ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

Природні комплекси України

Природно-територіальні комплекси

Умови розвитку й характерні риси природних комплексів. Взаємодія чинників і компонентів ПТК

Протягом тривалого історичного часу на території України з’являлись різні за розмірами ділянки, які відрізняються одна від одної. Це дало підставу виділяти елементарні природні територіальні комплекси (ПТК), які характеризуються найбільшою однорідністю фізико-географічних умов. Будь-який ПТК складається з природних компонентів: гірських порід, рельєфу, води, повітря, ґрунтів і живих організмів, які створюють єдину нерозривну систему. Синонімом ПТК є поняття географічного ландшафту як порівняно однорідної ділянки географічної оболонки, яка виокремилась у процесі її розвитку і відрізняється від інших своєю структурою.

У результаті спільного історичного розвитку і протікання сучасних природних процесів для сучасних ПТК характерна подібність внутрішньої будови і зовнішнього вигляду.

Основними чинниками їх розвитку є сонячна радіація і внутрішня енергія Землі. Унаслідок їхнього впливу формуються різні за охопленням комплекси. Так, сонячна радіація (радіаційний чинник) обумовлює відмінності в кліматичних умовах, перетворення сонячної енергії на енергію повітряних і водних потоків; забезпечує підтримання процесів кругообігу енергії, біологічного кругообігу, кругообігу води. Внутрішня енергія Землі (тектонічний чинник) обумовлює зміни форм рельєфу, в тому числі планетарних — материків і океанічних западин, а також утворення і подальшу трансформацію (у поєднанні з зовнішніми чинниками) гірських порід.

Поряд із природними чинниками, значний вплив на ПТК має діяльність людини (антропогенний чинник).

Ландшафти та їх класифікація. Фізико-географічне районування України, його наукове і практичне значення

Фізико-географічне районування передбачає виділення й опис великих територій, для яких характерна певна єдність і неповторність компонентів природи. Провідним чинником, який визначає різноманітність природних комплексів, є кліматичний процес. Оскільки клімат має добре виражені зональні особливості, то й природні територіальні комплекси, які утворюються під їх впливом, підпорядковані закону широтної зональності. Інший підхід полягає в тому, що визначальним чинником формування ландшафтів вважаються геолого-геоморфологічні умови території. Цей чинник не пов’язаний із широтною зональністю, його називають азональним.

Метою класифікації ландшафтів є виявлення та відображення їх найбільш істотних особливостей. Зазвичай використовується така система одиниць: клас, тип і підтип, вид. Класи ландшафтів виділяють на основі відмінностей в абсолютних висотах та особливостей циркуляції атмосфери. Вони бувають гірські й рівнинні. В Україні є два класи ландшафтів: рівнинні східноєвропейські й гірські (карпатські й кримські).

Тини й підтипи ландшафтів розрізняють за забезпеченістю теплом і вологою. На рівнинній частині України виділяють чотири типи ландшафтів, формування яких обумовлене широтною зональністю: мішаних лісів, широколистих лісів, лісостеповий і степовий (поділяється на три підтипи). Часто як окремий тип ландшафту розглядають район Південного берега Криму й заплави. Формування заплавних ландшафтів обумовлено не атмосферним зволоженням, а зволоженням ґрунтовими водами в долинах річок, вологолюбною рослинністю, добре вираженими природними межами.

У межах України виділяються три фізико- географічні країни: Східноєвропейська рівнина, Українські Карпати та Гірський Крим. Карпатські гірські ландшафти займають близько 5 % території. У їх складі виділяють підтипи: лісостепові, широколисті лісові, мішані лісові, субальпійські й альпійські. Ландшафти Кримських гір поділяють на лісостепові посушливі, широколисті та мішані ліси, лучно-лісові та лучно-степові (яйлинські).

У межах Східноєвропейської рівнини розрізняють природні комплекси фізико-географічної зони.

У межах фізико-географічної зони за переважанням ландшафтів того або іншого підтипу виділяються фізико-географічні підзони (у природній зоні степів території України — це північностепова, середньостепова і південностепова підзони).

Фізико-географічна провінція (край) — частина природної зони (або підзони), вид ландшафту, що виділяється за морфоструктур ними особливостями рельєфу й континентальністю клімату; у горах — за характером висотної поясності. У складі провінції (краю) виділяються області з огляду на неоднорідність її геолого- геоморфологічної будови, що спричиняє просторову зміну показників водного, теплового і геохімічного балансів.

Нижча одиниця районування — фізико-географічний район. У його межах переважає один вид ландшафту (в ландшафті вже виділяються дрібніші таксономічні одиниці — урочища і фації). На рівнинах фізико-географічний район відрізняється однорідною геологічною будовою, переважанням одного типу рельєфу, подібним кліматом, однотипним поєднанням гідротермічних умов, ґрунтів, рослинних і фауністичних комплексів.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.