Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ 8 КЛАС
Матеріали до уроків
Посібник для вчителя й учнів

ВНУТРІШНІ ВОДИ

 

На території України нараховується понад 3,3 тис. річок завдовжки понад 10 км, більшість із них — малі (довжина 10—100 км), середніх (100—500 км) нараховується 123, а великих (більш ніж 500 км) — 14. Майже всі річки України належать до басейну Чорного й Азовського морів і лише з 2 % території країни річки стікають до Балтійського басейну. Це притоки р. Вісла — Західний Буг і Сан.

Водоносність річок насамперед залежить від кількості опадів, тому вона закономірно зменшується з північного заходу на південний схід. Найбільш густа річкова мережа в Україні — в Передкарпатті, а найменш — на півдні й південному сході України. Рельєф території України зумовив майже меридіональний напрямок багатьох річок. Усі річки України переносять значну кількість твердих мінеральних речовин.

На території України пересічне значення модуля стоку за рік змінюється від 5—6 л/с-км2 у зоні широколистяних лісів, 3—4 л/с-км2 у зоні мішаних лісів до 1,5—3 л/с-км2 у лісостеповій і 0,5 л/с-км2 у степовій зонах, в Українських Карпатах — 10—30 л/с-км2.

Дніпро — найбільша ріка України, площу його басейну можна порівняти з площею країни. Дніпро — «уродженець» Валдайської височини.

Річка народжується в смоленських лісах під селом Аксеніно і протікає територією Росії, Білорусі й України.

На своєму довгому шляху він перетинає різні природні ландшафти. Верхній Дніпро тече серед лісів, долаючи горбисту місцевість. Проходячи поблизу кордонів давнього зледеніння і долаючи моренні гряди — пам’ятник, який природа поставила льодовику,— річка утворює пороги й перекати. Нижче від Смоленська Дніпро стає ширшим, звідси він тече мальовничою долиною з крутими схилами і незабаром проходить повз місто Могильов.

Майже на всьому шляху течії долина ріки широка з потужними терасами — давніми руслами ріки. Правий берег високий і круто обривається в бік ріки. Прийнявши зліва води Десни, Дніпро тече через Київ. Далі минає Канів, Черкаси, Кременчук, Дніпродзержинськ і поблизу Дніпропетровська утворює водосховище — первістка дніпровського каскаду.

 

 

Це — найвужче із шести дніпровських «морів», тому що води ріки на цій ділянці затопили вузьке порожисте русло. Схили долини тут круто спускаються до води, часто оголюючи скелі.

Потім Дніпро вступає у світ південноукраїнських степів. Це відразу стає помітно — відбувається досить різку зміну ландшафтів. На берегах ріки стає менше мальовничих сіл з білосніжними хатками, що потопають у розкішних садах, їх змінюють неозорі поля пшениці, кукурудзи й соняшника.

 

Найважливіші річки*

 

Назва річки

Куди впадає

Довжина, км

Площа басейну, тис. км2

загальна

у межах України

Дніпро**

Чорне море

2201

981

504,0

Дністер

Чорне море

1362

705

72,1

Десна

Дніпро

1130

591

88,9

Сіверський Донець

Дон

1053

672

98,9

Південний Буг

Чорне море

806

 

63,7

Прип’ять

Дніпро

761

261

121,0

Сейм

Десна

748

250

27,5

Псел

Дніпро

717

 

22,8

Горинь

Прип’ять

659

 

27,7

Інгулець

Дніпро

549

 

14,9

Стир

Прип’ять

494

445

13,1

Оскіл

Сіверський Донець

472

177

14,8

Ворскла

Дніпро

464

 

14,7

Случ

Горинь

451

 

13,8

Тетерів

Дніпро

385

 

15,3

* Більшість джерел на перше місце ставлять р. Дніпро, але якщо завважити на загальну довжину ріки, то на першому місці має бути річка Дунай. Довжина Дунаю — 2900 км (у межах України — 174 км), площа басейну — 817 тис. км2. Середньорічний стік Дунаю вдвічі більший, ніж у Дніпра. Перетинаючи Європу, Дунай зв’язує її з Азією. Зазначаючи цю особливість, географи говорять: «Захід починається біля витоків Дунаю, Схід — біля його гирла». Дунай несе свої води через територію Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Сербії, Болгарії, Румунії, Молдови, України. На Дунаї розташовані чотири столиці — Відень, Братислава, Будапешт, Белград.

** Дніпру належить найбільша річкова дельта України. Її загальна площа — 350 км2, довжина — 47 км (дельта Дунаю займає площу 5640 км2, а в межах України — 1200 км2).

 

Свій багатокілометровий шлях Дніпро завершує, впадаючи в Дніпровський лиман — найбільшу затоку в північно-західній частині Чорного моря. Тут ріка утворює дельту, зайняту плавнями.

Водні ресурси басейну Дніпра становлять близько 80 % загальних водних ресурсів України. Середньобагаторічний об’єм стоку Дніпра в гирлі складає 53 км3 на рік. У маловодні роки стік Дніпра зменшується до 43,5 км3. Із середньорічного об’єму стоку Дніпра 32 % формується на території Росії, близько 31 % — на території Білорусі, решта — в Україні. Стік, що формується в басейні Дніпра на території України в середній за водністю рік становить 19,7 км3.

Прогнозні ресурси підземних вод у басейні Дніпра в межах України складають 12,8 км3, 4,7 км3 з яких гідравлічно не зв’язані з поверхневими водами. Велике значення в системі водопостачання мають також водоймища і ставки на притоках Дніпра. У басейні Дніпра існують 15 380 приток різного порядку, загальна довжина яких — 67 156 км, побудовано 504 водосховища загальною площею водної поверхні 767 км2 і об’ємом 2,2 км3, на малих річках — 12 570 ставків. На Дніпрі створено каскад із шести водосховищ загальною площею 6950 км2 і повним об’ємом акумульованої води 43,8 км3. Будівництво водосховищ порушило екологічну рівновагу ріки, докорінно змінивши умови водообміну. Порівняно з природними умовами він сповільнився в 14-30 разів.

Розподіл водних ресурсів на території басейну нерівномірний. Найбільш забезпечена водними ресурсами верхня частина басейну, де в середній за водністю рік на 1 км2 площі припадає 219 тис. м3/рік води. У басейні Десни та Прип’яті водні ресурси складають 110-115 тис. м3/рік, а в нижній частині басейну водозабезпеченість зменшується до 36 тис. м3/рік.

Дніпро забезпечує водою водокористувачів не тільки в межах свого басейну. Він є головним, а в деяких випадках і єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня і південного сходу України. Каналами Дніпро — Донбас, Північно-Кримським і Каховським за межі басейну щорічно перекидається 5-6 км3 стоку. У цілому Дніпро забезпечує водою 2/3 території України, а це — близько 30 млн. осіб, 50 великих міст і промислових центрів.

Найбільший річковий острів України — Хортиця на Дніпрі, у межах Запоріжжя. Омивається Дніпром та його рукавом Річищем. Довжина — 12     км, ширина — 2,5 км, площа — 3000 га. Хортиця розташована в тому місці, де Дніпро поділявся на зону порогів і зону плавнів. Північна частина Хортиці висока, скеляста, але в бік півдня поступово знижується і переходить у плавні. Висота прибережних скель сягає 30 метрів, деякі порізані печерами. Найвідоміша — Змієва печера. Відповідно до давнього переказу, в ній жив «змій» з дванадцятьма головами.

Цей гарний, мальовничий острів із сивої давнини був місцем відпочинку для торговців, воїнів і мандрівників, що подолали підступні дніпровські пороги. Перші повідомлення про острів містяться в трактаті візантійського імператора Костянтина Багрянородного (952). Відповідно до його опису, після важкого переходу флотилії через дніпровські пороги торговці зупинялися на острові Святого Георгія (Хортиця). «На цьому острові вони приносять свої пожертвування під величезним дубом, який там росте. Вони приносять у жертву живих птахів; також втикають навкруги стріли, а дехто кладе шматочки хліба і м’яса і що в кого є, як того вимагає їхній звичай». Язичницьке святилище — священний дуб, достояв до 1871 року, сьогодні йому виповнилося б близько двох тисяч років!

Найяскравіші роки острів «прожив» разом із запорожцями за часів козацької вольниці. Перше запорізьке січове укріплення тут було побудовано Дмитром Вишневецьким. Це було поселення, обнесене валом з частоколом і обкопане ровом. Згодом термін «Запорозька Січ» поширився на все українське козацтво, об’єднане навколо Січі.

Дунай — одна з найбільших річок Європи. Дунай — найпотужніша серед великих річок Європи. Зважені частки мулистих ґрунтів, що змиваються з поверхні басейну, надають дунайській воді жовтувато-коричневого забарвлення. Тож поетична назва «блакитний Дунай» повною мірою можна віднести тільки до його альпійських приток.

Здавна Дунай відігравав важливу роль як торговельний шлях, що давав вихід країнам Європи до Чорного моря й Південно-Західної Азії. Торговельне значення Дунаю особливо зросло в період розквіту Візантійської імперії. Літописи часів київського князя Святослава оповідають, що на нижньому Дунаї «вся благая сходится: от грек злато, паволоки (тканини), вина и овощеве разноличньїе, из чех же, из угор (угорців) сребро и комони (коні), из Руси ж скора (шкіри) и воск, мед і челядь».

У нижній течії, перед Ізмаїлом, Дунай розділяється на два гирла (рукави): Кілійське і Тульчинське, потім останнє розгалужується на Сулінське і Георгіївське. Від першої розвилки Дунаю починається його дельта. Щорічно ріка відкладає тут понад 80 млн. т піску і родючого мулу. Площа дельти — понад 5640 км2 і продовжує збільшуватися зі швидкістю 45 м2 на рік, відвойовуючи в моря все нові території.

 

 

Сьогодні на дунайському водному шляху здійснюють великі роботи з перетворення, випрямлення, розчищення русла і поглиблення фарватеру. Для України особливе значення має вихід у Дунай з Чорного моря. Кілійське гирло проходить кордоном України й Румунії, воно пропускає велику частину води Дунаю і, впадаючи в море, розгалужується на безліч другорядних проток. Проводяться роботи з поглиблення його русла для пропуску кораблів. Сулінське гирло перетворене на майже прямий штучний канал із судноплавним руслом. Георгіївське гирло, незважаючи на значну глибину і ширину, не зручне для судноплавства внаслідок значної звивистості.

Нині по Дунаю з українських дунайських портів Рені, Ізмаїл і Вілково можна дістатися найбільшого річкового порту — Дуйсбурґа (Німеччина) і далі — найбільшого морського порту — Роттердама (Нідерланди).

Дельта Дунаю — одне з природних див світу. Вона являє собою цілий комплекс із трьох основних гирл (рукавів), незліченної кількості менших проток, вузьких протоків і густо зарослих боліт, у яких мешкає безліч риб, земноводних, птахів і ссавців. Багато тут і рослин — від нескінченних заростей очерету до лісів, де ростуть в’язи, ясени й дуби, обплетені диким виноградом і виткими рослинами. Дивовижна розмаїтість рослинності й місць існування — від лісів до очеретяних заростей — забезпечує пернатим велику розмаїтість екологічних ніш. Тут гніздяться білосніжні лебеді, включаючи чудового лебедя-шипуна, величні пелікани, високі руді чаплі й маленькі білі чаплі, ненажерливі чорні баклани, хижі орлани й болотні луні, довгоногі шилодзьобки й ходуличники, полохливі бугаї та бекаси, журавлі й лелеки, чайки й кулики, велика кількість качок і гусей різних видів.

Дністер має довжину 1362 км, площа басейну — 72,1 тис. км2. Невеликим струмочком він витікає з Лісистих Карпат на схилі гори Розлуч на висоті близько 750 м над рівнем моря. Від витоку на протязі майже 50 км Дністер проривається крізь лісисті Бескиди. Тут долина річки вузька, нагадує ущелину, із крутими берегами, що підносяться на 100 і більше метрів над широким водним потоком. Впадає в Дністровський лиман Чорного моря. Середня витрата води в нижній течії дорівнює 310 м3/с. Використовується для зрошення, лісосплаву (у верхів’ях).

 

 

Найменша річка, занесена до Каталогу річок України, має назву Ки- зил-Кобинка і впадає у Салгир. Площа її басейну становить 21 км2, а довжина — 5,1 км.

Найгустіша річкова мережа — в Українських Карпатах, вона перевищує 1 км/км2. На Прикарпатті у верхів’ях Дністра цей показник дорівнює 0,55 км/км2.

Найбільший похил серед річок України має р. Авунда в Криму, яка впадає в Чорне море. За довжини річки 8,8 км і площі її басейну 26,1 км2 цей показник становить 160 м/км. Дещо менший показник має р. Аян-Дере (Узень), яка теж впадає у Чорне море — 120 м/км (за довжини 10,3 км і площі басейну 23 км2).

Найдивнішою річкою в Україні вважається Мокра Волноваха — притока Кальміусу, що в Донецькій області. Довжина її — 63 км, площа басейну — 909 км2. На своєму шляху вона кілька разів зникає або втрачає частину води, а потім з’являється знову.

Озер у країні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км2. Розміщуються вони по території України нерівномірно, переважно по долинах річок, на узбережжях Чорного й Азовського морів, у низов’ях Дунаю. Багато озер в західній частині Полісся: Свитязь, Пулемецьке, Лука, Турське, Нобель, Любязь, Біле. Найбільше з них — Свитязь.

Поширені озера карстового походження (Свитязь, Пулемецьке, Кримне). В Українських Карпатах є вулканічні озера (Липовецьке, Синє, Ворочівське). Озера льодовикового походження зустрічаються в Українському Поліссі (Лука) та в Українських Карпатах (Бребенескул). У Кримських горах є невеликі озера карстового походження.

Озеро Синевир знаходиться в Міжгірському районі Закарпатської області на висоті 989 м. Його чаша розміщена в оточенні гір, схили яких поросли віковими соснами, ялинами, грабами, буком. Кришталево чиста вода має блакитнуватий колір, за що в народі озеро називають «Морським оком». Його походження пов’язують із загатою, що утворилася внаслідок обвалу. Площа озера не велика — 0,07 км2, а ось максимальна глибина досягає 24 м. В озері Синевир водяться форель та інші види риб.

 

 

У Рахівському районі Закарпатської області в масиві Чорногора на висоті 1801 м розташоване гірське озеро Бребенескул. Воно має льодовикове походження. Довжина — 134 м, ширина — 28—44 м, глибина — 2,8 м.

У Північному Причорномор’ї та Північному Приазов’ї багато лиманів. Найвідоміші з них: Дністровський, Бугський, Хаджибейський, Тилігульский, Березанський, Дніпровський, Молочний. Історія виникнення цих лиманів подібна: це затоплене морем гирло або низов’я ріки. Ложа південноукраїнських лиманів, у тому числі й Молочного, створені річками в минулі геологічні часи, коли рівень моря був більш низьким, ніж сучасний, а річки — більш повноводними.

Підвищення рівня моря, що настало згодом у результаті опускання суші та зменшення стоку річок, спричинило затоплення частини річкових долин. Утворилися солоні й солонуваті затоки. З часом море намило коси, а потім широкі пересипи з піску і мушель загиблих молюсків.

 

 

Загальна площа боліт становила близько 1 млн га, сьогодні значна їх частина осушена. Найбільше боліт зосереджено на Поліссі (особливо у Волинській, Рівненській та Чернігівській областях), у долинах степових річок і Карпатах. У західному Полісся трапляються верхові болота. Улітку вони дуже мальовничі. Торф’яні поклади з високими купинами, що вкриті різнобарвними килимами моху, серед якого зустрічається багно з білими запашними квітками, синя голубика і червона журавлина.

В Україні споруджено 1157 водосховищ і 28,8 тис. ставків. Найбільші водосховища в Україні створено на Дніпрі, Дністрі, у басейні Південного Бугу, Сіверського Донця та Інгульця. Дніпровський каскад водосховищ складається із шести водосховищ. Довжина берегової лінії Дніпровських водосховищ становить 3079 км, причому 1110,9 км — абразійно-ерозійні береги, що потребують зміцнення. Усього необхідно укріпити 302,7 км берегів водоймищ. Унаслідок руйнування берегів уже втрачено 6176 га землі. За останні 35 років у водосховища надійшло 337 млн. м3 продуктів руйнування берегів.

У зонах водосховищ тривають процеси підтоплення і затоплення земель. На незахищених масивах у зонах впливу водосховищ площі підтоплених земель складають 90 тис. га, а на незахищеному мілководді — близько 133 тис. гектарів. З цим процесом пов’язані такі негативні явища, як трансформація земель, деградація рослинного і тваринного світу, замулення і заболочування. Це зони екологічного неблагополуччя, що вимагають першорядної уваги.

 

Найбільші озера

 

Озеро

Місцезнаходження

Площа, км2

Довжина, км

Максимальна ширина, км

Максимальна глибина, м

Сасик (Кундук)

Узбережжя Чорного моря

204,8

35,0

11,0

3,9

Ялпуг*

Басейн Дунаю

149,0

39,0

5,0

6,0

Кугурлуй

Басейн Дунаю

93,5

20,0

10,0

2,0

Каґул

Басейн Дунаю

90,0

25,0

8,0

7,0

Шагани

Узбережжя Чорного моря

74,0

11,5

9,3

2,0

Катлабуґ

Басейн Дунаю

67,0

21,0

6,0

4,0

* Ялпуг — заплавне озеро в пониззі Дунаю. У південній частині воно протокою сполучене з оз. Кугурлуй. Живиться головним чином за рахунок водообміну з оз. Кугурлуй; впадає р. Ялпуг. Мінералізація води — до 1—1,5 г/л. Дно вкрите темно-сірим мулом, на мілководді — піщане. Береги поросли очеретом і рогозом, в озері поширені водорості та інша водяна рослинність. Ялпуг у природному стані — багата на іхтіофауну водойма (до 40 видів риб), є раки. Господарська діяльність у басейні р. Ялпугу та на прилеглій до озера території спричиняє його забруднення, а в 1988 г. призвела до отруєння флори і фауни. Навесні відбуваються масові замори риби, хвилі озер Ялпуг и Кугурлуй викидають на піщані береги тушки п’яти-шестирічних рибин.

 

Найбільші лимани

 

Лиман

Місцезнаходження

Площа, км2

Довжина, км

Максимальна ширина, км

Максимальна глибина, м

Дністровський

Узбережжя Чорного моря

360

42,0

12,0

2,7

Тилігульский

Узбережжя Чорного моря

150—170

80,0

3,5

21,0

Молочний*

Узбережжя Азовського моря

168,0

35,0

10,0

9,0

Хаджибейський

Узбережжя Чорного моря

70,0

40,0

3,5

13,5

Куяльницький

Узбережжя Чорного моря

60,0

28,0

2,5

3,0

* Молочний лиман являє собою мілководну водойму, у водах якої мешкає 39 видів риб. Верхів’я лиману і широке мілководне устя річки Молочної зарослі очеретом. Площа заростей — близько 400 га. І верхів’я, і зарослі травою намивні острови, і коси постійно використовують для гніздування водоплавні та водно-болотні птахи. На лимані відзначено сотні видів птахів, що належать до 11 родів. Постійно на лимані гніздиться близько 50 видів птахів, у тому числі ті, що занесені до Червоної книги України: велика біла чапля, ходуличник.

 

Найбільші водосховища України

 

Водосховище

На якій ріці побудовано

Площа, км2

Об’єм води, км3

Довжина, км

Кременчуцьке

Дніпро

2252

13,5

149

Каховське

Дніпро

2155

18,2

230

Київське

Дніпро

922

3,73

110

Канівське

Дніпро

675

2,62

123

Дніпродзержинське

Дніпро

567

2,45

114

Дніпровське

Дніпро

410

3,3

129

Дністровське

Дністер

142

3,2

 

Ладижинське

Південний Буг

20,8

0,15

45

Червонооскольське

Оскіл

122,6

0,47

 

Печенізьке

Сіверський Донець

86,2

0,38

65

 

Найважливіші канали України

 

Назва

Джерело забору води

Довжина, км

Північно-Кримський

Дніпро, Каховське водосховище

400,4

Головний Каховський магістральний

Дніпро, Каховське водосховище

129,7

Дніпро — Донбас

Дніпро, Дніпродзержинське водосховище

171,0*

Дніпро — Кривий Ріг

Дніпро, Каховське водосховище

42,95

Дніпро — Інгулець

Дніпро, Кременчуцьке водосховище

40,0

Сіверський Донець — Донбас

Сіверський Донець

131,6

Дунай — Сасик

Дунай, Соломонове гирло

13,3

* У різних джерелах наводяться різні дані про довжині каналу Дніпро — Донбас. Спочатку було заплановано створити дві черги загальною довжиною 550 км: перша закінчується скидом у р. Сіверський Донець, друга має постачати воду в Донецьку область. Поки що функціонує лише перша черга каналу, її будівництво було завершено в 1982 р.

 

Для постачання води в маловодні райони збудовано канали. На півдні створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи (Верхньоприп’ятська, Латорицька та ін.).

Канал починається в районі с. Шульговка (на 25 км вище за течією від м. Дніпродзержинська), проходить територіями Дніпропетровської та Харківської областей, вливається в Орельське і Краснопавлівське водосховища, споруджені для забезпечення безперебійного водопостачання у випадку аварії. Загальна довжина цієї ділянки — 194 км. За допомогою кількох насосних станцій піднімання води здійснюється на висоту 63 метри. Далі канал, частково використовуючи русло р. Берека, самопливом протікає по Харківській області, досягаючи р. Північний Донець.

За час свого існування канал використовувався лише на третину потужності. Це пов’язано зі зменшенням потреби у воді через зниження обсягів виробництва. Сьогодні він використовується у весняно-літній період, коли потреба у воді різко зростає. Наприкінці 2006 р. було ухвалено рішення про зупинку будівництва другої черги каналу.

Розрахункові запаси прісних підземних вод дорівнюють 27,4 км3, з яких 8,9 км3 не пов’язані з поверхневим стоком. Води Українського щита в основному приурочені до тріщин у кристалічних породах. Зона залягання вод — 60—110 м. Ці води слабкомінералізовані та придатні для пиття.

Район Дніпровсько-Донецької западини, заповненої потужною товщею осадових порід, є великим артезіанським басейном площею близько 300 км2. Найбільш розвинуті водоносні горизонти в породах юрської та крейдової систем.

Причорноморська западина, що простягається від гирла Дунаю до Арабатської стрілки, також заповнена товщею осадових порід. Водоносними є породи крейдового, палеогенового, неогенового та антропогенового періодів. Води крейдового періоду залягають у пісках на глибинах 400—900 м. Води неогенового віку дуже мінералізовані. У районі Бердянська, наприклад, їх мінералізація досягає кількох грамів на літр води.

Підземні води Донецького басейну характеризуються водоносними горизонтами різних періодів. Багаті на воду породи кам’яновугільної системи, де вони пов’язані з тріщинуватими вапняками і пісковиками. Особливо велике промислове значення мають води потужної вапнякової товщі нижнього карбону. У районах річок Волноваха та Кальміус цей водоносний горизонт утворює ряд великих джерел.

У районі Передкарпатського прогину води приурочені до порід палеогену. Але ці водоносні горизонти локального характеру, вони залягають на глибинах 200—500 м. У південно-східній частині Прикарпаття на глибинах до 100 м виявлено питні води в піщаних шарах неогену.

Підземні води Закарпаття дуже часто виходять на денну поверхню у вигляді ряду потужних джерел питної води.

Джерела мінеральних вод пов’язані з артезіанськими басейнами. В країні виявлено майже 650 таких джерел. Мінеральні води відрізняються від звичайної питної води хімічним складом, смаком, запахом і температурою. У складі мінеральних вод є йони Натрію, Калію, Кальцію, Магнію, Феруму, Хлору та інших елементів. За кількістю розчинених солей підземні води поділяють на: прісні (вміст мінеральних солей до 1 г/л води), солонуваті (вміст мінеральних солей до 10 г/л води), солоні (10—50 г), ропні (понад 50 г/л).

Особливо багато мінеральних вод у Карпатах, наприклад «Нафтуся». Славиться своїми мінеральними водами Миргород (Полтавська область). Вони були відкриті на глибині 674 м у 1912 р., коли шукали питну воду. Миргородська мінеральна вода є ефективною для лікування ряду шлункових хвороб.

У Гоголівському районі Полтавської області, над р. Псел, знаходиться джерело мінеральної води «Гоголівська».

Мінеральна вода «Куяльник-4» відома на курорті Куяльник, що розташований недалеко від Одеси. Вона належить до хлоридно-натрієвих, характеризується великим вмістом гідрогенкарбонатів та сульфатів.

У Закарпатті поширені води типу вуглекислих нарзанів. Біля с. Плоске Свалявського району є кілька природних виходів мінеральної води середньої мінералізації з високим вмістом вуглекислоти і підвищеним вмістом заліза.









загрузка...