Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина ІІ

ГЕОПОЛІТИКА

 

ТЕМА 11

 

ІСТОРІОГРАФІЯ ШКІЛ ТА ТЕЧІЙ ГЕОПОЛІТИКИ

 

Європейський континенталізм.

Геополітичні школи європейських держав вирізняються меншою глобальністю, саме тому провідними течіями є внутрішня геополітика, "нові праві", неконфронтаційна геополітика, які становлять основу європейської континентальної геополітики.

Засновником французької географічної школи вважається Поль Відаль де ля Блаш (1845— 1918). Беззаперечним є вплив на формування його поглядів Ф. Ратцеля, однак з багатьма ідеями німецької геополітики В. де ля Блаш не погоджувався. Зокрема, він вважав перебільшеною роль природних факторів (ґрунту) у розвитку держав. За де ля Блашем, "найважливішим географічним фактором" є людина, її воля. Автор пропонував розглядати географічне положення як "можливість", що може стати дійсним політичним чинником. У цьому ракурсі він розробив концепцію "посибілізму". Згідно з цією концепцією, політична історія більшою мірою залежить від суб'єктивного фактора — людини.

Для оцінки геополітичного положення держави вчений запропонував позиційний принцип. Головною загрозою світові де ля Блаш вважав геополітичну заблокованість Німеччини, яка не має можливостей для виходу своєї зростаючої агресії. Вирішення проблеми європейської й світової безпеки Відаль де ля Блаш та його співвітчизники — Альберт Деманжон, Жак Ансель, Арістид Бріан — вбачали у створенні політичного та економічного співтовариства держав, допускаючи появу світової держави. Всі вони виступали проти експансіонізму в геополітиці.

Суть основних ідей В. де ля Блаша розкрита у працях: "Картина географії Франції" (1903), "Східна Франція" (1917), "Принципи географії людини" (1922, видана Е. де Мартонном).

Розвиток іконографічного напряму є заслугою уродженця Харкова, одночасно і французького, і американського вченого Жана Ґоттманна (1915 — 1994). Іконографія простору (iconographie regionale) втілює уявлення про певний самоорганізований простір суспільства, який сформувався під впливом релігійної, національної, культурної та соціальної історії даного простору. Іконографія простору охоплює твори мистецтва, архітектури, символи — форми суспільного життя і побуту. Іконографія є вагомим чинником диференціації простору.

Відходом від класичної геополітики було твердження, що сила держави визначається не розмірами території, а географічним положенням і організацією її простору. Центральним поняттям геополітики має бути поняття циркуляції (circulation) шляхів комунікації та потоків людей, товарів, капіталів, ідей тощо. Важливою геополітичною проблемою Ж. Ґоттманн називає взаємодію між іконографією та циркуляцією.

Виникнення внутрішньої геополітики пов'язане з іменем Іва Лaкоста, який прагнув адаптувати геополітику до сучасних умов, не поділяючи ідей ані "органіцизму" континентальної школи, ані "механіцизму" атлантичної. Геополітика Лакоста — це лише соціологічний інструмент аналізу ситуації, метод, який допомагає у дослідженні локальних проблем або при вивченні політичних уподобань населення певних регіонів. Наприклад, представник цієї школи Андре Зігфрід першим сформулював закономірності електоральної геополітики. Типова для сучасної європейської політології внутрішня геополітика свідомо уникає концептуальних узагальнень і проектів. Поряд з тим заслуговують на увагу запропоновані нею теоретичні напрацювання щодо співвідношення геополітики, геостратегії, ідеології; метод "геополітичного представлення" для аналізу територіальних конфліктів як головного об'єкта геополітичного дослідження; приділення особливої уваги ролі інформаційних систем у розвитку сучасних геополітичних процесів. До групи "Геродота" належать Поль Ражо, П'єр Жорж, швейцарець Клод Раффестен та ін.

Не погоджується з постулатами традиційної геополітики П'єр Галлуа. Його аргументами є: розвиток зброї масового знищення й авіакосмічної техніки; зростання геополітичної ваги космічного простору; розвиток ЗМІ та формування "масової поведінки" людей; поява нових суб'єктів міжнародних відносин. У рамках неконфронтаційної геополітики він закликає до розробки і реалізації загальнопланетарної геополітики.

У 60-х роках у Франції виникає ідеологія "нових правих". На відміну від "старих правих" та класичних націоналістів, Ален де Бенуа вважав, що концепція держави — нації застаріла і майбутнє належить лише "великим просторам", базою яких мають стати не механічне об'єднання держав, а рівність і спільність культури. Головний геополітичний принцип Європи, яка, за твердженням "нових правих", не є частиною Заходу, де відсутні етнічні та духовні традиції, вони бачать у нейтральній та сильній "Європі ста прапорів".

Антиглобалістський напрям сучасної геополітики уособлює своїми працями Іґнасіо Рамоне ("Геополітика хаосу", 2001).

Оригінальним представником французької школи є письменник Жан Парвулеско, який започаткував новий жанр — геополітичну белетристику. Нинішній історичний етап він вважає кульмінацією багатовікового геополітичного протистояння, однак не народів, держав або ідеологій, а певних організацій. Змалювати сучасну геополітичну ситуацію у світі за допомогою одночасно художніх та наукових прийомів намагалися Дж. Орвелл, А. Кестлер, О. Гакслі, Р. Абелліо, Д. Браун, Ю. Канигін та ін.

Є підстави говорити про певне домінування ідей "нових правих" серед сучасних європейських геополітиків. Це, зокрема:

        бельгійці Жан Тіріар (концепція центристської єврорадянської імперії від Владивостока до Дубліна; СРСР — спадкоємець Третього рейху) та Роберт Стойкерс;

        австрієць Йордіс фон Логаузен — теоретичне узагальнення поняття влади; Європа лише тимчасово підпала під владу таласократії, розпад СРСР — поразка континентальних сил;

        італійці К. Геррачано, М. Таркі, К. Мутті, М. Муреллі, А. Колла, М. Баттара — найрадикальніша позиція європейського континенталізму; Європа — плацдарм російсько-ісламського блоку в боротьбі з атлантизмом.

У новітній геополітиці варто зазначити розвиток тріадичної, езотеричної, синергетичної тощо течій.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити