ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Вступ. Населення

Населення

Кількість, розміщення, статева і вікова структури населення. Поняття «природний рух населення»

У 2014 р. кількість населення світу перевищила 7150 млн осіб (Китай — 1355, Індія — 1236, США — 318, Індонезія — 253, Бразилія — 202, Пакистан — 196, Нігерія — 177, Бангладеш — 166, Росія — 142, Японія — 127).

Відтворення населення (у вузькому розумінні) — це процес зміни поколінь у результаті природного руху. Природний рух населення — це узагальнена назва сукупності народжень і смертей, що змінюють кількість населення природним шляхом. Основні показники природного руху населення — народжуваність, смертність і природний приріст. Народжуваність указує на кількість народжених дітей на 1000 жителів за рік, смертність — на кількість померлих на 1000 жителів за рік. Різниця між кількістю народжених і померлих протягом цього періоду називається природним приростом (він є характеристикою зміни кількості населення). Усі ці показники вимірюються в промите — тисячній частині числа і позначаються знаком «‰ ». Так, якщо за рік на 1000 жителів у середньому народилося 10 дітей, пишуть 10 %0. Якщо народжуваність перевищує смертність, говорять про додатний природний приріст; якщо народжуваність менша за смертність, то природний приріст від’ємний (відбувається не приріст, а зменшення кількості населення). Коли кількість населення певної країни або території зменшується систематично, відбувається процес депопуляції.

Чинники, що впливають на народжуваність, можна об’єднати в кілька груп. Наприклад, статева структура населення може бути або пропорційною, або сильно деформованою — зі значним переважанням однієї зі статей. Значною мірою на коефіцієнти народжуваності впливає вікова структура населення: чим більша в ньому частка осіб молодого віку, тим вищий демографічний потенціал суспільства. І навпаки, чим більше виражене «старіння» населення, тим демографічний потенціал нижчий. До соціально-економічних чинників, що впливають на динаміку народжуваності, прийнято відносити й рівень урбанізації. Уже давно помічено, що в міського населення народжуваність нижча, ніж у сільських жителів. Коефіцієнт народжуваності знижується в тих випадках, коли жінка має можливість здобути освіту, а найголовніше — має рівні права із чоловіком і може самостійно планувати кількість народжень. В останні два десятиліття найбільш низькі показники кількості дітей на одну жінку мають деякі постсоціалістичні держави, низка нових індустріальних країн Азії та Японія.

Для світу в цілому у 2014 р. природний приріст визначався формулою: 19-8=11 осіб на 1000 жителів, однак у різних регіонах світу його значення сильно відрізняються. Високим природним приростом характеризується Африка — 21 ‰, далі йдуть Латинська Америка й Карибський регіон — 14 ‰, Азія 11 ‰, Австралія і Океанія — 7 ‰, Північна Америка — 4 ‰, Європа — 2%.

Відтворення населення

На сьогодні виділяють два основні типи відтворення населення. Перший (розвинені й середньорозвинені країни характеризується низькими показниками народжуваності, смертності й природного приросту (або його відсутністю). Цей тип іноді називають простим відтворенням, коли в ході зміни поколінь кількість населення майже не збільшується, а іноді — звуженим, за якого коефіцієнт смертності перевищує коефіцієнт народжуваності й дітей, що народжуються, не вистачає для кількісного заміщення покоління батьків.

Для країн із другим типом відтворення (країни, що розвиваються) характерні високий рівень народжуваності, зниження смертності та, як наслідок, високий природний приріст. Цей тип відтворення називають розширеним — тут кількість наступного покоління перевищує попереднє.

Демографічні процеси й демографічна політика

Демографічна політика — це система заходів, що здійснюються державою щодо населення країни та спрямовані на регулювання природного руху, в першу чергу народжуваності. Ужиті заходи можуть бути прямими(обмеження або стимулювання законодавчим шляхом народження, вступу в шлюб) і непрямими (підвищення рівня життя, створення системи виплат і пільг для багатодітних або малодітних родин, формування суспільної думки). Останнім часом дедалі більша кількість держав уживають комплексні заходи демографічної політики й намагаються поряд зі зростанням рівня народжуваності знизити рівень смертності.

Більшість країн першого типу відтворення стурбовані падінням народжуваності, адже цей процес призводить до зменшення частки працездатного населення, старіння населення. Тому розвинені країни здійснюють демографічну політику, що стимулює підвищення народжуваності. Відомо, що європейські країни (крім Туреччини) вважають темпи зростання свого населення не досить високими. У їхній демографічній політиці переважають кілька напрямків.

Особливо виділяються заходи, що впливають на родину й уже через неї на народжуваність. Одні уряди ставлять за мету зміцнити родину, інші — підсилити соціальний розвиток, треті — поліпшити демографічну ситуацію.

Політика обмеження народжень набула найбільшого вираження в Китаї. Від кінця 1970-х рр. уряд цієї країни проводить політику контролю над зростанням населення й підвищення його якісних характеристик. Держава заохочує пізні шлюби, закликає до народження однієї дитини в родині (застосовується принцип «одна родина — одна дитина»), хоча відповідно до законодавчих установок допускає народження другої дитини.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити