Географія - Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ
38. ГЕОГРАФІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
38.1. Галузева структура
Сільське господарство — це важлива галузь світового господарства. Виникнення цієї сфери господарської діяльності людей 10 тисяч років тому постало як своєрідний революційний процес. Людина перейшла від збирання і полювання до цілеспрямованого вирощування рослин і розведення худоби. Це призвело до створення культурних рослин і доместикації (одомашнення) тварин.
У світовому сільському господарстві зайнято 1,1 млрд. осіб економічно активного населення (47% від загальної його кількості). При цьому в економічно розвинутих країнах частка сільськогосподарських працівників складає 2—3% (Великобританія, ФРН і США), а в слаборозвинутих вона досить висока — 60—75% (Китай, Камбоджа, В'єтнам і більшість країн, що розвиваються).
Сільськогосподарське виробництво підрозділяється на дві галузі: землеробство і тваринництво. У землеробстві вирощують плодові і польові культури. Всі польові — підрозділяються на зернові, зернобобові, баштанні, кормові, технічні. За способами виробництва землеробство включає рільництво, овочівництво, садівництво, баштанництво, ягідництво, виноградарство, луківництво, квітництво, лісівництво. Ця галузь забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво — кормами, багато галузей промисловості (харчову, комбікормову, текстильну, фармацевтичну, парфумерну та ін.) — сировиною. Тваринництво включає таку групу галузей: скотарство (молочне, молочно-м'ясне, м'ясо — молочне, м'ясне), свинарство, вівчарство, козівництво, конярство, верблюдівництво, птахівництво, рибництво, бджільництво, кролівництво, звірівництво, оленярство, собаківництво, шовківництво, ослівництво.
У сільському господарстві 99% продукції виробляє землеробство і тваринництво. Інші галузі — аквакультура (розведення риби, молюсків тощо), використання комах (шовківництво і бджільництво) — відіграють незначну роль.
Співвідношення рослинництва і тваринництва залежить від кількох чинників: рівня індустріалізації країни (в Північній Америці і Європі провідна роль належить високомеханізованому тваринництву), природних умов (пасовищне тваринництво домінує в посушливих степових і напівпустельних районах), етнічних і релігійних особливостей тієї чи іншої країни (наприклад, іслам забороняє вживання свинини, індуїзм — убивати корів). У цілому в економічно розвинутих країнах перевага надається тваринництву, яке ведеться на передовій основі з використанням досягнень науки, а в країнах, що розвиваються, особливо в екваторіальній, субекваторіальній зонах та зоні мусонного клімату — рослинництву.