Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина ІІ

ГЕОПОЛІТИКА

 

ТЕМА 13

ГЕОПОЛІТИЧНА РОЛЬ РОСІЇ В ПОСТБІПОЛЯРНОМУ СВІТІ

 

Геополітичні сценарії розвитку Росії з позицій американського атлантизму.

Друге бачення Росії як геополітичного суб'єкта відображає перспективу західного світу та ідеологію атлантизму, що базується на принципах плюралістичної організації людства з домінуванням демократичних цінностей у політичній сфері та ринкових в економічній. Чи не найвідомішим західним геополітиком кінця XX ст. є З. Бжезінський, виходець із Польщі, політолог, радник з питань національної безпеки при Президенті США Дж. Картері з 1977 по 1981 рр. У його праці "Велика шахівниця. Американське домінування та його геостратегічні імперативи" обґрунтовується роль США у світі після завершення "холодної війни" в контексті кардинальних змін, що відбуваються на Євразійському континенті внаслідок краху СРСР та суспільно-політичної реструктуризації колишнього соціалістичного табору. Значна увага в цій праці приділяється новим геополітичним реаліям, у які потрапила РФ після розпаду СРСР.

 

 

 

Зникнення СРСР як суб'єкта міжнародної політики у З. Бжезінського асоціюється з появою "чорної дірки" в самому серці Євразії, що становить серйозний виклик США. Небезпека полягає в можливості виникнення політичної анархії або радикально налаштованої, ворожої Заходові диктатури в державі, що володіє досить потужним ядерним потенціалом. Таким чином, США повинні сприяти демократичним перетворенням та економічному відродженню Росії, водночас не допускаючи можливості виникнення нової євразійської імперії, що може стати на заваді виконанню головної американської геостратегічної мети — формуванню могутньої євроатлантичної системи, з якою Росія могла б бути тісно пов'язана в майбутньому.

Актуальними для Заходу питаннями щодо геополітичної ролі РФ є такі:

        Чи є РФ національною державою, чи вона за визначенням є чимось більшим, а отже обов'язково мусить бути імперією?

        Якими є справжні кордони Росії (історично, стратегічно та етнічно)?

Залежно від того, якими є відповіді на ці запитання, можливі різні варіанти подальшої геополітичної долі все ще найбільшої за площею держави світу.

Переосмислюючи власну роль у пострадянський період, російські еліти висунули три геостратегічні варіанти розвитку РФ. Головною їх рисою було те, що вони відбивали стереотипи протистояння СРСР і США. Всі ці варіанти передусім відштовхувалися від визначення статусу Росії відносно США. Іншими словами, лише США як глобальний гравець були вартими уваги в російському геополітичному середовищі, незалежно від того, чи мова йде про партнерство, чи про конфронтацію.

Перший варіант базується на пріоритеті "зрілого стратегічного партнерства" з Америкою, який іноді інтерпретувався як глобальне співволодіння. Другий шлях орієнтований на посилення контролю в межах так званого "близького зарубіжжя", що є основним об'єктом російських геополітичних інтересів. Моделі цього шляху варіюють від розвитку економічної інтеграції в регіоні під домінуванням Москви до відновлення імперських форм, що допомогли б створити державу, спроможну зрівноважити вплив Америки та Європи. Третій шлях передбачає створення контральянсу, метою якого була б євразійська антиамериканська коаліція, здатна зменшити переважання США в Євразії. Перший варіант найбільш імпонує З. Бжезінському, оскільки з ним асоціюється перспектива поширення принципів атлантизму на більшому євразійському просторі, гарантуючи реалізацію геостратегічної доктрини США збереженням їхнього світового домінування.

Змальовуючи хід політичних подій у РФ у першій половині 90-х років, З. Бжезінський відзначає сплеск прозахідної орієнтації російської політичної еліти в перші роки президентства Б. Єльцина і поступове зниження популярності західного вектора впродовж наступних років. Піднесення та занепад ідей співпраці із США були пов'язані головним чином із неадекватною інтерпретацією цього партнерства російською стороною. Для багатьох російських політиків демократичний альянс Росії й Америки означав автоматичне надання РФ геополітичного статусу нарівні із США (обов'язкова участь РФ у вирішенні будь-яких глобальних питань, а також певна політична підпорядкованість Центральної Європи волі Москви). Разом з усвідомленням необґрунтованості таких очікувань принадність співпраці із Заходом суттєво падала в очах російських політичних еліт.

Другий варіант — із пріоритетом на відновленні зв'язків із країнами "близького зарубіжжя" — став переважати в міру розчарування політиків і громадськості у співпраці із Заходом. Головна теза цього напряму зводилася до того, що партнерство із США перешкоджає відновленню нормальних зв'язків із колишніми членами СРСР, "близьким зарубіжжям". З. Бжезінський зазначає, що концепція "близького зарубіжжя" стала своєрідною "парасолькою", під якою об'єднуються кілька геополітичних ідей. Так, прихильники економічного функціоналізму стверджували, що першочергове посилення зв'язків із колишніми республіками СРСР є необхідним для відновлення порушених господарських зв'язків між республіками. Водночас ідея співпраці із сусідами сприймалася рядом російських політиків як шлях створення на основі СНД своєрідного варіанта ЄС із центром у Москві, що стало б сходинкою у відновленні імперської могутності РФ.

Як приклад імперського підтексту в пріоритеті співпраці з країнами "близького зарубіжжя" З. Бжезінський наводить одну з офіційних доповідей 1992 р., в якій ішлося про встановлення стратегічного партнерства із Заходом, яке дасть Росії змогу регулювати ситуацію у Східній Європі, Середній Азії та на Далекому Сході. Доволі популярними серед прихильників концепції "близького зарубіжжя" була теза про виняткову роль Росії на пострадянському просторі, а також звинувачення Заходу в антиросійській політиці, зміст якої полягав у підтримці незалежності новоутворених на теренах СРСР держав, у тому числі й України. Найрадикальніший варіант орієнтації на "близьке зарубіжжя", про який пише З. Бжезінський, пов'язаний з ідеями євразійства. Як зазначає автор, євразійська тематика знайшла вдячну аудиторію у заплутаній пострадянській ситуації. З одного боку, було дискредитовано комуністичну ідеологію, ворожу до російського православ'я та особливої "російської ідеї", з іншого — прозахідна орієнтація сприймалася як антиросійська з погляду культури. Крім того, Захід заважав російським претензіям на ексклюзивний контроль над євразійськими просторами.

Третій, найрадикальніший варіант — створення антиамериканської коаліції — З. Бжезінський пов'язує з приходом до влади сильного авторитарного уряду. Ознакою можливості впровадження такої геополітичної стратегії стали певні кроки в напрямі налагодження співпраці з Китаєм та Іраном. Підґрунтям для такої коаліції може бути лише сильний антагонізм щодо США з боку Ірану та Китаю водночас, що можливо лише за умови грубих прорахунків зовнішньої політики США.

На думку З. Бжезінського, посилення імперського спрямування зовнішньої політики РФ матиме єдиний можливий наслідок — повну геополітичну ізоляцію Росії із втратою нею будь-яких елементів реального впливу на перебіг світових процесів. Альтернативним шляхом, який дав би РФ змогу лишитися активним геополітичним гравцем, — це шлях розвитку партнерства з трансатлантичною Європою, що характеризується розширенням ЄС і НАТО. Лише такий шлях надасть РФ переваги від трансконтинентального співробітництва у сфері торгівлі, комунікацій, капіталовкладень та освіти.

Вибір на користь трансатлантичної Європи передбачає докорінне переосмислення російської зовнішньополітичної традиції, оскільки партнерство з Європою вимагає визнання реального суверенітету низки країн, що традиційно входять до зони російських геостратегічних інтересів, а отже й відмови від будь-яких імперських амбіцій.

Крім того, такий союз із трансатлантичною Європою виключає саму можливість його інтерпретації як шляху об'єднання Євразії для протидії США. Тому, на думку З. Бжезінського, подальша геополітична доля Росії залежить від вибору між перевагами переходу до ціннісної системи атлантизму і збереженням ідей щодо своєї унікальності та відновлення імперської могутності. Відповідно до цього вибору на РФ чекає або залучення в заможний і стабільний трансатлантичний простір, або тривала геополітична ізоляція з дедалі більшим послабленням авторитету РФ на міжнародній арені.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити