ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

Внутрішні води та водні ресурси

Поверхневі води, особливості їх формування і розподілу. Основні річкові басейни. Канали. Болота, їх типи і поширення

До поверхневих вод належать усі води, які течуть (водогони) або збираються на поверхні землі (водойми), розташовані в межах території певної держави, у тому числі річки, озера, канали, водосховища. Найбільше значення для господарства і населення мають річки.

На території України налічується близько 3,3 тис. річок завдовжки понад 10 км, більшість із них — малі (завдовжки 10—100 км), середніх (100— 500 км) налічується 123, а великих (понад 500 км) — 14. Майже всі річки України належать до басейну Чорного й Азовського морів і тільки з 2 % території країни річки мають стік до Балтійського басейну (це притоки річки Вісли — Західний Буг і Сан).

Річки басейну Чорного моря. Найбільше значення серед річок України має Дніпро. Це третя за довжиною річка Європи (протяжність 2200 км, у межах України — 1121 км). Бере початок із болота на Валдайській височині (Росія). Із правих приток найбільшими є Прип’ять, Тетерів, Ірпінь, із лівих — Десна, Сож, Сула, Псел, Ворскла, Орель. Впадає в Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря.

Дніпро є головним, а в деяких випадках і єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня та південного сходу України. У цілому річка забезпечує водою 2/3 території країни, а це — близько 27 млн осіб, 50 великих міст і промислових центрів.

Дунай — друга за розміром річка Європи завдовжки 2850 км. Він бере початок у відрогах Шварцвальду (Німеччина). По території України протікає своєю нижньою течією на відстань Г74 км. Частина басейну Дунаю (водозбори Тиси, Пруту, Серету) розташована в межах Карпат і Закарпатської низовини. Впадає в Чорне море, утворюючи дельту.

Південний Буг (завдовжки 806 км) — єдина з найбільших річок, яка повністю збирає свої води з території України. Найбільші й притоки — Синюха та Інгул. Басейн річки здебільшого лежить у межах Українського щита, тому вона та її притоки порожисті. Впадає в Бузький лиман Чорного моря.

Дністер бере початок у Карпатах на схилі гори Розлуч. Його довжина — 1362 км (у межах України — 705 км). Головні притоки в межах України — Стрий, Лімниця, Бистриця (праві); Гнила Липа, Золота Липа, Серет, Збруч (ліві). Між Подільською і Передкарпатською височинами долина Дністра звужується і набуває каньйоноподібної форми. Його річище надзвичайно звивисте. Впадає в Дністровський лиман Чорного моря.

Річки басейну Азовського моря. Сіверський Донець — найбільша притока Дону (завдовжки 1053 км). Бере початок на південних схилах Середньоруської височини (Росія). Тече у звивистому річищі, має досить широку долину. Після перетину річкою Донецького кряжу її долина звужується, трапляються скелясті схили. Поблизу гирла Сіверський Донець поділяється на три рукави. Велика ліва притока — Оскіл.

Інші річки басейну Азовського моря Кальміус, Берда, Молочна, Салгир. Вони протікають у посушливих районах і тому маловодні, Салгир у нижній течії пересихає.

Річки басейну Балтійського моря. До Балтійського моря несуть свої води Західний Буг і Сан, які є притоками Вісли. Західний Буг і його притоки починаються і течуть на рівнинній території, тоді як карпатське верхів’я Сану є гірським.

Більшість рівнинних річок мають змішане живлення з переважанням снігового. Основну частку води вони отримують за рахунок весняного сніготанення. За режимом річки України поділяються на дві групи: із весняною повінню (рівнинні річки) та з паводковим режимом (річки Карпат і Кримських гір). У водному режимі рівнинних річок добре виражена весняна повінь, а також зимова й літня межень. Формування паводкового режиму гірських річок зумовлене зливовими дощами й значним похилом водних потоків.

Для постачання води у маловодні райони збудовано канали. На півдні створено великі зрошувальні системи — Каховська (Херсонська і Запорізька обл.), Краснознам’янська (Херсонська обл.), Нижньодніпровська (Одеська обл.), Приазовська (Донецька і Запорізька обл.), Інгулецька (Миколаївська обл.). У районах надмірного зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи (Верхньоприп’ятська, Латорицьката ін.). Обводнювальними каналами й водоводами дніпровська вода надходить у Харків, Кривий Ріг, міста Донецької області. Ця вода використовується у промисловості, для побутових і сільськогосподарських потреб. Канал Дніпро—Донбас починається в районі с. Шульгівка (на 25 км вище за течією від м. Дпіпродзержинська). Із допомогою кількох насосних станцій підняття води здійснюється на висоту 63 м.

В Україні загальна площа боліт становила близько 1 млн га, сьогодні значна їх частина осушена. Найбільш заболоченою є територія Полісся, в окремих районах заболоченість перевищує 10 % (Волинська, Рівненська та Чернігівська області), у лісостепу вона становить від 5 до 1 %, а в степовій частині — близько 1 %. Низинні болота найбільше поширені в зоні мішаних лісів. Перехідні та верхові болота займають невеликі площі на заході Полісся, у лісостепу та в Українських Карпатах.

Болота забезпечують рівномірний стік річок, регулюють рівень ґрунтових вод, очищують воду. Багатий рослинний і тваринний світ боліт, тут ростуть багато лікарських і медоносних рослин. Під час господарської діяльності людина осушує болота, що призводить до загибелі лісів і луків, зниження рівня ґрунтових вод, обміління річок.

Найважливіші канали України

Назва

Джерело забору води

Довжина (км)

Північнокримський

Дніпро, Каховське водосховище

400,4

Головний Каховський магістральний

Дніпро, Каховське водосховище

129,7

Дніпро—Донбас

Дніпро, Дніпродзержинське водосховище

171,0

Дніпро—Кривий Ріг

Дніпро, Каховське водосховище

42,95

Дніпро—Інгулець

Дніпро, Кременчуцьке водосховище

40,0

Сіверський Донець—Донбас

Сіверський Донець

131,6

Дунай—Сасик

Дунай, Соломонове гирло

13,3

Озера і водосховища. Підземні води

В Україні налічується понад 20 тис. озер, 43 із них мають площу понад 10 км2. Територією України вони розміщуються нерівномірно: переважно долинами річок, у пониззях Дунаю, на узбережжях Чорного й Азовського морів, у західній частині Полісся.

Найбільше озерних улоговин утворилося в результаті роботи річкових вод, серед них заплавні, дельтові, а також стариці. Здебільшого ці озера є невеликими й зустрічаються в долинах майже всіх рівнинних річок країни.

Поширені озера карстового походження, найвідоміші з них належать до групи Шацьких озер (Світязь, Пулемецьке). їх живлення відбувається за рахунок опадів і ґрунтових вод. В Українських Карпатах є вулканічні озера (Липовецьке, Синє, Ворочівське). Озера льодовикового походження зустрічаються в Українському Поліссі (Лука) та Карпатах (Бребенескул). При зміні течії річок серед нанесень дельт утворюються дельтові озера (Ялпуг, Кугурлай, Кагул). У Кримських горах є невеликі озера карстового походження.

У Північному Причорномор’ї та Північному Приазов’ї багато лиманів. Найвідоміші з них: Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Березанський, Дніпровський, Молочний, Куяль- ницький. Як правило, вони являють собою затоплене морем гирло або пониззя річки.

В Україні споруджено 1157 водосховищ і 28,8 тис. ставків. Найбільші водосховища створено на Дніпрі, Дністрі (Дністровське), Сіверському Дінці (Печенізьке), Осколі (Червонооскільське), у басейні Південного Бугу (Ладижинське). Дніпровський каскад складається із шести водосховищ: Кременчуцьке, Каховське, Київське, Канівське, Дніпродзержинське, Дніпровське.

Найбільші озера

Назва

Місце розташуванняя

Площа (км2)

Ялпуг

Басейн Дунаю

149,0

Кугурлай

Басейн Дунаю

93,5

Кагул

Басейн Дунаю

90,0

Шагани

Узбережжя Чорного моря

74,0

Сасик (Кундук)

Узбережжя Чорного моря

204,8

Загальні запаси підземних вод в Україні перевищують 20 км3 на рік. Прісні води залягають на глибинах 300— 400 м у північних регіонах України і 100—150 м — у південних. Підземні води належать до окремих артезіанських басейнів, серед яких найбільшими є Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський і Причорноморський. Район Дніпровсько-Донецької западини охоплює територію близько 300 км2. Вона заповнена потужною товщею осадових порід. Найбільш розвинені водоносні горизонти в породах юрської та крейдової систем.

Причорноморська западина, що простягається від гирла Дунаю до Арабатської Стрілки, також заповнена товщею осадових порід. Водоносними є породи крейдового, палеогенового, неогенового та антропогенового періодів. Води крейдового періоду залягають у пісках на глибинах 400—900 м. Води неогенового віку дуже мінералізовані. У районі Бердянська, наприклад, їх мінералізація досягає кількох грамів на літр води.

Вол и но-Подільський басейн охоплює структури південно-західного краю Східноєвропейської платформи. Прогнозні ресурси підземних вод — 13 млн м3 за добу. 69 % запасів припадає на води верхньокрейдового водоносного горизонту. За рахунок підземних вод басейну здійснюється основне водопостачання Львова, Луцька, Хмельницького, Рівного, Тернополя.

Серед підземних вод є такі, що мають лікувальні властивості. На їх використанні базуються такі бальнеологічні курорти, як Трускавець і Моршин (Передкарпаття), Миргород (Полтавська обл.), Бермінводи (Харківська обл.), Хмільник (Вінницька обл.), Саки (Крим), Слов’янськ (Донецька обл.). Найбільш часто підземні води виходять на земну поверхню у вигляді потужних джерел у Закарпатті.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити