Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина І

 

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

ТЕМА 9

 

ЕЛЕКТОРАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ ЯК НАПРЯМ ПОЛІТИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

 

Загальна характеристика електоральної географії.

Електоральна географія, або географія виборів (від лат. elector — виборець), — один із напрямів політичної географії, що виник у 20 — 30-ті роки XX ст. Найбільшого розвитку цей напрям набув у демократичних країнах Заходу з їх політичним та світоглядним плюралізмом. Водночас у колишній тоталітарній державі СРСР із притаманними їй однопартійною системою та безальтернативністю виборів умов для розвитку електоральної географії не існувало.

На сьогодні електоральна географія є однією з найбільш розвинутих і динамічних дисциплін політичної географії. Це пов'язано з тим, що вона перебуває на перетині кількох наук: географії, політології, соціології, історії тощо. Електоральна географія має зв'язки з політичною регіоналістикою і регіональною політологією. Однак її коріння — все ж у географії, а не в політичній науці чи соціології.

Предметом вивчення електоральної географії є територіальні закономірності й особливості виборчого процесу, виборів та їх результатів. Вона досліджує розміщення і співвідношення партійно-політичних сил у країні, аналізує територіальні закономірності, динаміку, стійкість та мінливість їхнього впливу в часі.

Головний метод електоральної географії — порівняльний аналіз результатів референдумів, парламентських і президентських виборів у територіальному розрізі. Він доповнюється картографічним методом — складанням за різні роки виборів карт голосування, які відображають динаміку електорально-територіальних зрушень. Завданням електоральної географії є не лише опис територіальних відмінностей у політичних симпатіях населення, а й пояснення та виявлення причин (чинників), що ці відмінності зумовлюють. Ще одне завдання географії виборів — аналіз географічних особливостей (аспектів) виборчих систем (поділ території на виборчі округи, дільниці), географії представництва (рівень представництва територій у виборчих органах, соціальний склад депутатів і т. п.).

Електоральна поведінка виборців залежить від багатьох чинників: демоетнічного й соціального складу населення, особливостей його розселення й урбанізації, рівня розвитку і спеціалізації господарства, історичних традицій та регіональної політичної культури тощо.

Так, для української електоральної географії ключове значення має історико-географічний чинник. Під його впливом формується політична культура, тобто історико-політичні традиції як сукупність соціально-політичних цінностей і політичних орієнтацій, що закарбувалися у свідомості населення. Формування політичної культури тісно пов'язане з історією національно - чи соціально-визвольної боротьби.

Особливості етнічного, мовного, конфесійного складу населення також впливають на електоральні уподобання. Наприклад, в Україні підтримка блоку "Наша Україна" під час виборів 2002 і 2006 рр. тісно корелювала з часткою українськомовного населення та часткою українофільських конфесій. Натомість частка голосів за КПУ мала тісний зв'язок з часткою росіян і російськомовних українців.

Політичні симпатії залежать від демографічної структури населення (вікової, статевої, освітньої, професійної, міграційної тощо). Наприклад, літні люди відповідальніше ставляться до участі у виборах і є більш консервативними у своїх поглядах (це стосується прихильників як лівих, так і правих партій). Натомість молодь електорально є пасивнішою і схильна голосувати переважно за демократичні й ліберальні партії, нові політичні проекти. Чоловіки більше голосують за ідеологічні партії, а жінки частіше віддають свої голоси центристським політичним силам. Люди з вищою освітою, інтелігенція, підприємці голосують здебільшого за ліберальні партії, а люди з неповною освітою, безробітні й пенсіонери — за лівих. Впливає на електоральні симпатії й міграційна структура, особливо сталість населення. Сільське населення, яке "вкорінене" в землю, більше схильне підтримувати консервативні партії. Зазвичай це партії правого спрямування, які пропагують традиційні моральні цінності (сім'ї, церкви тощо). Регіони, де значна частина населення не є місцевим, голосують більше за ліві та лівоцентристські партії й загалом частіше змінюють свої політичні уподобання.

У багатьох країнах рівень урбанізації є одним з найважливіших чинників територіальної диференціації електоральних симпатій. Так званий розкол "місто — село" — одна з основних електорально-географічних закономірностей. В Україні також фіксуються відмінності в голосуванні міських і сільських жителів, але вони є похідними від регіональних відмінностей. Наприклад, Соціалістична партія найбільшу підтримку має серед сільського населення Центральної України. Водночас її популярність серед сільського населення Західної України є мінімальною, оскільки місцеві жителі сприймають її як ліву партію і не голосують за неї принципово. Підтримка Комуністичної партії є більшою в урбанізованих пролетарських регіонах Сходу і загалом є більшою в містах. Проте у місті Києві її вплив є невеликим, не кажучи вже про Львів чи Тернопіль. Електоральний розкол "місто-село" іноді інтерпретують як протистояння "центру" й "периферії". Причому під периферією розуміють не лише сільську глибинку, а й промислові райони, які переживають економічні труднощі.

Такі показники, як безробіття та доходи населення, залежать від рівня соціально-економічного розвитку території й структури господарства. Іноді ці показники об'єднують у фактор соціально-економічних умов. Помічено, що ліві (чи опозиційні) партії дістають більшу підтримку в містах з несприятливими соціально-економічними умовами.

На політичні орієнтації населення впливає політико — географічне положення території, особливо прикордонне, оскільки в прикордонні дається взнаки вплив міжкультурного діалогу та сторонніх політико — формувальних чинників. На окраїнних територіях часто виникають небезпечні сепаратистські настрої. Слід зважати також на діяльність загальних та військово-політичних міжнародних організацій, глобальні й локальні конфлікти.

Зарубіжні автори серед інших факторів, що впливають на результати голосування, виділяють такі: "ефект друзів і сусідів", "проблемне голосування", "ефект виборчої кампанії" та "ефект місця".

"Ефект друзів і сусідів " виявляється у відданні більшої частки голосів за кандидата чи політичне об'єднання, яке він очолює, в регіонах, з якими пов'язана його біографія (де він народився, довгий час жив, працював).

"Проблемне голосування" пов'язане з тим, що в будь-якому регіоні є свої проблеми, і кандидат, який порушує ці проблеми під час передвиборної кампанії, отримує додаткові голоси. Схожим із "проблемним" є "галузеве голосування", коли підвищену підтримку кандидат чи партія здобуває у виборців, які працюють в якій-небудь галузі господарства (наприклад, вугільна галузь, металургія чи сільське господарство). В обмін на голоси лобіюються інтереси даної галузі, пов'язані, наприклад, з експортом продукції чи отриманням державних дотацій.

"Ефект виборчої кампанії" полягає в тому, що в ході політичної боротьби може змінитися рівень підтримки тих чи інших політичних сил. Політичні скандали, наприклад звинувачення в корупції, під впливом засобів масової інформації можуть значною мірою відкоригувати результати голосування за політичну силу чи кандидата.

"Ефект місця" — консолідоване голосування представників усіх соціальних груп за найпопулярнішого в регіоні кандидата чи політичну силу.

Всі чинники, що впливають на результати виборів, слід розглядати в комплексі, оскільки вони взаємопов'язані й взаємозумовлені. В різних країнах і регіонах значення окремих чинників неоднакове і може змінюватися в часі, тому в кожному окремому випадку варто виділяти найбільш важливий, пріоритетний чинник чи групу чинників.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити