ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ 8 КЛАС
Матеріали до уроків
Посібник для вчителя й учнів

РОСЛИННИЙ ПОКРИВ. ТВАРИННИЙ СВІТ

 

На території України налічують близько 25 тисяч видів нижчих і вищих рослин, в тому числі 4400 видів судинних. Найбільшу кількість видів становлять багаторічні трав’янисті рослини (63,15 %), досить багато однорічних (21,75 %). Дворічні становлять лише 7,27 %, чагарники — 6,15 %, а дерева — тільки 1,68 %. Найбагатша видами флора Криму (понад 3000 видів) та Карпат (понад 2200 видів). У складі флори степової зони 850 видів, тобто 18,5 % флори України.

Колись Україна була густо вкрита лісами. Вони давали людині не лише деревину, але й мед, м’ясо і хутро диких тварин, ягоди, горіхи, сіно, смолу, живицю, лікувальні трави. Зі збільшенням попиту на деревину ліси зазнали масового знищення. Тільки з 1854 по 1914 р., тобто за 60 років, площа лісів на території України зменшилася на 30,5 %. Сьогодні лісистість території країни становить 14,1 %. Однак ліси розміщені дуже нерівномірно: більшість розташована в Українських Карпатах і Поліссі, найменше лісів у степу — 3 % від площі цієї природної зони.

У лісах України росте 200 деревних і чагарникових порід, зокрема: сосна, дуб, ялина, бук, ясен, граб, липа, клен, береза, вільха, тополя, верба. Досить різноманітний видовий склад поліських лісів. Основні формації: дубово-соснові, соснові ліси (бори), грабово-дубово-соснові, дубово-грабові, рідше вільхові. Найбільш поширені дубово-соснові ліси. Перший ярус цих лісів утворює сосна, другий — дуб, береза, осика, вільха. Підлісок негустий, і тільки подеколи густі зарості утворює рододендрон (азалія понтійська) — представник дольодовикової рослинності, ліщина, малина та інші кущі.

Тваринний світ України охоплює понад 44 тис. видів тварин. Ссавців — понад 100 видів, птахів — понад 300, плазунів — 20 видів, земноводних — 17 видів, риб — близько 200 видів. До характерних мешканців лісу належать білка, вовк, бобер, куниця лісова, тхір чорний, лісовий кіт, рись, лось, руда полівка, руда і мала вечірниці.

З гризунів водяться білка звичайна, бобер річковий, сліпак подільський, домова і лісова миші. Із птахів характерні лелека чорний, тетеруки, глухарі, рябчики, дрозди, дятел чорний, сорокопуд, граки, зозулі, солов’ї, синиці та ін.; на водоймах — качки, кулики. Плазуни представлені гадюкою звичайною, веретільницею, вужем звичайним, ящіркою прудкою; земноводні — тритонами, ропухами, жабами.

Борсук, косуля, дикий кабан, їжак, лісова миша, землерийка поширені не лише в лісі, але й на полях, у полезахисних лісосмугах, плавнях, степових ярах.

Тварини степів пристосовані жити на відкритих просторах в умовах сухого клімату. Із ссавців це ховрахи європейський і крапчастий, сліпак звичайний, хом’як, степовий тхір, кам’яна куниця, дикий кролик. Зустрічаються бабак, вухатий їжак, трипалий тушканчик, заєць земляний, вовки, лисиці та ін.

Із птахів характерні жайворонок, перепілка, рожевий шпак, сіра куріпка, іноді трапляється степовий журавель, орел степовий, лебідь-шипун, дрохва.

У річках України водяться лящ, карась, окунь, щука, сом, стерлядь, лосось, лин, в’язь, судак, сазан, тараня, рибець та ін. У водосховищах — амур білий, товстолобик, сазан, лящ, судак та ін.

В Україні мисливські угіддя займають близько 48 млн. га (1999). Неконтрольоване полювання та браконьєрство призвели до зменшення кількості копитних (лося, оленя, козулі, кабана) та інших звірів.

 

Чисельність та добування основних видів мисливських тварин в Україні (Національна доповідь, 1999)

 

Види тварин

1990 р.

1999 р.

чисельність

добування

чисельність

добування

Лось

14 521

1453

5 260

25

Олень

22 715

944

16 800

272

Козуля

158614

6768

120900

2720

Кабан

56 633

8021

37 150

1540

Заєць-русак

1 925 282

367459

1892600

299360

Лисиця звичайна

77 653

11 997

128 100

58 000

 

Деякі рідкісні рослини і тварини

 

Ковила. Різні автори наводять для України різну кількість видів ковили — від 14 до 29.

Квітки в ковили зібрані в суцвіття волоть, колоски одноквіткові. Головна особливість цих злаків — наявність у нижньої квіткової луски довгої двоколінчастої ості. Нижня частина ості гола, зі спірально скрученим стовщенням, верхня — волосиста або, значно рідше, гола, волосоподібна. У суху погоду спіраль ості скручується ще тугіше, а у вологій атмосфері розкручується, розслаблюється. Завдяки цьому зернівка, немов бур, угвинчується в ґрунт. У більшості видів ковили верхня частина ості сріблясто-біло-периста, пухната від безлічі густих довгих волосків. У меншості видів ості прості, волосоподібні, неперисті. Саме ці довгі, сріблясто- або перламутрово-білі, пухнаті ості надають ковилі неповторного, своєрідного вигляду, роблять її одним з найкрасивіших злаків на Землі. У деяких видів довжина остей може досягати третини метра.

Ковила вузьколиста, або довголиста. Це злак заввишки 50—70 см з дуже вузькими, гострошершавими, щетиноподібно згорнутими листками, на верхівці витягнутими в тонке і довге волосоподібне вістря. Довжина ості сягає 45 см з волосками пера завдовжки 5—6 мм. Цвіте в червні — липні. Належить до злаків, що цвітуть уранці.

Росте на степових ділянках, схилах, кам’янистих оголеннях, на узліссях і галявинах байрачних лісів. Зустрічається розсіяно в Донецькому і лівобережному лісостепу, лівобережному злаково-лучному степу, а також, дуже рідко, в Кримських горах на яйлах і в західному лісостепу. Ареал у цілому охоплює переважно степову зону Євразії.

Ковила дніпровська. Сизувато-зелений злак заввишки 75 см. Листки вегетативних пагонів пласкі або поздовжньо складені. Ость периста, завдовжки 20—35 см, з волосками пера 5—6 мм. Цвіте в першій половині літа — у травні — червні. Належить до злаків, квітки яких відкриваються вночі.

Росте на річкових і приморських пісках, але сильно засолених пісків уникає. Зустрічається також на відкритих степових місцях, схилах. Росте розсіяно в басейні Дніпра від околиць Києва до гирла ріки, далі — уздовж берегів Чорного й Азовського морів (крім Південного берега Криму), а також подекуди в Донецькому і лівобережному Лісостепу.

Ковила каменелюбна. Сірувато-зелений злак заввишки 40—50 см (зрідка може досягати 80 см). Листки поздовжньо складені, іноді пласкі. Загальна довжина перистої ості — 15—28 см. Цвіте в травні — червні. Росте в кам’янистих гірських степах на яйлах, а також на щебенистих осипах, скелястих обривах, у кам’янистих місцях, серед рідколісся сосни кримської, ялівцево-дубових лісів. Зустрічається тільки в Гірському Криму, тобто є ендеміком Криму. Належить до екологічної групи літофітів, тобто рослин, приурочених до кам’янистих місць, і цілком заслужила свою видову назву.

Ковила українська. Сизувато-сіро-зелений злак заввишки 45—65 см. Листя вегетативних пагонів тонке, щетиноподібно згорнуте, зовні гостро-шероховате, всередині довговолосисте. Довжина остей — від 28 до 40 см з волосками пера завдовжки 5 мм. Цвіте в квітні — травні. Належить до злаків, що цвітуть уранці.

Це один із характерних видів справжніх типчаково-ковилових степів. Зустрічається розсіяно на півдні степової зони, у Криму, Приазов’ї і Донецькому Лісостепу, подекуди в північній частині Степу.

Рододендрон — вічнозелений низькорослий кущ до 60 см висотою з довгасто-еліптичними листками. Квітки рожево-червоні, іноді білі, зібрані по п’ять — сім у щиткоподібні зонтики. У Карпатах проходить північно-східна межа його ареалу. Масово росте в субальпійському й альпійському поясах окремими групами, а іноді суцільними заростями. Загальна площа, займана заростями рододендрона, дорівнює приблизно 20 тис. га. Цвіте в липні — серпні. Частково знищується туристами і пастухами, але це не відбивається на стані популяції.

Первоцвіт борошнистий — багаторічна трав’яниста рослина. Стебло заввишки 5—20 см. Листки довгасті, нечітко дрібнозубчасті. Суцвіття зонтик. Зустрічається в Закарпатській області в єдиному місці — в околицях с. Ясіня. Росте на сирих гірських луках. Цвіте в червні — липні. Зникнення зумовлене інтенсивною господарською діяльністю. Не виключено, що вид уже знищений.

Виноград лісовий — ліана, що лазить з допомогою вусиків. Пагони досягають 10 м і більше. Листки округлі або майже округлі, зазвичай мають три — п’ять лопатей. Плід — ягода завдовжки 7—8 (10) мм, округла, чорна з восковим нальотом, іноді біла, м’якоть соковита, ніжна.

Рідкісний вид. В Україні зустрічається в Криму, у лісах передгірних і гірських районів, дуже рідко в передгір’ях Закарпаття, на півдні України — на берегах Пруту, Дністра, Інгульця, на островах Чорного моря.

Дзвіночок карпатський — багаторічна трав’яниста рослина. Стебло біля основи трохи піднімається, заввишки 15—40 см. Прикореневі листки серцеподібно-яйцеподібні на довгих черешках, по краях листки зубцюваті. Квітки одиночні, великі, розташовані на верхівці гілок, блакитні, інколи білі.

Реліктовий ендемік Карпат. В Україні зустрічається дуже рідко в лісовому поясі, у тому числі на скелях в околицях с. Ділове Рахівського району біля топографічного знака «Географічний центр Європи». Росте на сухих вапнякових скелях переважно південної експозиції. Цвіте в червні — липні. Декоративна рослина. Використовується для кам’яних гірок.

Пролісок складчастий. Багаторічна цибулинна рослина заввишки 8—15 см. З цибулини виростають два лінійні темно-зелені сизуваті листки, між якими розвивається квітконос із білосніжною пониклою квіткою, схожою на дзвіночок.

Ареал цього виду скорочується. Зустрічається переважно в Гірському Криму. Росте групами в лісах, на галявинах. Цвіте в лютому — березні. Декоративна ранньовесняна рослина. Цінний декоративний вид. Посилено збирається населенням.

Білуга чорноморська — прохідна риба. Тіло високе, товсте. Рот великий, півмісячний. Верхня третина тіла темного, бурувато-сіра, боки блакитнувато-сірі, черево біле. Для забарвлення характерний металевий блиск. Довжина цієї риби колись досягала 5 м, маса перевищувала 1000 кг, сучасні екземпляри важать близько 300 кг.

Підвид, кількість якого різко скорочується. Білуга поширена в басейнах Азовського і Чорного морів. В Україні зустрічалася в західній частині Азовського моря, біля берегів Криму, у північно-західній частині Чорного моря, звідки заходила в Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай.

Постійно живе в морі, на нерест заходить у річки. У морі мешкає переважно в придонних шарах поодинці. Останніми роками кількість білуги різко скоротилася і вона практично перестала зустрічатися в Дніпрі, Південному Бузі, Дністрі, Дніпровсько-Бузькому і Дністровському лиманах, а в інших місцях дуже нечисленна. Різке скорочення чисельності спричинене гідробудівництвом, забрудненням водойм, надмірним виловом.

Лосось дунайський. Тіло видовжене, невисоке, досить товсте. Голова стиснута з боків. Спина і боки тіла до бічної лінії темно-сірі, сріблясті, нижче від бічної лінії тіло сріблясте, черево молочно-біле. По всьому тілу, переважно вище від бічної лінії, розкидані темні півмісячні та ікс- подібні плями. Довжина — до 1 м (зазвичай 50—60 см), маса — до 20 кг (зазвичай — до 6 кг, раніше траплялися особини вагою до 50 кг).

Вид, що перебуває під загрозою зникнення. Поширений у басейнах Дунаю і Пруту. В Україні зустрічається в річках Закарпаття. У море не виходить. Дорослі особини тримаються поодинці на глибоких ділянках нижче від перекатів. Протягом останніх 10—15 років чисельність різко скоротилася через надмірний вилов, лісосплав, зміну гідрологічного режиму водойм і їх забруднення.

Лосось чорноморський. Тіло видовжене, невисоке, товсте. Спина темно-сіра, боки і черево сріблясті з металевим блиском. Вище і нижче від бічної лінії часто видно ікс-подібні темні цятки. У задній частині голови (за оком) є рідкі круглі темні плями. Довжина — до 110 см (зазвичай 45—60 см), маса — до 24 кг (зазвичай до 5—7 кг).

Підвид, що перебуває під загрозою зникнення. В Україні зустрічався в Чорному морі біля берегів Криму, у Дніпровсько-Бузькому, Березанському, Дністровському лиманах, звідки заходив у Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай.

Прохідна риба. Екологія лосося чорноморського, що зустрічався біля берегів України, майже не вивчена. Протягом останніх 15—20 років не траплявся біля берегів Криму, у Дніпровсько-Бузькому лиманах та в північно-західній частині Чорного моря (за винятком ділянок біля гирла Дунаю). До різкого зниження чисельності призвели гідробудівництво, забруднення водойм, вилов.

Форель струмкова. Тіло видовжене, торпедоподібне, невисоке, трохи стиснене з боків. Рот великий, кінцевий, на щелепах численні дрібні зуби. Забарвлення мінливе. Спина темна, іноді зеленкувата, боки сіруваті або жовтувато-сірі, черево сірувато-біле, іноді жовтувате. Максимальна довжина — понад 37 см (зазвичай до 25 см), маса — до 2 кг (зазвичай до 800 г).

В Україні зустрічається в басейні верхнього Дністра, у річках Закарпаття і Криму. Живе в дрібних річках і струмках зі швидким плином, холодною водою і кам’янистим дном, зазвичай на висоті від 200 до 1000 м над рівнем моря, де ховається серед укриттів дна: молодь — невеликими зграйками, дорослі — поодинці. Протягом останніх 10—15 років чисельність цієї риби різко скоротилася, але подекуди зустрічається одинично. До різкого скорочення кількості призвели надмірний вилов, зміна гідрологічного режиму, забруднення водойм.

Орлан-білохвост. Дуже великий за розмірами птах. Розмах крил — до 2,5    м, вага — 3,0—6,5 кг. Самка, як у всіх хижих птахів, більша за самця. Загальне забарвлення буре, хвіст білий (у молодих — темний зі світлим мармуровим малюнком).

Вид, що перебуває під загрозою зникнення. Раніше в Україні зустрічався практично на всій території, зараз гніздиться переважно в басейні Дніпра. Живе в старих лісах по долинах річок, рідше — біля великих озер. Чисельність орлана-білохвоста в Україні з кожним роком скорочується.

Причини зміни чисельності — вирубування дерев із гніздами та старих, придатних для гніздування дерев, активний відстріл хижих птахів у 50-ті роки ХХ ст. (як «шкідливих»), добування орланів для опудал на прольотах, погіршення кормової бази, посилення фактора непокоєння, освоєння людиною річкових долин і берегів озер.

Сапсан. Птах середньої величини, розміром з ворону, кремезної статури. Розмах крил — 0,9— 1,1 м, вага — 0,7—1,1 кг (самці менші за самок). Верх тіла темно-сірий, часто із сизим відтінком, укритий більш темними пістрявими плямами. Голова чорнувата.

Вид, що перебуває під загрозою зникнення. Поширений по всій земній кулі (крім рівних відкритих ландшафтів). В Україні населяє Полісся, Лісостеп, Карпати, Гірський Крим. Живе в старих лісах і на скелях (ще донедавна гніздився навіть у сусідстві з людиною — на високих будівлях: дзвіницях, фортецях).

На теперішній час на всій території країни гніздиться не більш ніж вісім — десять пар. Причини зменшення чисельності — різка зміна місць існування, людність придатних для виду районів і винищування птахів людиною.

Гніздиться на високих деревах і скелях. Харчується винятково птахами, яких добуває в повітрі, стрімко пікіруючи. Може добувати навіть таких великих птахів, як чапля. Ще в сиву давнину сапсана дуже цінували як ловчого птаха.

Журавель сірий. Великий птах. За зовнішнім виглядом трохи нагадує лелеку. Розмах крил — до 2,3 м, вага — 4—7 кг. Ноги і шия довгі. Дзьоб відносно довгий. Загальне забарвлення однотонно-сіре.

Широко розповсюджений у лісовій, лісостеповій і степовій зонах Євразії. В Україні гніздиться на Поліссі й у долинах річок Лівобережного Лісостепу. На прольоті є звичайним у Присивашші, де й тепер відзначені одиничні випадки гніздування.

Живе на малодоступних болотах (особливо лісових). Ще на початку 60-х років ХХ ст. в Україні гніздилося близько 400—450 пар (поза Поліссям), на Лівобережжі — 50—60 пар. Сьогодні чисельність навряд чи перевищує 100 пар. Причини зміни чисельності — різке скорочення площі боліт у всьому ареалі виду внаслідок осушення.

Рись звичайна. Зустрічається переважно в Українських Карпатах. Невеликі популяції збереглися у важкодоступних ділянках лісу в Маневицькому районі Волинської області. Поодинокі особини зустрічаються в Поліському природному заповіднику (Житомирська обл.). Окремі заходи рисі з Білорусі спостерігалися в північних районах Чернігівської та Сумської областей (1964, 1968 (двічі), 1973). До ХІХ сторіччя була поширена на Поліссі, у Лісостепу й лісах Степу. Ареал охоплює Карпати, Скандинавський півострів, Центральну та східну Європу, Сибір (крім північних районів) і Далекий Схід.

Місця існування: хвойні та мішані лісові масиви із заваленими буреломом та заболоченими важкодоступними ділянками. В горах піднімається до висоти 1200 м (влітку досягає поясу криволісся та субальпійських луків, взимку спускається в долини). Чисельність: 400—500 особин, найбільше (понад 90 %) в Українських Карпатах.

Причинами зміни чисельності є надмірне добування заради хутра, скорочення кормової бази, деградація місць перебування внаслідок інтенсивної експлуатації та омолодження лісів і великого рекреаційного навантаження на них, осушування боліт, прокладання густої мережі доріг, різкого зростання фактора непокоєння, поширення браконьєрства.

Зубр. На території України зубрів розселяють з 1965 р. У природних умовах утримуються 10 популяцій та груп (Волинська, Київська, Чернігівська, Сумська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька та Вінницька області). У давнину був поширений у лісах Європи. В Україні зубри зникли в XVIXVII століттях. У 1902 р. їх завезли до заповідника Асканія-Нова, у 1913 р.— у царські мисливські угіддя в Криму (нині Кримський природний заповідник). Під час громадянської війни обидві групи тварин загинули. Така ж доля спіткала під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. зубрів, завезених у Крим 1937 року. На початку ХХ ст. популяції виду існували в природному стані лише в Біловезькій Пущі та на Кавказі, проте під час тривалих воєнних конфліктів вони були майже повністю винищені. На основі тварин, що збереглися лише в зоологічних парках і приватних угіддях, здійснювалося відновлення виду. В результаті складної роботи щодо загінного та напіввільного розведення стало можливим вільне утримання цих тварин.

Місцями існування є рівнинні та гірські ліси (переважно листяні і мішані, з вирубками, луками та болотами). Виходить на сінокоси та інші сільськогосподарські угіддя.

У вільних популяціях на території України на 1 січня 1988 р. налічувалося близько 440 зубрів (не враховуючи тварин, яких утримують у вольєрах).

Винищення виду відбувається внаслідок надмірного промислу в умовах господарської діяльності людини, що призвела до істотної перебудови ландшафтів, скорочення площ, деградації та зникнення лісів — основних стацій звіра. Головними причинами смертності в наш час є хвороби та зіткнення з транспортними засобами.

Зубр — найбільший звір фауни України. Його жива маса може перевищувати 1 т, найбільший морський ссавець — чорноморська афаліна, цей дельфін досягає довжини тіла 310 см маси 220 кг.

Найстаріше дерево України — 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області, найвисокогірніше дерево — сосна гірська, її виявлено на висоті 1936 м на горі Піп Іван у Карпатах.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.