ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

Гірські природні комплекси. Природні комплекси морів

Природні комплекси морів

Чорне та Азовське моря

Чорне й Азовське моря — це великі природні комплекси, головним компонентом яких є морська вода. Вони належать до внутрішніх морів Атлантичного океану. Чорне море займає тектонічну западину, що зазнає стадії занурення, і тому море має значні глибини — до 2245 м.

Температура води Чорного моря влітку — +24...+26°С, взимку Н6...+8°С. Максимальна середньомісячна температура поверхневих вод зазвичай спостерігається в серпні, мінімальна — у лютому. Від глибини 500 м встановлюється майже постійна температура +8,9 °С, а на максимальних чорноморських глибинах, нижче 2000 м, вона становить +9,1 °С.

Солоність поверхневих вод у центральній частині Чорного моря складає в середньому 18 %0, в деяких випадках перевищує 18,2 ‰. Найнижча солоність спостерігається на північному заході (від 13 до 15 ‰), де в море надходить основна кількість річкової води.

За своїм гідрологічним режимом Чорне море відрізняється від більшості морів. У нього дуже опріснений, а отже, легший поверхневий шар (влітку він теплий) лежить на більш щільному, солоному нижньому шарі. Наявність двох шарів постійно підтримується винесенням прісних вод із річок і опріснених вод з Азовського моря, а також глибинних (щільних) — із Мармурового моря. Обмін вод між цими шарами дуже слабкий. Він необхідний для поширення кисню на глибину. Кисень утворюється у поверхневих шарах моря. Углиб він поширюється шляхом вертикального водообміну. Там, де немає вертикального руху вод, немає і кисню у глибинних шарах. Це спостерігається в Чорному морі.

Його характерною особливістю є висока концентрація сірководню. Починаючи з глибин 150—200 м, де його вміст становить близько

0,04—0,16 мл на 1 л, на глибині 300 м — наближається до 1 мл/л, на глибині 500 м — перевищує 3 мл/л, а нижче 1000 м — сягає 6 мл/л. Причиною утворення сірководню є бактерії роду мікроспіра, які для життєдіяльності використовують кисень сульфатів.

Азовське море відрізняється від Чорного своїми розмірами, глибинами, температурами (насамперед усієї водної маси), гідрологічним режимом, солоністю. Спостерігаються значні перепади в температурі протягом року. У більшості випадків у прибережних водах вона коливається від максимальних показників у +30...+31 °С в най- тепліші літні дні, до мінімальних -0,3°С взимку. Щорічно відзначається утворення льоду, яке зазвичай починається в Таганрозькій затоці. Солоність води збільшується від гирла Дону в південно-західному напрямку.

Останніми десятиліттями вона зростає, що пояснюється порушенням балансу стоку в море прісних вод і припливом солоних чорноморських вод. Пересічна солоність зараз становить близько 14 ‰, в недалекому минулому вона тривалий час дорівнювала 11 ‰ .

Підводний рельєф Азовського моря досить простий. Дно майже плоске, глибини в основному зростають повільно у міру віддалення від берегів, найбільші глибини перебувають у центрі моря. Учені вважають, що Азовське море поступово міліє.

Хвилювання в мілководному Азовському морі має деякі особливості: висота хвиль досягає максимуму в 1,2—1,5 м за вітру 6—7 балів і його тривалості близько 6 годин. За більшої тривалості й сили вітру азовські хвилі починають руйнуватися, своїм характером нагадують прибійні хвилі. Вони небезпечніші для кораблів, ніж більш високі хвилі, утворені на глибокій воді.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити