Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина І

 

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

ТЕМА 7

ПОЛІТИКО — ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

 

Регіональне ПГП — геопросторове положення країни відносно системи країн і регіональних організацій історико-географічного регіону (або суміжних історико-географічних регіонів), де розташована країна.

Як відомо, для вивчення економічної й політичної географії світу виділяють більш-менш однорідні історико-географічні регіони.

 

Найбільшими регіонами є частини світу. В межах частин світу виокремлюють менші регіони, які мають певну географічну єдність та спільність історичної долі. Так, у Європі традиційно виділяють Західну, Центральну та Східну Європу. Країни Західної Європи за післявоєнні роки сформувались у сталу політичну єдність. Центральна та Східна Європа нині — група постсоціалістичних країн з перехідною економікою, яка охоплює колишні соціалістичні країни Європи та молоді незалежні держави, що були республіками у складі СРСР.

Азію поділяють на Північну (Сибір і Далекий Схід), Східну, Південно-Східну, Південну, Південно-Західну (або Середній Схід) та Центральну. Території Південно-Західної, Південної та Південно-Східної Азії давно склалися, і кожна охоплює країни, які тяжіють до відповідних географічних регіонів Азії. До Північної Азії належить азійська частина Росії. До Східної Азії входять території Японії, КНДР, Республіки Корея, Китаю, Монголії, хоча з погляду фізичної географії та історії Монголія і Західний Китай — це Центральна Азія. Нині до Центральної Азії входять також Казахстан, Узбекистан, Киргизька Республіка, Таджикистан і Туркменістан.

До цього треба додати як окремий історико-географічний регіон Океанію.

Слід ураховувати, що існує дві принципово відмінні ситуації регіонального ПГП у країн:

а) морських або приморських;

б) континентальних або з обмеженим виходом до моря.

Відмінності ці можна пояснити, виходячи з теоретичних побудов деяких геополітичних концепцій. Але можна обмежитися простішим способом: визначити, які міжнародні транспортні напрями (коридори) у країни переважають: морські чи континентальні. За цією схемою до "морсько-приморського" типу тощо можна віднести, наприклад, Велику Британію, Францію, Японію, США, Канаду, Австралію і т.д.; а до "континентального" — Росію, Німеччину, Польщу, Україну, Казахстан, Узбекистан тощо.

Далі в оцінці геопросторового положення маємо визначити систему сусідства країн у регіоні і в цій системі виявити сусідів І порядку, які безпосередньо межують із даною країною або її виключною економічною зоною, ІІ порядку — для контакту з якими слід подолати певний транзитний простір тощо. Потім слід визначити положення країни на основних геопросторових осях регіону та рівень центральності чи периферійності положення країни стосовно основних зон економічної активності регіону і світу.

Наведемо приклади оцінки ПГП "приморської" країни і країни, що розташована в глибині континенту.

Японія. Це морська країна, для якої узбережжя — і фасад, і майстерня, і початок доріг через океан у всі кінці світу. Найближчі сусіди країни (І порядку) межують із нею або морськими кордонами, або виключними економічними зонами. Це Росія, Китай, обидві Кореї й Тайвань. При комунікаціях з іншими країнами доводиться долати значний транзитний простір океаном або суходільними шляхами Євразії. Сусіди II порядку знаходяться в Східній та Південно-Східній Азії. В радіусі 5 тис. км морські дороги досягають країн Південно-Східної Азії та прилеглої частини Океанії (Маріанські о-ви, Мікронезія, Палау тощо), суходільні шляхи ведуть від Далекосхідного морського узбережжя в глиб Сибіру (Росія) та Китаю (історичним "Шовковим шляхом"). Сусідами "далекого зарубіжжя" для Японії є країни, з якими вона контактує як один із полюсів світової "тріади". Морські та повітряні дороги в північній частині Тихого океану з'єднують її зі США та Канадою, на півдні — з Австралією, Європи можна дістатися, або подовживши шляхи від Південно-Східної Азії, або через Росію ("транссиб" авіатраси через полярні широти), або через Китай і Центральну Азію.

 

Казахстан є континентальною країною в центральній частині Євразії. І хоч знаходиться вона в центрі континенту, історично завжди перебувала в периферійному положенні щодо центрів цивілізації і в Європі, і на сході Азії (Китай, Японія), й на півдні (Близький та Середній Схід, Індія). Нинішні сусіди незалежного Казахстану — Росія, Китай, країни Центральної Азії (Узбекистан, Киргизстан, Туркменістан), через Каспійське море можливі прямі контакти з Азербайджаном та Іраном. При виході на інші регіони світового ринку неодмінно доводиться долати транзитний простір, яким є територія сусідів. У перші роки незалежності ситуація з транспортно-географічним положенням була гострішою, оскільки всі наявні комунікації Центральної Азії із зовнішнім світом ішли тільки через Росію. На рубежі тисячоліть країни регіону почали освоювати транспортні коридори через Китай, Іран, країни Закавказзя. З'явилися нові варіанти залізничного, автомобільного, авіаційного сполучення та транспортування нафти і газу, яке раніше було детерміноване можливостями трубопровідного транспорту Росії.

Україна. Регіональне ПГП України має риси як континентальної, так і приморської країни. Про переваги глобального ПГП держави ми вже говорили. Україна розташована в центральній частині Європи (географічний центр Європи знаходиться на території України — в Закарпатті під Раховом) і завжди перебувала якщо не в центрі європейських історичних подій, то під їх постійним безпосереднім впливом ще від часів Київської Русі. Аналіз транспортно-географічного положення дає підстави для висновку про стратегічно важливе геопросторове положення території України в регіоні, оскільки вона має потенційно високий рівень транзитності в центральній частині Євразії.

 

Аналіз графа мережі сусідських геопросторових зв'язків України свідчить, що вона покриває якраз центральну частину континенту на стику Європи й Азії. Звернемо увагу на таке:

1.          Найважливіша геополітична вісь Євразії пролягає по лінії Росія — Чорне море — Туреччина; саме через ці території проходить межа між Європою і Азією. Для України — це кордон по Азовському і Чорному морях та Керченській протоці.

 

2.  Інша важлива геополітична вісь проходить по лінії Польща — Україна — Туреччина. Це так звана Балто-Понтійська вісь, яку неодмінно має перетинати левова частка транспортних коридорів, що зв'язують Північну та Центральну Азію і Західну Європу. Найвужче місце між узбережжями Балтійського та Чорного морів — пряма між гирлами Неману та Дунаю. Нагадаємо, що ця меридіональна геополітична вісь була історичним напрямом шляху "із варяг у греки", який ішов до Чорного моря Дніпром, а вище Києва мав виходи на Віслу, Неман, Даугаву або Волхов. Комунікації цим шляхом свого часу відіграли надзвичайно велику роль у становленні культури та господарства України — Русі.

3.  Основні вектори сучасних геопросторових зв'язків України мають гексагональний рисунок. Найважливіші напрями: а) Польща — країни ЄЄ Середньої Європи; б) Білорусь — країни Балтії; в) Росія — країни Центральної Азії та Далекого Сходу; г) Грузія — інші країни Закавказзя та Центральної Азії; г) Туреччина — країни Східного Середземномор'я; д) балканські країни.

4.  Україна має один із найвищих у Євразії показників центральності — якщо взяти всю множину країн регіону, то тільки Росія та Китай мають більше сусідів. За кількістю сусідів І порядку (якщо враховувати сусідство з Туреччиною, Грузією та Болгарією через Чорне море) вона в одному ряду з ФРН, Туреччиною та Саудівською Аравією. Особливо цінні й бажані для держави добросусідські зв'язки з Польщею (вихід на ЄС), Росією (шляхи в Азію, важливі ринки сировини та збуту) та Туреччиною (вихід через Босфор і Дарданелли у Світовий океан).

Сусідське ПГП — це геопросторове положення території держави (в тому числі окремих її регіонів) та її кордонів стосовно контактів із сусідніми державами. При цьому в держави з кожним окремим сусідом складається своя система зовнішньополітичних, зовнішньоекономічних та ін. відносин, що має свою історію протистоянь і партнерства, непорозумінь і взаємодії. Кордони залежно від діалектики відносин можуть виконувати то бар'єрні, то контактні функції, а в множині схем прикордонної взаємодії можна знайти всі варіанти ситуацій за Дж. Гаузом. Тому в даному разі ми не будемо аналізувати конкретні приклади, а обмежимося лише деякими загальними міркуваннями.

Ситуації сусідського ПГП можуть бути сталими і динамічними.

Як правило, сталими є ситуації зі станом кордону, оскільки вони випливають із принципу непорушності кордонів держави. В наш час лінія кордонів може змінитися в результаті або політичного катаклізму в регіоні, або переговорного процесу між державами. Найбільшою сталістю вирізняються лінії кордонів по гірських хребтах, які є чіткими прикордонними рубежами.

Малодинамічними постають ситуації, пов'язані з реалізацією усталених схем використання природних ресурсів сусідньої держави (мінеральної сировини, палива, лісових, водних тощо), якщо від їх довозу залежить економіка держави — партнера. Переорієнтація таких зв'язків потребує часу і величезних затрат капіталу, а іноді технологічний розрив просто неможливий (наприклад, річки чи канали з міжнародним транспортним транзитом, спільні іригаційні системи, поділені навпіл кордоном населені пункти тощо). Відповідно такими ж малодинамічними є зміни в напрямах наявних міжнародних транспортних коридорів.

Динамічні зміни сусідського ПГП можуть статися внаслідок (мін у внутріполітичному житті тієї чи іншої держави. Революційні події або міжетнічні чи міжконфесійні конфлікти в сусідів можуть різко вплинути на ситуацію на кордоні, і кордон стане "закритим". До такої ж ситуації може призвести епідемічна або екологічна обстановка. Але з нормалізацією обстановки і відновленням дружніх добросусідських відносин на кордоні, а отже і в сусідському ПГП держав, контактні функції знову стають переважними.

Наведемо приклади негативних і позитивних змін сусідського ПГП.

Самопроголошена Придністровська республіка, що знаходиться на території суверенної Молдови, проводить активну політику сепаратизму. Її спроби розбудови самодостатнього господарства на території з обмеженою ресурсною базою сприяли розквіту контрабанди в таких масштабах, що це викликало занепокоєння в державах Європи.

Коли ж до роботи з наведення порядку на кордоні взялися митники України і Молдови у співпраці з колегами із Західної Європи, "обурені громадяни" Придністров'я перекрили рух на головній залізничній магістралі, яка сполучає Україну з Молдовою та Румунією і українськими портами Рені та Ізмаїл на Дунаї. Україна зазнала величезних втрат у міжнародних транспортних перевезеннях і зовнішній торгівлі.

Кілька десятиліть країни Центральної Європи відділяла від Європи Західної "залізна завіса". Після розвалу соціалістичного табору цей геополітичний бар'єр упав. Народи Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, балканських держав змогли скористатися вигодами від посилення зовнішньоекономічних зв'язків з розвинутими економіками держав Західної Європи, повернення в культурний та інформаційний простір, у якому вони жили до Другої світової війни. Зрештою, логіка подій дала змогу цим країнам стати членами ЄС і взяти участь у євроатлантичних процесах на засадах рівноправного партнерства.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити