Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина ІІ

ГЕОПОЛІТИКА

 

ТЕМА 16

 

АЗІЙСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКИЙ РЕГІОН: ГЕОПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ

 

Фактори сучасної геополітичної ситуації.

Відносини в межах АТР можна вважати регіональним варіантом глобальної багатополярності. Сформований у регіоні баланс сил є найважливішим елементом загальносвітової рівноваги і відіграє визначальну роль у її підтриманні.

В АТР співіснують кілька центрів сили глобального та регіонального рівня, сформованих окремими державами або їхніми угрупованнями. При цьому країни регіону мають різні соціально-політичні й економічні системи, що, проте, не є суттєвим дезінтегрувальним фактором регіональних відносин. Скоріше можна говорити про досить високий рівень інтеграції між окремими державами, особливо в Східній Азії.

Практично всі країни АТР на рубежі століть постали перед досить складним вибором між об'єктивною необхідністю інтеграції у світогосподарські структури (що потребує певних поступок у питаннях національного суверенітету) і політичною, економічною та психологічною необхідністю обстоювати власні національні інтереси і культурну самобутність. Слід зважати й на те, що Східна Азія — це регіон давніх цивілізацій, які саме тепер переживають стадію свого історичного ренесансу. Народам регіону притаманне чітке усвідомлення національних особливостей, культурної та етнопсихологічної унікальності, часто з дуже відчутним антизахідним підтекстом. Тож у Східній Азії останнім часом панують дещо реваншистські настрої серед найпотужніших в економічному і технологічному відношеннях держав регіону, які тривалий час перебували на других ролях у світовій політиці.

Одним із найважливіших елементів і наслідків азійського ренесансу безперечно є перетворення Східної Азії на один із трьох головних центрів сили у світі. В історичній ретроспективі азійський центр не відігравав у світовій економіці такої ролі від початку XVI ст. — періоду розквіту династії Мін у "Піднебесній" імперії, яка на той час контролювала значні території в Азії, та сьогунату Асікага в Японії (в Європі тоді тільки розпочиналася епоха Відродження), коли в Азії вироблялося 2/3 продукції світового господарства. Високі темпи зростання економіки східно-азійських країн в останній чверті XX ст. забезпечили АТР панівні позиції у світовому господарстві. В регіоні виробляється більш ніж 1/3 світового ВВП, акумульовані величезні фінансові ресурси, що інвестуються як у межах регіону, так і в інші центри світового розвитку, динамічно зростають обсяги внутрішньо-регіональної та зовнішньої торгівлі, здійснюються величезні державні та приватні відрахування на НДДКР.

У Східній та Південно-Східній Азії сформувалася регіональна економічна система з власною ієрархією субрегіонів та характером зв'язків між ними. Створення такої системи пов'язане з експортом японської моделі економічного розвитку шляхом використання інноваційно-інвестиційних механізмів рециркуляції порівняльних переваг національних економік країн регіону. Сучасна територіальна організація регіональної господарської системи Східної та Південно-Східної Азії передбачає тісний взаємозв'язок азійської моделі індустріалізації й геополітичних особливостей розвитку регіону у XX ст. Поширення хвилі індустріального розвитку, а далі й науково-технічної та інформаційної революцій з центрів світового зростання на периферію у Східній та Південно-Східній Азії відбувалося за рахунок трансформації економіки найрозвинутіших країн регіону. У їхніх господарських комплексах ресурсо- і працемісткі галузі змінювалися більш складними, капітало- та наукомісткими підприємствами, швидко прогресуючим третинним сектором. Трансфер технологій у розвинуті країни давав країнам Східної та Південно-Східної Азії можливість "включитися" в регіональний поділ праці шляхом створення у себе менш складних підприємств.

Активізація зовнішньоторговельних та інвестиційних зв'язків у межах АТР стимулювала процеси формування в межах регіону єдиної господарської системи, ядро якої утворюють Японія, Сінгапур, Південна Корея, китайські провінції Тайвань та Сянган, напівпериферію — Малайзія, Індонезія, Таїланд, Філіппіни, Бруней, приморські райони Китаю.

Економічна складова не тільки відіграє провідну роль у формуванні внутрішньо регіональних відносин і балансу сил, а й впливає на стратегічні позиції АТР у глобальній системі міжнародних відносин, визначаючи характер взаємин з іншими центрами світового розвитку. Прискорене економічне зростання східно-азійських країн призводить до збільшення конфліктних аспектів взаємодії з іншими центрами світового господарства — країнами Європи та США. Порівняно дешеві азійські товари, орієнтовані на задоволення нижчих сегментів споживчого попиту, зайняли на ринку ЄС та США нішу, на яку претендували місцеві виробники. Східно-азійські корпорації також становлять дуже серйозну конкуренцію західноєвропейським та американським виробникам високотехнологічної продукції, особливо в галузі побутової електроніки.

Ще одним фактором, який впливає на геополітичні реалії АТР, є зосередження в регіоні трьох офіційних ядерних держав (Росії, Китаю, США) і Японії, яка має всі технічні та фінансові можливості для створення ядерної зброї, а віднедавна й засоби доправлення до цілі, а також розташування тут інших "порогових" держав (КНДР). Іде прискорена мілітаризація східно-азійських країн. З одного боку, цей процес визначається об'єктивними причинами: реальною потребою модернізації місцевих збройних сил та наявністю фінансових можливостей для цього. З іншого — є наслідком складної політичної ситуації: суперництва між потенційними лідерами Японією і Китаєм, загострення проблем субрегіональних відносин у Південно-Східній Азії, очікуваного скорочення американської військової присутності в регіоні тощо.

Наявність у країн регіону взаємних територіальних претензій є ще одним дестабілізувальним фактором геополітичної ситуації. Так, Японія заявляє територіальні претензії до трьох країн регіону: Китаю (о-ви Сенкаку), Республіки Корея (о-в Токто) та Росії (Південні Курильські о-ви); Китай має територіальні суперечки з В'єтнамом (Парасельські о-ви) та практично з усіма іншими державами по периметру кордону. На розташований у Південно-Китайському морі архіпелаг Спартлі претендують одразу шість країн і територій регіону (Малайзія, Філіппіни, Китай, Тайвань, В'єтнам, Бруней) тощо.

Серед інших важливих чинників геополітичної ситуації в АТР: нерівномірність забезпеченості країн регіону енергоносіями, залежність окремих держав від їх постачання; концентрація у східно-азійських країнах регіону близько 40% населення планети за наявності практично незаселених суміжних територій у Сибіру та на російському Далекому Сході; проблеми поширення міжнародного тероризму та виробництва і торгівлі наркоречовинами в Південно-Східній Азії.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити