Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина І

 

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

ТЕМА 2

 

СУЧАСНА СВІТОСИСТЕМА — КРАЇНИ, ДЕРЖАВИ, ТЕРИТОРІЇ ТА АКВАТОРІЇ

 

Залежні країни і території. Вони перебувають під політичним чи військовим контролем однієї з суверенних держав. Це: а) колонії — країни, населення яких позбавлене державності, економічної й політичної самостійності, а економічні ресурси контролюються владою іноземної держави; б) протекторати — державні утворення, що делегують свої зовнішньополітичні (а іноді й внутрішньополітичні) права суверенній державі; в) підопічні території — землі, тимчасово передані Організацією Об'єднаних Націй під управління тієї чи іншої держави.

Форми контролю над залежними країнами з часом змінювалися. До середини XX ст. панували уявлення про необхідність суцільного адміністративного контролю над територією залежного світу. Це втілилося у формуванні колоніальних імперій невеликої групи держав, які змогли встановити контроль над залежними країнами завдяки своїм технічним перевагам (наявність флоту, боєздатних армій, промислового виробництва) після Великих географічних відкриттів. Найбільшими були колоніальні володіння Великої Британії та Франції, а також Росії, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Іспанії та ін.

Таблиця

Динаміка параметрів колоніальних володінь у XX ст. (у % до світових показників)

Країна

1900 р.

1923 р.

1947 р.

2000 р.

Площа

Населення

Площа

Населення

Плота

Населення

Площа

Населення

Велика Британія

24,6

24,5

26,2

23,0

7,6

4,7

0,001

0,003

Франція

8,3

3,3

8,9

3,1

8,6

2,3

0,1

0,03

Росія

13,1

1,2

3,5

 

3,9

 

Німеччина

2,0

0,8

 

 

 

 

Бельгія

1,8

1,3

1,8

0,7

1,8

0,7

Нідерланди

1,5

2 5

1,5

2,9

0,4

0,1

0,001

0,004

Португалія

1,6

0,5

1,6

0,5

1,6

0,5

Іспанія

0,1

0,05

0,2

0,04

0,2

 

0,0

0,0

США

1,5

0,6

1,3

0,7

1,1

0,1

0,007

0,07

Данія

0,1

0,01

1,6

0,0

1,6

0,0

1,6

0,0

Джерело. Стафійчук В. І., Барабаш Ю. О. ТИК як нові геостратегічні суб'єкти // Укр. геогр. журн. 2003. № 2.

 

Наростання прагнення народів до реалізації прав на національне самовизначення поступово розхитало підвалини системи колоніалізму, з-під колоніального контролю відпадало дедалі більше країн, які здобували незалежність. Зрештою, очевидною стала доцільність переходу до політичних та економічних форм контролю над "периферією" світу з боку метрополій та їхніх транснаціональних корпорацій. Колоніальна система впала, і на її уламках виникло понад 100 країн, що розвиваються.

На початку XXI ст. у світі залишилося 34 колонії, протекторати та підопічні території загальною площею 2,6 млн. км2 і населенням близько 13 млн. чоловік, тобто 1,6% площі та 0,25% населення Землі.

Звернемо увагу на те, що найбільші і за площею, і за населенням залежні території мають доволі невизначений статус. Гренландія вважається самоврядною провінцією Данії; Західна Сахара — спірна територія Марокко та Мавританії — місцевим рухом за незалежність називається Демократична Республіка Сахара, фактично територія окупована Марокко; Пуерто-Ріко — напівавтономна територія, що "асоційована" договором у співдружність зі США; такі ж договори "асоціації" уклали зі США тихоокеанські території — о. Гуам та Північні Маріанські о-ви; клаптикові території західного берега р. Йордан та сектор Ґаза в Ізраїлі мають автономний режим самоврядування і розглядаються урядом Палестини як територія держави Палестина. Франція свої залежні території називає "заморськими департаментами". Це Французька Гвіана, Мартиніка, Гваделупа в Америці, Реюньйон біля Африки, Французька Полінезія та Нова Каледонія в Океанії та ін.

 

 

Таблиця

 

Основні залежні країни та території (станом на 2003 р.)

 

 

Площа, тис. км2

Населення, тис. чол.

Європа

Гібралтар (Вел. Брит.)

0,006

27

Фарерські о-ви (Данія)

1,4

47

Сан-Барбуда і Ян-Майєн (Норв.)

62,4

4

Азія

Зах. берег Йордану і сектор Газа (Ізраїль)

2,4

3300

Південна Америка

Фолклендські (Мальвінські) о-ви (Вел. Брит.)

12,2

2

Франц. Гвіана

90,0

170

Північна і Центральна Америка

Пуерто-Рико (США)

8,9

3960

Бермудські о-ви (Вел. Брит.)

0,05

62

Кайманові о-ви (Вел. Брит.)

0,26

41

Кокосові о-ви (Вел. Брит.)

0,43

17

Малі Антиль- ські о-ви (Нідерл.)

0,8

217

Аруба (Нідерл.)

0,2

92

Ґренландія (Данія)

2175

56

Гваделупа (Фр.)

1,7

431

Мартиніка (Фр.)

1,1

386

Сен-П'єр і Мікелон (Фр.)

0,24

7

Африка

о-в Св. Єлени (Вел. Брит.)

0,12

6

Зах. Сахара (спірна територія Марокко і Мавританії)

266,0

260

о-в Реюньйон (Фр.)

2,5

743

о. Майотта, Сх. Коморські о-ви (Фр.)

0,38

94

Океанія

Амер. Самоа (США)

0,2

70

о. Гуам (СІІІА)

0,55

158

Півн. Марі- анські о-ви (США)

0,46

76

о-ви Різдва (Австралія)

0,14

2

о-ви Кука (Н. Зел.)

0,24

18

Ніус (Н. Зел.)

0,26

2

Франц. Полінезія (Фр.)

4,0

237

о. Нов.

Каледонія

(Фр.)

18,6

214

о-ви Уолліс і Футуна (Фр.)

0,2

15

о-ви Токелау (Н. Зел.)

0,01

1

 

Джерело. Demographie Yearbook. U. N., 2003.

 

У тому разі, коли виникає невизначеність у проблемах контролю над залежними територіями, може якийсь час існувати кондомініум — спільне здійснення влади над однією територією кількома державами. Наприклад, донедавна територія Нових Ґебрід (тепер держава Вануату) управлялася спільно Великою Британією і Францією. Часом спірні території визначаються як нейтральні зони. Наприклад, такий статус тривалий час мала територія на кордоні між Іраком і Саудівською Аравією.

В минулому досить поширеним було явище васалітету, коли сильніша держава надавала державі — васалу деяку формальну самостійність, використовувала її правлячу верхівку як опору свого панування, а та платила відповідну данину, давала людей для війська держави — суверена тощо.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити