ГЕОГРАФІЯ
Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА

Тема 20. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ ЯК НАУКА. СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ. НАСЕЛЕННЯ

 

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

 

Розселення населення

Процес розподілу й перерозподілу населення та форми його територіальної організації називають розселенням. Населення світу розміщується дуже нерівномірно. Понад 2/3 його сконцентровано на 8 % суходолу, близько 85 % проживає в Східній півкулі, 60 % — у помірному поясі північної півкулі, понад 50 % на низовинах і майже 1/3 в приморській смузі. На розміщення населення впливають природні умови і ступінь розвитку та зосередження виробництва.

Окремі регіони Землі відрізняються найвищою густотою населення:

1) Східно-Азіатський (Китай, Японія, Корея) — густота населення становить 200—400 осіб/км2;

2) Південно-Азіатський (Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, Пакистан) — 300—800 осіб/км2;

3) Європейський — понад 100 осіб/км2;

4) Південно-Східно-Азіатський (Індонезія, Таїланд, Філіппіни та ін.) — 400—500 осіб/км2.

За місцем проживання населення світу поділяється на міське та сільське. Нині в світі міське населення становить трохи менше половини, але його кількість невпинно зростає, тобто відбувається процес урбанізації. Головною ознакою урбанізації є зростання міст, збільшення їх впливу на розселення та відповідне ускладнення функцій. Найбільшою є частка міського населення в Австралії (85 %), країнах Західної Європи, Північної Америки (близько 75 %), Латинської Америки (понад 60 %). Найбільш урбанізованими країнами світу є Велика Британія, Німеччина, Швеція, Ісландія, Австралія, Уруґвай, Ізраїль, Кувейт, Японія.

Урбанізація може приймати різні види. Так, наприклад, виділяють тенденцію до субурбанізації (підвищення ролі передмість, які «відтягають» на себе частину населення і перебирають функції міст) і псевдоурбанізації (зростання кількості населення міст відбувається за рахунок неконтрольованого притоку безробітних, що створює соціально-економічні проблеми), рурбанізації (процес поширення міських форм і умов життя на сільську місцевість).

Зростання міст і посилення зв’язків між ними приводить до виникнення такої форми розселення, як міська агломерація. Міська агломерація — це компактне просторове угруповання поселень (головним чином міських), об’єднаних у єдине ціле інтенсивними виробничими, трудовими, культурно-побутовими і рекреаційними зв’язками. Найбільші міські агломерації світу сформувалися навколо Токіо, Нью-Йорка, Мехіко, Сан-Паулу, Лондона, Парижа, Ріо-де-Жанейро та деяких інших міст.

Якщо зона урбанізована повністю, то міські агломерації на цій території зливаються, утворюючи мегаполіс — найбільшу форму розселення. Найбільшим вважають мегаполіс Токкайдо в Японії, де проживають понад 60 млн. осіб. У США сформувалися три мегаполіси: Бос-Ваш, Приозерний (або Чи-Піттс), Каліфорнійський (або Сан-Сан). У Західній Європі сформувалися Англійський та Прирейнський (Рандстад) мегаполіси.

Близько половини населення Землі живе в сільській місцевості, причому передусім у країнах з невисоким або низьким рівнем розвитку економіки — Бангладеш, Індії, Пакистані, Індонезії. Сільське населення Африки становить 78 % загальної кількості.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити