні країни континенту від Китаю, через Центральну Азію і далі або через Росію, або через Росію чи Закавказзя — Україну в Європу. Мережа комунікацій, що сполучає ядра "тріади" з сусідніми напівпериферійними і периферійними регіонами, доповнює картину "опорного каркаса" господарства світу. Для Європи це вектори — транспортні коридори на Африку, Східну Європу і Росію; для Північної Америки — на Південну Америку; для Японії — на Південно-Східну Азію.

 

Розгляд геопросторової структури, що усталилася в останні десятиліття XX ст., дає змогу помітити, що обмежена кількість країн, які містяться в ядрах "центру", має відчутні переваги глобального політико — географічного положення. Але ця ситуація не є остаточно детермінованою. Вона зазнає постійних змін, і, за сприятливих обставин, навіть країни "периферії" можуть скористатися своїми порівняльними перевагами. Досить нагадати хоча б про дію світових інфомаційно-технологічних мереж, активізацію міжнародного туризму, діяльність офшорного бізнесу тощо.

Наведемо приклади.

Країна "центру". США — головний полюс економічної активності світосистеми, держава, яка завдяки своєму економічному потенціалові здатна вирішувати складні геополітичні проблеми, не зважаючи на позиції ані суперників, ані союзників. США мають багатий ринок збуту, могутні банки, трести, концерни, що не тільки контролюють національне багатство своєї країни, а й перетворюються на транснаціональні корпорації; високий технічний рівень промисловості й потужний науковий потенціал; могутній військово-промисловий комплекс. Саме на території США зосереджені основні вузли сучасної інформаційно-технологічної мережі світу. Держава послідовно дотримується власних геостратегічних пріоритетів: збереження глобальної конкурентоспроможності корпорацій країни; створення противаги Європейському й Азійсько-Тихоокеанському ядрам економічної активності; очолення боротьби з тероризмом; закріплення світового лідерства і (після подолання "двополюсності" світу) недопущення панування в Євразії будь-якої держави. У світовій мережі геопросторових зв'язків на євроатлантичному та азійсько-тихоокеанському напрямах США — стратегічний партнер, з підтримкою якого пов'язані системи безпеки Європи та Японії. Але найбільший вплив США відчувається в Новому Світі: як ми вже казали, з Канадою і Мексикою країна створила інтеграційне об'єднання НАФТА, поглиблюється економічна та політична взаємодія з Латинською Америкою.

Країни "периферії". Візьмемо, наприклад, Маршаллові острови, Мікронезію та Палау, що загубилися в просторах Тихого океану. Жваві морські шляхи проходять від них дещо осторонь, всього багатства — коралові атоли та море. Події світової історії заторкнули цей регіон лише за Другої світової війни, коли американці та японці вели криваві бої за кожний острівець, придатний для аеродрому. Але нині на цих островах ВВП на душу населення вдвоє більший за середньосвітовий і прямі авіарейси зв'язують острови з США та Японією. У чому справа? Туристсько-рекреаційна та офшорна діяльність долучили їх до світової цивілізації.

Країни "напівпериферії". Україна. Територія країни завжди перебувала в центрі подій на Європейському континенті. Тут перетиналися історичні шляхи й основні геополітичні осі Євразії, що давало широку можливість контактів як із Західною та Північною Європою, так і з країнами Близького та Середньою Сходу і Центральної Азії. Нагадаймо, що шлях із "варяг у греки" через Волхов, Двіну або Віслу виходив на Дніпро й далі прямував на Босфор, а "Шовковий шлях" однією з гілок виходив до узбережжя Азовського, Чорного морів та причорноморських степів. За більш як тисячу років Україна на різних етапах свого історичного розвитку пройшла багато форм політичного існування. Була вона і впливовою в Європі монархією (Київська Русь), і колонією Російської, Польської та Османської імперій, була (Козацька держава — Запорожжя XVII ст., на початку XX ст. — УНР) і є тепер республікою.

На початку XXI ст. глобальне політико — географічне (геополітичне) положення України вирізняється такими рисами. По- перше, вона (як і багато інших держав) розташована в глобальному геопросторовому "кільці" Північної півкулі, утвореному територіями країн "тріади" та комунікаціями між ними (рис. 7.3). При цьому на заході територія країни безпосередньо прилягає до європейських держав, які після розширення ЄС входять у найпотужніше інтеграційне угруповання світу. Значною мірою від самої України залежить, щоб її кордони (особливо західні) виконували контактну, а не бар'єрну функцію.

По-друге, користуючись можливостями міжнародного співробітництва, суверенній Україні, з одного боку, зручно активізувати взаємодію з євроатлантичними структурами, сподіваючись на залучення технологій та капіталу країн Європи, США та Японії; з іншого — зберігати добросусідські відносини з країнами євразійських структур (передусім з Росією), які залишаються важливими ринками сировини (особливо енергоносіїв, лісу, кольорових металів тощо) і не менш важливими ринками збуту.

Нарешті, за межами "кільця" Україна має широкі перспективи контактів з країнами на південному та південно-східному напрямах — морські шляхи ведуть у басейн Середземномор'я і далі в Атлантичний та Індійський океани, розвиток суходільних шляхів (через Закавказзя — Центральну Азію або Росію — Казахстан) фахівці пов'язують із відродженням історичного "Шовкового шляху".





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити