Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА
Тема 16. ГОСПОДАРСТВО. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ. ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ: ПАЛИВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ, ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА, МЕТАЛУРГІЯ
ГОСПОДАРСТВО
Промисловість
Промисловість — провідна галузь виробничої сфери, що виготовляє знаряддя праці, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах, задовольняє потреби населення в різноманітних товарах. У господарстві України налічується понад 10 тис. промислових підприємств різних форм власності, серед яких переважають акціонерні. Промисловість поділяють на важку, підприємства якої виробляють машини, обладнання, паливо, електроенергію (група А), і легку та харчову, що виробляють предмети споживання для населення (група Б). У загальному обсязі випуску продукції промисловості у 1990-ті рр., як і за часів існування СРСР, провідне місце в Україні належало виробництву засобів виробництва (понад 70 %). Останнім десятиліттям структура промислового виробництва змінюється: значна увага приділяється виробництву предметів споживання. Різні галузі промисловості об’єднуються, утворюючи систему пов’язаних між собою галузей виробничої та невиробничої сфер.
Основні принципи розміщення та форми організації виробництва
Розташування різних підприємств по території країни залежить від певних умов, які називають чинниками розміщення виробництва. Головні чинники розміщення виробництва:
✵ сировинний (чим вищою є матеріаломісткість виробництва, тим більшою є його орієнтація на сировину);
✵ паливно-енергетичний (впливає на розміщення виробництв, що зазнають сильного впливу паливно-енергетичного чинника. Такі виробництва розташовують поблизу джерел електроенергії — бажано біля ГЕС, що виробляють дешеву електроенергію);
✵ водний (впливає на розміщення найбільш водомістких видів виробництв);
✵ чинник робочої сили (трудомісткість; визначається обсягом витрат праці на виробництво одиниці продукції. Він може залежати від кількості та кваліфікації трудових ресурсів, статево-вікової структури);
✵ наукоємність (до наукоємних належать усі виробництва, які потребують висококваліфікованих працівників та великих вкладень у науково-дослідну базу);
✵ споживчий (проявляється в наближенні виробництва до місць споживання готової продукції);
✵ транспортний (враховується з метою наближення до споживачів продукції, здешевлення транспортних витрат);
✵ чинник ринкової кон’юнктури (враховує умови реалізації продукції, співвідношення попиту і пропозиції);
✵ екологічний (націлює розміщення виробництва таким чином, щоб воно якнайменше шкодило навколишньому середовищу й здоров’ю людини).
Зростанню ефективності виробництва сприяють різні форми його організації, основними з яких є спеціалізація, кооперування, комбінування та концентрація.
Спеціалізація — зосередження основної діяльності підприємства на виробництві вузького кола продукції, товарів і послуг. Кооперування — встановлення виробничих зв’язків між підприємствами, кожне з яких спеціалізується на виробництві окремих частин одного виробу. Комбінування — об’єднання технологічно пов’язаних між собою підприємств, продукція одного з яких є матеріалом для іншого. Концентрація — це зосередження виробництва на великих підприємствах.