Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина І

 

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

ТЕМА 2

 

СУЧАСНА СВІТОСИСТЕМА — КРАЇНИ, ДЕРЖАВИ, ТЕРИТОРІЇ ТА АКВАТОРІЇ

 

Води (акваторія) відкритого моря і територія Антарктиди. Води відкритого моря перебувають у спільному користуванні всіх держав і народів, у тому числі держав континентальних. За межами територіальних вод прибережних країн усі держави мають право вільного торговельного та військового судноплавства, вільного прольоту над морем.

Оскільки це величезні простори (Світовий океан покриває 70,8%, а Антарктида — 2,7% площі планети), то пов'язані з їх використанням політико — географічні та геополітичні процеси справляють великий вплив на функціонування світосистеми. Процеси глобалізації, науково-технічної та інформаційно-технологічної революції урізноманітнили використання цих просторів. Великі обсяги роботи виконує морське судноплавство. Використання біологічних багатств морів набрало індустріального характеру. Морська вода, континентальний шельф та підводні надра, де знаходяться величезні мінеральні багатства, можуть тепер використовуватись на великих глибинах. По дну прокладені міжконтинентальні звичайні та оптико — волоконні кабелі, на шельфі пролягли нафто - та газопроводи. Зросла могутність військово-морських флотів (атомні авіаносці та підводні човни, пускові установки на морському дні тощо), і океан перетворився на стратегічний театр бойових дій. Нарешті, океан, а надто прилеглі до материків моря стали місцем посиленого забруднення, аж до екологічних катастроф.

За політико — географічним режимом використання розглядувані території поділяються на: а) акваторії виключних економічних зон (за межами територіальних); б) води відкритого моря; в) територія Антарктиди та прилеглі до неї морські води.

В акваторіях, на які поширюється суверенітет прибережних держав, розрізняють внутрішні морські води і територіальні води (12 миль від берега). За їх межами до 24 миль простягається прилегла зона, де держава має право здійснювати заходи попередження або боротьби з порушеннями своїх митних, податкових та інших законів.

Виключна морська економічна зона, щодо якої прибережна держава має широкі повноваження економічного характеру, простягається на відстань 200 миль від берега і на глибину 500 м шельфу та материкового схилу. Вона перебуває під контролем прибережної держави, яка має виключне право вести тут економічну діяльність (ловити рибу, добувати мінеральну сировину, вести наукові дослідження, вживати заходів щодо захисту морського середовища) та дозволяти таку діяльність іншим країнам на основі економічних угод (рис. 2.3). Але інші держави користуються в цій зоні, так само як у відкритому морі, свободою судноплавства, польотів над нею, прокладення кабелів та підводних трубопроводів. Активно ведуться риболовля та інші морські промисли.

 

 

Женевська конвенція про риболовлю і збереження біологічних ресурсів відкритого моря проголошує принцип, за яким усі держави мають прагнути до збереження біологічних ресурсів Світового океану. Регулюються умови промислу окремих морепродуктів: китів, лососевих, тунцевих риб тощо.

Стосовно Світового океану проголошено свободу наукових досліджень, створено певну систему отримання наукових океанічних даних. Але така інформація вважається військово-стратегічною і часом засекречується.

З огляду на важливу транспортно-географічну та стратегічну роль деяких морських проток вони мають статус міжнародних. Ситуація навіть у широких морських проходах, наприклад протоках Дрейка, Корейській (Цусімській), Тайванській, Малаккській, Баб-ель-Мандебській, Флоридській, Ла-Манш та ін., є об'єктом пильної уваги політиків через їхнє стратегічне значення. Щодо стратегічних проток, які перекриваються територіальними водами прилеглих держав, укладаються спеціальні угоди, які надають їм статус міжнародних. Це, наприклад, протока Гібралтар (вихід із Середземного моря в Атлантичний океан), Зунд (вихід із Балтійського моря в Північне), Босфор і Дарданелли (вихід із Чорного моря в Середземне). Сучасний режим проток Босфор і Дарданелли, які мають життєво важливе значення для України, регулюється положеннями конвенції, підписаної в Монтрьо в 1936 р. Конвенція підтверджує принципи свободи проходу і мореплавства в протоках, регулює правила проходу цивільних суден, різко обмежує прохід у Чорне море і перебування в ньому військових кораблів нечорноморських держав.

Політико-географічний регіон Антарктида охоплює материк, розташований на південь від Південного Полярного кола, та прилеглі до нього акваторії океану до 60 пд. ш. На сьогодні це нейтральна демілітаризована територія, статус якої регулюється Договором про режим Антарктиди, підписаний у Вашингтоні 1959 р. Країни, що підписали договір, погодилися "заморозити" свої територіальні претензії на антарктичні райони, на території Антарктиди заборонено розташовувати військові бази і вести воєнні дії. Тут діє принцип свободи наукових досліджень, і кожна держава може надіслати сюди свої наукові експедиції. Україна має в Антарктиді науково-дослідну станцію "Академік Вернадський" (колишня станція "Фарадей", передана Україні Великою Британією), тож українські вчені мають можливість долучатися до координованих наукових досліджень природи цього регіону.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити