ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Вступ. Населення

Міграційні процеси й міграційна політика держав

Зовнішня міграція впливає на забезпеченість трудовими ресурсами й склад населення країн світу, дуже впливає на демографічну ситуацію як у районі еміграції, так й у районі імміграції. Вона призводить до зрушень у віковій структурі населення, у рівнях народжуваності й смертності. Найбільш значною є роль міграції у відтворенні населення в районах із відносно низькою інтенсивністю природного руху.

Міграційна політика — це комплекс правил, заходів й обмежень, спрямованих на впорядкування цивільних і суспільних відносин в області переміщення осіб через кордон. Прикладом використання міграційних процесів для розв’язання різних, у тому числі демографічних, проблем є США. Щоправда, порівняно з європейськими країнами тут існує досить важлива відмінність: якщо США є країною іммігрантів і прийом іноземців на постійне місце проживання — звичайна практика формування нації, то для європейців це може означати завершення епохи чистих націй.

Зовнішні міграції населення класифікують за декількома ознаками, що визначає їхній характер. Так, виходячи із критерію часу, їх поділяють на постійні й тимчасові. Постійна (безповоротна) міграція має на меті знайдення постійного місця проживання в іншій країні, що зазвичай супроводжується зміною громадянства.

Серед тимчасових міграцій найпоширеніші сезонні, пов’язані з більш-менш короткочасним (у межах року) виїздом до іншої країни — на роботу, навчання, лікування. До сезонних міграцій відносять також кочівництво, паломництво до святих місць. Якщо раніше у світі повністю домінували постійні міграції, то останнім часом значного поширення набули тимчасові переселення людей.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити