Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина І

 

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

ТЕМА 9

 

ЕЛЕКТОРАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ ЯК НАПРЯМ ПОЛІТИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

 

Деякі особливості електоральної географії інших країн.

Регіональні відмінності в результатах виборів характерні для багатьох країн. Адже жодна країна (хіба що дуже маленька) не є однорідною. Будь-які відмінності, наявні в суспільстві (національні, мовні, релігійні, соціально-економічні тощо), обов'язково дістають своє відображення в електоральній географії.

Досить схожою з українською є електоральна географія Польщі. Вона має чітку і стабільну територіальну структуру, яка зберігає загальні риси ось уже впродовж 17 років. Політичний простір країни поділений між партіями чотирьох політичних течій: лівих, правих, лібералів і селян. Цей поділ зумовлює двовимірність польської електоральної географії. Перший і головний вимір виявляється через конфлікт "лівиця-правиця", або, як його ще називають, ліво-правий розкол. Інший вимір — це конфлікт між ліберальними партіями і селянськими, або розкол "місто — село".

Обидва розколи мають свій просторовий вимір і чітко простежуються на всіх електоральних картах, починаючи з 1989 р. Ліві партії традиційно дістають більшу підтримку серед населення північних і західних регіонів, за винятком Поморського воєводства (центр — м. Гданськ). їхній вплив поступово зменшується з північного заходу на південний схід. У цьому ж напрямку зростає вплив правих партій, набуваючи максимуму в південно-східних регіонах.

Центральні та східні воєводства є зоною найбільшого впливу "Польської селянської партії", що обстоює інтереси фермерів. Дзеркально протилежною є картина підтримки ліберальних партій, які найбільшу популярність мають у західних воєводствах і великих містах.

Такі риси електоральної географії Польщі зумовлені цілою низкою факторів. У Польщі, як і в Україні, сучасна електоральна ситуація тісно пов'язана з історичним минулим. Після того, як Річ Посполита припинила своє існування у 1795 р., її землі були поділені між Прусською, Російською й Австрійською (згодом Австро-Угорською) імперіями й лишалися в їхньому складі понад 100 років. Особливості історичного розвитку окремих частин країни зумовили як своєрідні риси мешканців цих регіонів, так і соціально-економічні відмінності, що збереглися донині. Все це наклало свій відбиток і на електоральні вподобання: під час виборів — як парламентських, так і президентських — старі кордони імперій чітко проступають на електоральних картах.

Найяскравішим прикладом є колишня австро-угорська територія — Галичина (західна частина). Цей район виразної правої орієнтації становить традиційний оплот антикомуністичних партій і вирізняється високою виборчою активністю.

Тим часом населення, що проживає на колишніх прусських і німецьких землях, підтримує посткомуністичних кандидатів. Винятком, як ми вже зазначали, є Гданськ — центр зародження і діяльності профспілкового руху "Солідарність".

Кордони XIX ст. проявляються і в розколі "місто — село". Колишній російський сектор — це район найбільшого впливу Селянської партії. Є лише два винятки — Варшава і Лодзь, що стали своєрідними ліберальними островами на території колишнього Царства Польського. У колишній австрійській зоні ліберальні ідеї також мають незначну підтримку. Натомість одним з відносних оплотів ліберальних партій є Верхня Сілезія. В Західній Польщі, більш урбанізованій, вплив лібералів також сильніший, особливо в таких агломераціях, як Познань, Вроцлав, Щецін.

 

Окрім історичної спадщини, на просторову диференціацію польської електоральної географії впливають і інші фактори. Наприклад, найвищий рівень кореляції ліво-правого розколу простежується з рівнем релігійності. Це можна пояснити наявністю давнього союзу між антикомуністичними політичними силами і Католицькою Церквою. Фіксується також зв'язок між підтримкою лівих партій і рівнем безробіття, що є особливо високим у північній частині колишніх німецьких територій, де численні державні ферми були оголошені банкрутами. Коли йдеться про розкол "місто-село", найтісніші кореляційні зв'язки простежуються з часткою міського населення, часткою зайнятих у сільському господарстві й промисловості, середньою заробітною платою, рівнем освіти тощо.

Порівнюючи електоральну географію Польщі й України, слід відзначити певну схожість факторів, що зумовлюють регіональні відмінності в обох країнах. Однак у Польщі ці відмінності все ж не настільки полярні, як в Україні.

Електоральна географія Чеської Республіки є переконливим прикладом того, що навіть невеликій і досить однорідній країні властиві електорально-територіальні відмінності. Найбільший вплив на територіальну диференціацію електоральних уподобань чехів справляють такі чинники: рівень урбанізації, рівень доходів населення і рівень безробіття, рівень індустріального розвитку та соціально-економічний стан регіону, а також релігійний чинник.

У Чехії особливо чітко проявляється розкол "місто — село". Яскравою ілюстрацією цього розколу є вплив найбільшої правої партії Чехії — Громадянської демократичної партії (ГДП). Регіон найбільшого впливу ГДП — Прага, а також північ країни. Мінімальною кількість прихильників громадянських демократів є на сході країни — в Моравії. Чітко простежується тенденція до зростання відсотка голосів, відданих за партію, зі зростанням величини населеного пункту. Вона має високий рівень підтримки в усіх великих містах та крайових центрах Чехії. Виборці ГДП — інтелігенція, молодь, підприємці й люди із середніми та вищими за середні доходами.

Інша права партія — Християнсько-демократична унія — Чеська народна партія (ХДУ—ЧНП) має найбільший вплив на сході країни — в Моравії. У голосуванні за християнських демократів чітко простежується залежність від частки католиків у населенні регіону, рівня урбанізації, а також частки літніх людей.

Ліві партії Чехії мають найбільшу підтримку на сході та північному заході країни — серед населення промислово розвинутих регіонів. Промисловість цих регіонів базується на видобутку бурого (Мостецький і Соколівський басейни) й кам'яного вугілля (Остравсько-Карвінський басейн), а також енергетиці, металургії та хімії. Основну масу прихильників лівих партій становлять робітники (зокрема шахтарі), а також жителі невеликих міст і сільських районів. Так, відсоток голосів, відданих за Комуністичну партію Чехії і Моравії (КПЧМ), тісно корелює з рівнем безробіття і рівнем доходів. Спостерігається також тенденція до зменшення рівня підтримки КПЧМ із зростанням величини населеного пункту, але цей показник змінюється залежно від регіону.

Для електоральної географії Болгарії характерними є два типи електоральних розколів: ліво-правий і етнічно-релігійний. Конфлікт лівих і правих партій найяскравіше проявляється в розколі "місто — село".

Найвпливовішою лівою партією країни є Болгарська соціалістична партія (БСП), реформована спадкоємиця колишньої Комуністичної партії Болгарії. Найбільшу підтримку партія має на північному заході й у центрі країни. Це найменш урбанізовані області й головні сільськогосподарські райони: Нижньодунайська рівнина і рівнина р. Маріца. Регіонами найменшого впливу соціалістів є великі міста і високоурбанізовані регіони. Кореляційний аналіз показує середній зв'язок між результатами голосування за БСП і такими факторами, як рівень безробіття, частка пенсіонерів, а також частка болгар та православних.

Натомість підтримка правих (ліберальних) партій має чітку залежність від рівня урбанізації. Найпопулярнішими ці партії є в Софії, Пловдіві, Благоєвграді, Габрові та інших обласних містах. Для міст характерна висока частка інтелігенції, людей з вищою освітою, підприємців, що є соціальною базою електорату лібералів. Окрім рівня урбанізації, в голосуванні за правих чітко простежується прямий зв'язок з рівнем доходів, з часткою болгар та православних і зворотний зв'язок з часткою турків і мусульман та з рівнем безробіття.

Яскравою рисою електоральної географії Болгарії є вплив етнічно-релігійного чинника. В країні функціонує партія, що представляє інтереси етнічних турків і болгарських мусульман — Рух за права і свободи (РПС). Турецька меншина Болгарії налічує близько 750 тис. (9,4% населення країни). Частина етнічних болгар сповідує іслам, тому мусульман іще більше — близько 950 тис. (12,2%). Проживають турки переважно в сільських регіонах, на північному сході та півдні країни в Родоських горах. Саме для цих областей характерний високий вплив РПС. У більшості регіонів країни РПС є мало популярним. Популярність партії має майже функціональну залежність із часткою турків, дещо меншу — з часткою мусульман, простежується також тісний зв'язок з рівнем урбанізації й безробіття.


Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити