Політична географія і геополітика

ЩО ТАКЕ ГЕОГРАФІЯ

Частина ІІ

ГЕОПОЛІТИКА

 

ТЕМА 16

 

АЗІЙСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКИЙ РЕГІОН: ГЕОПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ

 

Перспективи розвитку геостратегічиої ситуації в АТР. Оцінюючи перспективи розвитку геостратегічиої ситуації в АТР і місця регіону в глобальній системі міжнародних відносин, слід відзначити такі моменти. Найважливішою проблемою формування і розвитку системи міжнародних відносин у Східній Азії є збалансування політики США щодо країн регіону, з одного боку, та рішучого прагнення КНР сформувати тут багатополюсний світ, уникнувши дестабілізації відносин і силового конфлікту із США — з іншого.

Динамічний розвиток КНР наприкінці XX — на початку XXI ст. дає підстави стверджувати, що вже в першій чверті поточного століття за нагромадженим силовим потенціалом країна зможе зрівнятися зі США і стати для них основним стратегічним конкурентом не лише у Східній Азії, а й у світі в цілому. Аналіз сформованого в регіоні балансу сил свідчить, що Китай не матиме собі рівних за військовою могутністю супротивників у регіоні, оскільки провідні з них — Японія та Республіка Корея не змогли і навряд чи зможуть об'єднатися з метою відновлення стратегічної рівноваги. Країни АСЕАН та Росія теж найближчим часом не будуть здатні врівноважити економічну і військову могутність Китаю.

Ситуація ускладнюється тим, що США довічно не зможуть забезпечувати силове домінування в АТР. Якщо, як це було офіційно проголошено у 2004 p., американські війська залишать регіон, тягар стримування Китаю буде перекладено на місцевих союзників США — Японію та Республіку Корея, відносини між якими не є безхмарними. Зберігаючи поки що свій контингент в АТР, США зміцнюють відносини із союзниками, зокрема активізують співробітництво на двосторонній основі в галузі розробки не тільки оборонних, а й наступальних видів озброєння. Високі темпи нарощування військового потенціалу демонструють і решта країн АТР. Активна мілітаризація країн регіону, очевидно, триватиме і надалі, тому, зважаючи ще й на високий технологічний рівень і потужну фінансову базу країн — лідерів, а також наявні проблеми у двосторонніх відносинах, майбутня стабільність і безпека в АТР виглядає непевною.

Сучасна зовнішня політика Китаю вирізняється підпорядкуванням дипломатії розв'язанню внутрішніх соціально-економічних і політичних проблем, виключає використання сили для реалізації зовнішніх цілей, спрямовується на попередження конфліктних ситуацій у регіоні. На відміну від конфронтаційного підходу до боротьби за сфери впливу, який був характерним для минулих історичних епох і призводив до війн та дестабілізації всієї системи міжнародних відносин, уряд КНР репрезентує нову стратегію і тактику перетворення країни на регіональний та глобальний центр сили. її суть полягає у максимально повному використанні можливостей, що виникають в умовах глобалізації світової політики й економіки. Серед найважливіших стратегічних завдань Китаю — використовуючи механізми глобалізації, понизити рівень "занепокоєння" у світі й регіоні завдяки зростанню економічного і військового потенціалу КНР та "пом'якшити" жорсткий курс США на досягнення гегемонії у світовій політиці. Геополітичне майбутнє АТР залежатиме від успішності реалізації Китаєм проголошеної у 2003 р. зовнішньополітичної стратегії "мирного звеличення" в умовах нестабільності регіональної та світової систем міжнародних відносин.

 

Таблиця

Військовий потенціал провідних країн АТР

Країна

Збройні сили (тис. чол.)

Ранжування

1990

1995

2004

1990

2004

Китай

3030

2930

2255

9

1

США

2118

1547

1473

3

2

Росія

3988

1520

1037

1

4

КНДР

1111

1128

1106

4

3

Японія

250

236

239

7

7

Республіка Корея

650

683

687

5

5

Тайвань

450

370

290

6

6

Країна

Обсяги звичайних озброєнь (2004 р.)

Ґанки, бронстехніка, артилерійська техніка

Авіаційна техніка

Надводні кораблі

Підводні човни

Росія

78 005

2002

27

51

США

26 984

5991

118

72

Китай

29 680

2600

63

69

КНДР

16 400

584

3

26

Джерело. Складено за: The Military Balance. London: The international institute for strategic studies, різні роки.

 

Окрім Китаю, важливим і потенційно провідним актором політичної сцени залишається Японія. І хоча наприкінці XX — на початку XXI ст. Японія не скористалася повною мірою можливостями зайняти вакантні після розпаду геополітичних структур періоду "холодної війни" позиції одноосібного лідера в Східній Азії, її стратегічна роль відтоді суттєво посилилася. Перспективи участі Японії у світовій політиці досі визначаються партнерськими відносинами із США, хоча вже сьогодні центральною темою двосторонніх переговорів є пошук нових форм і механізмів цієї взаємодії, які б дали Японії змогу зайняти більш рівноправну позицію в альянсі, особливо стосовно питань регіональної безпеки. Національним інтересам Японії безперечно відповідає стабільна економічна і політична ситуація в регіоні. її зовнішня політика спрямована передусім на забезпечення національної безпеки і динамічного господарського прогресу, зокрема надійного доступу до джерел енергопостачання і сприятливих умов експорту японських товарів та капіталу. Токіо зберігає мирні відносини з усіма державами, проте активно підтримує свій військовий потенціал на випадок виникнення у Східній Азії конфліктної ситуації. Головним інструментом зовнішньої політики Японії й надалі лишатимуться "несилові" важелі впливу в системі міжнародних відносин. Найважливішими компонентами "несилового" арсеналу Японії є її фінансовий і промисловий потенціал, величезні капітали за кордоном, здатність спрямовувати потужні потоки прямих та портфельних інвестицій у розвиток інших країн, маніпулювати наданням економічної допомоги, широкий доступ і стабільні позиції на ринках готових та, що особливо важливо, високотехнологічних товарів тощо. В умовах поглиблення глобалізації Японія отримує додаткову можливість справляти економічний вплив на політичну поведінку інших держав у відповідності з власними національними інтересами.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити