Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ 8 КЛАС
Матеріали до уроків
Посібник для вчителя й учнів

ЛАНДШАФТИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

 

Природний комплекс (ландшафт) — це поєднання компонентів природи, що перебувають у складній взаємодії та утворюють нерозривну систему. Поняття «природний комплекс» (ПК) — одне з найважливіших у географії. Будь-який природний комплекс складається з природних компонентів: гірських порід, рельєфу, води, повітря, ґрунтів і живих організмів, що створюють єдину нерозривну систему. Природні компоненти перебувають у складній взаємодії, і будь-яка зміна одного з компонентів природного комплексу призводить до зміни решти, що зумовлює перетворення комплексу загалом.

Найпростішими з природних комплексів (найменшою ланкою) є фації. Фацією може бути дно яру, один зі схилів балки або пагорба. Саме особливості рельєфу є головною причиною утворення фації. Північний і південний схили однієї балки можуть відрізнятися кількістю одержуваного сонячного тепла і світла. Навесні південний схил швидше звільняється від снігу, тут раніше починається розвиток рослин, можуть рости більш теплолюбні види. На північному схилі рослинність бідніша, ростуть тіньовитривалі різновиди, тому що цей схил балки одержує менше тепла і світла. Два схили балки являють собою найпростіші природні комплекси, що входять до складу більшого комплексу — балки.

Ландшафти класифікуються на класи та типи. Класи ландшафтів виділяють за відмінністю в абсолютних висотах, за цією ознакою розрізняють гірські та рівнинні. В Україні є три класи ландшафтів: рівнинні східноєвропейські, карпатські та кримські з ознаками середземноморських.

Типи ландшафтів розрізняють за зональними ознаками. На рівнинній частині України сформувалися три типи ландшафтів: мішаних лісів, лісостепові, степові.

У межах України виділяється три фізико-географічні країни: Східноєвропейська рівнина, Українські Карпати і Гірський Крим. У межах Східноєвропейської рівнини розрізняють зональні природні комплекси мішаних і широколистяних лісів, лісостепу та степу.

Клімат Карпатських гір відрізняється від прилеглих рівнинних районів. Середньорічні температури повітря тут коливаються від +7 °С на рівнинах до +0,6 °С у верхньому ярусі гір. Річна сума опадів найбільша в Україні, максимум їх спостерігається в Чорногорі та Горганах — до 1400—2000 мм. Близько 80 % загальної кількості опадів припадає на літній період, частина випадає у вигляді злив із сильними грозами, але більш типовими є обложні мрячні дощі. У гірських районах Карпат суми температур повітря понад 10 °С не перевищують 1700—2000 °С.

 

Природні зони

 

План характеристики

Природні зони

Змішані й широколисяні ліси

Лісостеп

Степ

Місце розташування

Північна частина країни, простягнулася майже на 750 км. Південна межа проходить поблизу Львова, Шепетівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова

Простягається із заходу на схід на 1100 км від Передкарпаття до Середньоруської височини. Південна межа проходить по лінії Ананьїв — Знам’янка — Олександрія — Крас- ноград — Балаклія — Куп’янськ

Тягнеться на протязі 500 км на південь від лісостепу до узбережжя Чорного й Азовського морів і передгір’їв Кримських гір

Особливості рельєфу

Переважна частина території зайнята Поліською низовиною. Хвилясто-горбиста рівнина, складена переважно піщаними й супіщаними льодовиковими відкладами. Характерні висоти 120—200 м

Розчленований рельєф Волинських, Подільських, Придніпровської височин, відрогів Середньоруської височини та Придніпровській низовини. Характерні висоти 150—200 м

Південна частина Придніпровської, Подільської височин, Причорноморська низовина, Донецька і Приазовська височини, Північнокримська рівнина. Характерні висоти 100-200 м

Клімат

Помірно-континентальний з теплим вологим літом і хмарною зимою з відлигами. Середні температури січня — змінюються із заходу на схід від —4,5 до —8 °С, липня — від +17 до + 19 °С. У середньому за рік випадає 600—680 мм опадів. Коефіцієнт зволоження — 2

Помірно-континентальний з достатньою і постійною вологістю на заході і нестійкою — на сході. Січневі температури із заходу на схід змінюються від —5 до —8 °С, липневі — від +18 до +22 °С. Кількість опадів зменшується із заходу на схід: від 550—750 мм на заході до 450 мм на південному заході. Коефіцієнт зволоження — 2—1,2

Помірно-континентальний. Із заходу на схід середня температура січня коливається від —2 до —9 °С, липня — від +20 до +24 °С. Кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід із 475 до 300 мм на рік. Характерна риса — високий рівень випаровуваності, коефіцієнт зволоження — 0,6—0,3

Внутрішні води

Густа річкова мережа (притоки Дніпра). Переважає снігове і дощове живлення. Багато озер і боліт. Значні території меліоровані

Густота річкової мережі зменшується із заходу на схід. Найбільше значення мають Дніпро, Сіверський Донець, Південний і Західний Буг, Дністер. Переважає снігове і дощове живлення, частка підземного живлення не перевищує 10%

Недостатня густота річкової мережі, переважають транзитні річки (Дніпро, Південний Буг, Дністер). Місцевий стік в основному формується за рахунок танення снігу. Для обводнювання використовуються канали

Рослинність

Природну рослинність складають лісові, лучні й болотні види. Лісистість — від 10 до 60%, переважає сосна, дуб (звичайний, скельний, пухнастий), береза, граб, клен, липа, в’яз, тополя, вільха, верба

3 природної рослинності переважають широколистяні дібровні, дубово-грабові й

дубово-кленові ліси. Бук утворює великі масиви на крайньому заході. Граб характерний для лісів Придніпровської височини. Соснові та

сосново-дубові ліси займають піщані тераси річок. Степові ділянки майже не збереглися

Природна степова рослинність на сьогодні збереглася лише в національних парках, заповідниках і на невеликих ділянках уздовж схилів річкових долин, ярів і балок (ковила, типчак, тонконіг вузьколистий). Лісистість становить 3 %

Тварини

Білка, вовк, бобер, куниця лісова, дикий кабан, лисиця, тхір чорний, лісовий кіт, лось, борсук, козуля, руда полівка, руда і мала вечірниці. Подеколи зустрічаються бурий ведмідь і рись. Із птахів поширені рябчик, тетерів, глухар, шпак, з плазунів — гадюка звичайна, вуж, ящірки, болотяна черепаха

У лісах живуть лось, дикий кабан, козуля, вовк, борсук, куниця, білка. На степових ділянках типовими тваринами є заєць-русак, лисиця, гризуни (ховрашки, хом’яки, миші); із птахів — куріпка сіра, перепілка, іволга, лелека білий

Ховрах, сірий хом’як, степовий тхір, кам’яна куниця, дикий кролик, зустрічаються бабак, вухатий їжак, трипалий тушканчик. Із птахів характерні жайворонок, перепілка, рожевий шпак, сіра куріпка. Типовими степовими плазунами є полоз і степова гадюка

Зональні типи ґрунтів

Розмаїтість ґрунтового покриву з переважанням дерново-підзолистих ґрунтів. Вони займають 70% усієї площі Полісся. Поширені також болотні ґрунти

Темно-сірі, сірі лісові, на вододілах — типові чорноземи. Зустрічаються опідзолені чорноземи, лучні й болотні ґрунти. У заплавах річок поширені лучно-чорноземні ґрунти

Переважають чорноземи звичайні та південні, що утворилися під різнотравними й типчаково-ковиловими степами. У південній частині поширені

темно-каштанові й каштанові ґрунти

Агрокліматичні ресурси

Характерний середній рівень теплозабезпеченості та хороша вологозабезпеченість. Суми температур вище 10 °С становлять від 2400 до 2600 °С

Умови сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур. Суми температур вище 10 °С становлять від 2410 до 2900 °С, що дає змогу вирощувати основні теплолюбні культури ранніх і середніх строків дозрівання

Характеризується високим ступенем теплозабезпеченості. Суми температур вище 10 °С коливаються від 2900 на півночі до 3500 °С на півдні. Недостатньо водних ресурсів

Несприятливі

фізико- географічні процеси та явища

Водна ерозія, заболоченість, карстові процеси

Водна ерозія, карстові процеси, суфозія, зсуви, суховії, посухи. Ерозія зумовила утворення густої мережі ярів

Водна ерозія, вивітрювання, зливовий характер дощів, карстові процеси, засолення ґрунтів, суфозія, пилові бури, посухи та суховії

Господарська діяльність

Природні умови сприятливі для вирощування жита, картоплі, гречки, льону. Середня розораність Полісся — понад 30%, а ділянки середньопідзолистих (досить родючих) ґрунтів розорані на 80%. Луки займають 10% території. Вирубування лісів, осушення боліт

Природні умови сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, гречки, цукрового буряку та багатьох інших культур. Ландшафти Лісостепу значною мірою змінені людиною. За останні сторіччя лісистість зменшилася від 40—50 до 5—10%. Середня розораність Лісостепу становить 75%, а на Лівобережжі — навіть 90 %

Природні умови сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, соняшника, баштанових, овочевих і багатьох інших культур. Під ріллею зайнято 75% загальної площі. Розвинуте садівництво й виноградарство

Приклади

природо-охоронних

територій

Поліський природний заповідник, Шацький природний національний парк, Дніпровсько-Тетерівське заповідне лісомисливське господарство, заказники та ін.

Природні національні парки: Подільські Товтри, Яворівський, Галицький, природні заповідники: Медобори, Розточчя, Канівський та ін.

Біосферні заповідники: Асканія-Нова, Чорноморський, національний природний парк Святі гори, Азово-Сиваський, Великий Луг, природний заповідник Сланецький степ та ін.

Фізико-географічне

районування

Області: Волинське Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся

Провінції: Західно-Українська,

Дністровсько-Дніпровська, Лівобережно-Дніпровська і Середньоруська

Підзони: північно-, середньо- і південностепова, або сухостепова.

У підзонах виділяються провінції

 

У Закарпатті клімат значно тепліший, ніж у Передкарпатті: весна в Закарпатті настає приблизно на два тижні раніше, безморозний період на 30 днів довший, а сума температур літнього сезону майже на 800 °С більша.

Клімат гірського Криму помірно-континентальний, вологий. Середня січнева температура в горах на висоті 1000 м дорівнює -4...-5 °С, липнева + 15 °С. Кількість опадів зменшується із заходу на схід від 1100 до 500-600 мм на рік. Зима зазвичай триває із середини жовтня до кінця березня. Але погода в ці місяці вкрай мінлива. Так, у січні температура може піднятися до +10 °С, а в травні, навпаки, може випасти сніг.

Річки гірського Криму небагатоводні. Багато які з них у літню пору пересихають. Багато джерел, багато які з них улітку також пересихають.

На висоті до 150-200 метрів над рівнем моря на північних схилах поширені степи. Передгір’я з висотними оцінками від 150-200 до 300-350 м займає лісостеповий пояс. Вище від нього розташовується пояс лісової рослинності, що на північних схилах представлений дубовими лісами (висоти від 350 до 600-700 м) і букових лісів (вище 700 м). Верхня межа букового пояса проходить на висоті 1200-1300 м над рівнем моря. Платоподібні вершини Кримських гір займають яйли, що являють собою кам’янисті сухі степи. У Кримських горах виявлено близько 2300 видів дикоростучих рослин. Тут зустрічаються листяні вічнозелені релікти: жасмин, піраканта й іглиця.

Характерними мешканцями гірського Криму є кримський олень, козуля, дикий кабан, європейський муфлон, заєць і лисиця. З великих птахів тут зустрічаються білоголовий сип, чорний гриф, пугач, боривітер, сіра сова, канюк.

Кримські гори захищають від впливу північних холодних повітряних мас вузьку приморську смугу — Південний берег Криму.

 

Тривалість весняно-осіннього періоду в різних природних зонах (за Б. О. Черновим)

 

Зона

Район зони

Дні з температурою вище 0 °С

Дні з температурою вище +5 °С

Змішаних і широколистяних лісів

Західне Полісся

0

6

2

0

5

2

200-210

Східне Полісся

Менш ніж 240

190-200

Лісостеп

Західний

0

7

2

0

6

2

200-210

Східний

240-250

190-200

Степ

Західний

290

220-230

Східний

260

210-220

 

На Південному березі Криму клімат має ознаки середземноморського з м’якою зимою і помірно спекотним посушливим летом. Середньорічні температури становлять +11... + 13 °С. Зима на Південному березі майже безсніжна, м’яка. Літо сонячне, сухе і тепле. Безморозний період триває до 236 днів. Опадів випадає недостатньо — 350-600 мм на рік. Суми температур повітря понад 10 °С складають 3700-3900 °С.

Серед флори й фауни тут чимало реліктових і ендемічних видів. У важкодоступних місцях збереглися зарості тиса ягідного, сосни Станкевича, клена Стевена та ін.

 

Природні комплекси Чорного й Азовського морів

 

Чорне море простягається із заходу на схід на 1167 км, а з півночі на південь — на 624 км. Воно займає Чорноморську тектонічну западину і тому має значні глибини, пересічну — 1271 м, максимальну — 2245 м.

Температура води влітку +24...+26 °С, узимку +6...+ 8 °С. Максимальна середньомісячна температура поверхневих вод зазвичай спостерігається в серпні, мінімальна — у лютому. Найбільші сезонні зміни температури води як правило спостерігаються до глибини 75 м. Зі збільшенням глибини зміни температури зменшуються і часто виражаються в сотих частках градуса. Від глибини 500 м установлюється майже стала температура +8,9 °С, а на максимальних чорноморських глибинах, нижче від 2000 м, вона дорівнює +9,1 °С.

Солоність поверхневих вод у центральній частині Чорного моря становить у середньому 18 %0, у деяких випадках вона перевищує 18,2 %0. На глибині 300 м солоність перевищує 21 %0. Подальше зростання солоності з глибиною сповільнюється — на глибині 1000 м вона дорівнює близько 22 %.

Сезонні коливання солоності незначні — у весняно-літній період ближче до периферійних районів її мінімум складає 17,5 %. Найнижча солоність спостерігається на північному заході (від 13 до 15 %), де в море надходить основна кількість річкової води. Біля гирла річок тонкий поверхневий шар каламутної річкової води майже не змішується з морською.

Характерна особливість Чорного моря — висока концентрація сірководню починаючи з глибин 150-200 м, де його вміст становить близько 0,04-0,16 мл на 1 л. З глибиною його концентрація збільшується, на глибині 300 м вона наближається до 1 мл/л, на глибині 500 м перевищує 3 мл/л, а нижче від 1000 м досягає 6 мл/л. Причиною утворення сірководню є бактерії роду Мікроспіра. Вони анаероби й для життєдіяльності використовують Оксиген сульфатів.

Вітри і притік річкових вод призводять до виникнення двох кілець постійних морських течій, спрямованих проти годинникової стрілки.

Рослинний і тваринний світ зосереджений переважно у верхньому шарі, багатому на кисень. Загалом у Чорному морі налічується понад 665 видів рослин і понад 2 тис. видів тварин. Більшість рослин — донні та планктонні водорості. Поширені бурі водорості, червона водорість цераріум. Зі 160 видів чорноморських риб найбільш поширені кілька, ставрида, хамса, камбала-калкан, кефаль, білуга, сарган, оселедець, бички, морський окунь, султанка. Бичків у Чорному морі понад десять видів: бичок-бубир, афія, бичок-цуцик, бичок-мартовик та ін. До ссавців Чорного моря належать тюлень-чернець і три види дельфінів: азовка, білобочка й афаліна. Найбільший дельфін — афаліна, трохи менший — білобочка і найменший — азовка. Мешканцями дельфінаріїв і океанаріїв зазвичай стають афаліни.

Азовське море відрізняється від Чорного своїми розмірами, глибинами, температурами (у першу чергу водної маси загалом), гідрологічним режимом, солоністю. Площа Чорного моря більша за площу Азовського майже в 11 разів, а за об’ємом — у 1678 разів. Територія Азовського моря обмежена паралелями 45° 16' пн. ш. і 47° 17' пн. ш. і меридіанами 33° 36' сх. д. і 39° 21' сх. д. Азовське і Чорне моря з’єднує Керченська протока, довжина якої — 41 км, найменша ширина — 4 км, найменша глибина на фарватері — 5 м.

Улітку температура поверхневого шару води у відкритій частині моря дорівнює близько + 25...+26 °С, а придонного — +21...+22 °С. Цей розподіл температур зберігається до першого значного шторму, потім відмінності стають менш помітними. Значними є зміни температури протягом року. У більшості випадків у прибережних водах температура коливається від +30...+31 °С в найтепліші літні дні до —0,3 °С взимку. Щорічно відзначається утворення криги, що зазвичай починається в Таганрозькій затоці.

Рівень Азовського моря зазвичай на кілька сантиметрів вищий від рівня Чорного моря. Це пояснюється відмінностями в густині вод цих морів і безперервним надходженням річкової води, що підтримує цю різницю. Між початком і кінцем Керченської протоки за ідеальних умов різниця в рівні складає приблизно 2—3 см. Чим ближче до Таганрозької затоки, тим більшою стає різниця, особливо навесні й улітку, коли відбувається значний річковий стік, випадають дощі й почасти вища температура.

Солоність води збільшується від гирла Дону в південно-західному напрямку. Останніми десятиліттями вона зростає, що пояснюється порушенням балансу надходження в море прісних вод і солоних чорноморських вод. Пересічна солоність сьогодні становить близько 13 %0, а в недалекому минулому вона тривалий час дорівнювала 11 %. Трохи більшу солоність відзначають у районі між півостровом Бирючий і північною частиною Арабатської Стрілки, куди під час сильних західних вітрів періодично надходять більш солоні води Сиваша. До створення водосховищ і зарегулювання стоку річок Дону і Кубані сезонні зміни солоності в Азовському морі були незначні, тепер вони зменшилися.

У морі під впливом вітрів та притоку річкових вод виникає колова течія, спрямована проти годинникової стрілки. Особливості гідрологічного режиму Азовського моря зумовлюються порівняно великим надходженням прісної води та мілководістю басейну.

Узбережжя Азовського моря менш мальовниче і різноманітне, ніж Чорноморське. Упритул до моря підступають степи, а місцями зарослі очеретом плавні. Береги безлісі, вони то низькі й положисті, з піщано- черепашковим пляжем, то невисокі, але стрімчасті, складені із жовтих лесоподібних суглинків. Одна з характерних особливостей берегів Азовського моря — велика кількість кіс. Найбільша коса — Арабатська стрілка має довжину 115 км і ширину від 270 м до 7,5 км. Знаходиться в західній частині Азовського моря, прилягає до Керченського півострова.

Підводний рельєф Азовського моря досить простий. Дно майже плоске, глибини в основному зростають повільно і плавно в міру віддалення від берегів, найбільші глибини знаходяться в центрі моря. Учені вважають, що Азовське море поступове міліє.

Хвилювання в мілководному Азовському морі має деякі особливості: висота хвиль досягає максимуму в 1,2—1,5 м — під час вітру в 6-7 балів і тривалості його близько 6 годин. У разі більшої тривалості й сили вітру азовські хвилі починають руйнуватися і своїм характером нагадують прибійні хвилі. Вони більш небезпечні для кораблів, ніж більш високі хвилі, що утворилися на глибокій воді. Моряки часто називають ці хвилі «злими». Для порівняння: в океанах хвилі можуть перевищувати 13-14 м заввишки й довжини понад 400 м, а в Чорному морі висота доходить до 6-7 м, а довжина — до 180 м.

Донна флора моря відносно бідна: бурі, червоні, зелені водорості, морська трава, мікроводорості, а також бактерії.

Тваринний світ нараховує близько 400 видів — від одноклітинних до риб і ссавців. Останні представлені в Азовському морі одним видом дельфінів — азовкою. Видовий склад риб становить 79 видів, з яких промислове значення мають тюлька, пеленгас, хамса, судак, кефаль, оселедець керченський, бички, лящ, камбала, осетрові.

У 40-60-ті рр. XX ст. з 1 га водної поверхні моря виловлювали риби в 16 разів більше, ніж у Чорному морі. Половина видів риб мала промислове значення. Сьогодні ця кількість скоротилася до третини. З 24 видів осетрових в Азовському морі мешкало п’ять: стерлядь, севрюга, осетер російський, шип, білуга (досягала 4—5 м і понад 1000 кг). Кефаль була трьох різновидів: лобань — до 75 см і до 12 кг, сингіль — до 45 см, гостроніс — до 40 см. Особливо великий був промисел тюльки й хамси. Однак сьогодні рибальське щастя відвернулося від жителів узбережжя, море потерпає від забруднень промисловими й побутовими стоками. Ще більш небезпечним стало зменшення на третину надходження прісної води з Дону і Кубані. Це призвело до зменшення надходження речовин, необхідних для життєдіяльності водоростей, а також до того, що в Азовське море збільшився приток більш солоної води Чорного моря. До того ж із 1988 р. в Азовське море з Чорного почав проникати ребро- плав — тип морських безхребетних, завдовжки від 2 мм до 2,5 м. Він був завезений у Чорне море в 1983—1984 рр. з північно-західної Атлантики на одному з танкерів, що перевозили нафту. Харчуючись головним чином фітопланктоном, реброплав дуже підірвав кормову базу хамси, тюльки та інших видів азовських риб. Усе це несприятливо позначилося на рослинному і тваринному світі моря, зменшивши кількість цінних видів риб та їх вилов. Якщо в 1930 р. улов судака складав 38,9 тис. тонн, ляща 16,3 тис. тонн, осетрових 2,1 тис. тонн, то сьогодні їх улов у десятки разів менший.

 

Біосферні заповідники

 

Назва

Місце розташування

Підпорядкування

Рік надання статусу

Площа, га

Кількість видів, занесених до Червоної книги України

флори

фауни

Асканія-Нова

Херсонська обл., Чаплинський р-н

УААН

1984

33 307

22

41

Чорноморський

Херсонська обл., Голопристанський р-н, Миколаївська обл., Очаківський р-н

НАНУ

1993

89 129

24

69

Карпатський

Закарпатська обл., Рахівський р-н, Тячівський, Хустський, Виноградівський р-ни

Міністерство охорони навколишнього середовища

1993

53 630

92

74

Дунайський

Одеська обл., Кілійський та Татарбунарський р-ни

НАНУ

1998

46 403

8

61

 

Природні заповідники

 

Назва

Місце розташування

Підпорядкування

Рік створення

Площа, га

Кількість видів, занесених до Червоної книги України

флори

фауни

Кримський

АР Крим, м. Алушта

Держкомлісгосп

1923

44 175

79

53

Канівський

Черкаська обл., Канівський р-н

Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка

1923

2027

26

74

Український

степовий

Донецька обл., Новоазовський, Володарський, Слов’янський, Краснолиманський р-ни, Запорізька обл., Куйбишевський р-н, Сумська обл., Лебединський р-н

НАНУ

1961

2768

46

25

Луганський

Луганська обл., Станично-Луганський, Мілоський, Свердловський р-ни

НАНУ

1968

2122

32

19

Поліський

Житомирська обл., Овруцький, Олевський р-ни

Держкомлісгосп

1968

20 104

17

53

Ялтинський

гірсько-лісовий

АР Крим, м. Ялта

Держкомлісгосп

1973

14 523

82

36

Мис Мартьян

АР Крим, м. Ялта

УААН

1973

240

36

35

Карадазький

АР Крим, м. Феодосія

НАНУ

1979

2874

77

83

Розточчя

Львівська обл., Яворівський р-н

Міносвіти

1984

2080

32

19

Медобори

Тернопільська обл., Гусятинський, Підволочинський, Кременецький р-ни

Держкомлісгосп

1990

10 455

29

20

Дніпровсько-Орільський

Дніпропетровська обл., Дніпропектровський, Петриківський р-ни

Держкомлісгосп

1990

3766

9

24

Єланецький степ

Миколаївська обл., Єланецький, Новоодеський р-ни

Міністерство охорони навколишнього середовища

1996

1676

17

77

Горгани

Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н

Міністерство охорони навколишнього середовища

1996

5344

15

20

Казантипський

АР Крим, Ленінський р-н

Міністерство охорони навколишнього середовища

1998

450

18

17

Опукський

АР Крим, Ленінський р-н

Міністерство охорони навколишнього середовища

1998

1592

14

9

Рівненський

Рівненська обл., Володимирецький, Дубровицький, Рокитнівський, Сарненський р-ни

Держкомлісгосп

1999

42 289

28

25

Черемський

Волинська обл., Маневицький р-н

Держкомлісгосп

2001

2976

33

41

 

Національні природні парки

 

Назва

Місце розташування

Підпорядкування

Рік створення

Площа, га

Карпатський

Івано-Франківська обл., Верховинський р-н

Міністерство охорони навколишнього природного середовища

1980

50 495

Шацький

Волинська обл., Шацький р-н

Держкомлісгосп

1983

48 977

Синевир

Закарпатська обл., Міжгірський р-н

Міністерство охорони навколишнього природного середовища

1989

40 400

Азово-Сиваський

Херсонська обл., Новотроїцький та Генічеський р-ни

Держкомлісгосп

1993

52 154

Вижницький

Чернівецька обл., Вижницький р-н

Міністерство охорони навколишнього середовища

1995

7928

Подільські Товтри

Хмельницька обл.,

Кам ’янець-Подільський, Чемерівецький, Городецький р-ни

Міністерство охорони навколишнього природного середовища

1996

261316

Святі Гори

Донецька обл., Слов’яногірський та Краснолиманський р-ни

Міністерство охорони навколишнього природного середовища

1997

40 448

Яворівський

Львівська обл., Яворівський та Жовківський р-ни

Міністерство охорони навколишнього природного середовища

1998

7108

Деснянсько-Старогутський

Сумська обл., Середино-Будський р-н

Міністерство охорони навколишнього природного середовища

1999

16 215

Сколівські Бескиди

Львівська обл., Дрогобицький, Сколівський, Турківський р-ни

Держкомлісгосп

1999

35 261

Ужанський

Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н

Держкомлісгосп

1999

39 159

Гуцульщина

Івано-Франківська обл., Косівський р-н

Міністерство охорони навколишнього природного середовища

2002

32 271

Ічнянський

Чернігівська обл., Ічнянський район

Міністерство охорони навколишнього природного середовища

2004

9666

Галицький

Івано-Франківська обл., Галицький район

Держкомлісгосп

2004

14 685

Гомільшанські ліси

Харківська обл., Зміївський та Первомайський райони

Держкомлісгосп

2004

14 315

Великий Луг

Запорізька обл., Василівський р-н

Міністерство охорони навколишнього природного середовища

2006

16 756

Мезинський

Чернігівська обл., Коропський район

Міністерство охорони навколишнього природного середовища

2006

31 035

 

Сиваш — величезна природна лабораторія. Його південна частина перетворилася на відстійний басейн, у якому соляний розчин випаровується на сонці й перетворюється на сіль. Через Генічеську протоку до басейну постійно надходить «сировина» з Азовського моря. На соляній сировині працюють хімічні підприємства, що виготовляють магнезіальну, калійну, натрієву солі. Цілющі грязі лиману використовують у лікувальних цілях.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.