ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Вступ. Населення

Система розселення населення

Міське і сільське населення. Типи населених пунктів

Поняття «розселення» припускає розміщення населення по території, обумовлене розташуванням мережі населених пунктів. Населеними пунктами називають забудовані земельні ділянки, які використовуються для постійного місця проживання людей. їх поділяють на міські та сільські виходячи з переважної господарської діяльності (у сільських населених пунктах головною галуззю, як правило, є сільське господарство), кількості жителів (міста, як правило, більші за села), густоти населення (у міських поселеннях вона значно вища, ніж у сільських), ступеня благоустрою (у міських поселеннях він вищий, ніж у сільських).

Типи сільських поселень, особливості їх розміщення

Сільські населені пункти з’явилися раніше за міста. Для них існує багато назв — це села, висілки, хутори, станиці, аули, кишлаки.

Зв’язок сільського населення із землею як засобом виробництва потребує максимального зближення житла й місця праці. У таких умовах витрачається менше часу й коштів на подолання відстані від будинку до місця роботи, на вивезення продукції з полів. Отже, можна вважати, що малі поселення найбільшою мірою відповідають особливостям сільськогосподарського виробництва.

У лісових районах (тайга) села розташовані серед масивів деревостою, мають невелику площу й оточені полями. У степу, де більша частина території зайнята сільгоспугіддями, села розташовані на берегах річок і мають значні розміри й добре виражене планування (на півдні України це «правильне» (шахове) багатовулицеве розселення). На території Полісся, де багато заболочених, підтоплених або перезволожених земель, невеликі за площею села розташовуються на сухих підвищених ділянках. У горах селища розташовані в міжгірних долинах і витягнуті вздовж річок, а поля займають пологі схили біля підніжжя гір. В окремих районах зустрічаються хутори — це сільські поселення, які складаються з одного, іноді декількох домогосподарств.

Типи міст за розмірами та функціями

Серед міських населених пунктів розрізняють міста, селища міського типу, курортні селища. Містом називається значний населений пункт, більша частина жителів якого зайнята в промисловому виробництві, на транспорті й у сфері обслуговування. Для міст характерні більша густота населення й компактність забудови.

Селищами міського типу називаються невеликі населені пункти з населенням у кілька тисяч осіб. Вони також належать до міських поселень, тому що більша частина їхніх жителів не зайнята у сільськогосподарському виробництві. Селища міського типу часто утворювалися поблизу шахт, заводів, електростанцій та інших великих підприємств.

Зустрічаються й менші селища, наприклад курортні. До них належать населені пункти, кількість населення в яких становить не менш ніж 2 тис. постійних жителів, а кількість людей, які щорічно прибувають для лікування й відпочинку, становить не менш ніж половину від кількості його постійних жителів.

За функціями міста поділяють на дві групи: поліфункціональні та монофункціональні. До поліфункціональних належать міста-мільйонери, дуже великі, великі й більшість середніх міст. Так, усі міста-мільйонери виконують адміністративні, промислові, організаційно-господарські, культурні й наукові функції. Особливо багато функцій виконує столиця, яка є політичним центром держави, тут розміщені резиденція президента, парламент і уряд.

Монофункціональні міста, як правило, існують на базі однієї домінуючої галузі, сфери діяльності. Саме вона сприяє розвитку певного населеного пункту, а іноді й стримує його. За питомою вагою населення, зайнятого в різних сферах економічної діяльності, можна виділити такі категорії малих міст: із переважно промисловими функціями (гірничодобувна промисловість, енергетика, переробка сільськогосподарської сировини); транспортні центри; санаторно-курортні та рекреаційні центри; історичні, історико-архітектурні, культурні та туристичні; господарські центри місцевого значення.

Урбанізація

У результаті переміщення із села в місто збільшується кількість міського населення, зростають міста, їхня роль в економічному й політичному житті держави — відбувається процес урбанізації. Її основним показником є зростання кількості городян і їх частки в усьому населенні країни.

У процесі світової урбанізації виділяють кілька етапів. Перший (початковий) етап в основному охопив XIX ст., а в територіальному аспекті — Європу й Північну Америку. Другий етап припав на першу половину XX ст. Для нього характерні прискорення зростання міського населення (якщо за XIX ст. воно зросло приблизно на 170 млн осіб, то в першій половині XX ст. — на 518 млн осіб) і поширення урбанізації майже на всі регіони світу.

У 1975 р. понад 40 % населення Землі були городянами, у 2014 р. — більш ніж половина(52,1 %), причому особливо швидко зростало населення в найбільших містах. Збільшення міського населення відбувається як за рахунок природного приросту населення, так і за рахунок міграції — переїзду населення із сільських населених пунктів на постійне місце проживання в міста.

Міські агломерації

Для сучасного етапу процесу урбанізації характерний процес злиття великих міст із передмістями, із прилеглими до них містами менших розмірів, селищами різного типу й утворення міських агломерацій. Міські агломерації — це скупчення міст, об’єднаних у єдину систему виробничими, трудовими, культурно-побутовими й іншими зв’язками, це зони з різноманітними виробництвами, науковими й навчальними установами, з високою густотою населення. У складі міської агломерації зазвичай виділяють місто (або кілька міст), навколо якого формується агломерація. Це місто називають ядром агломерації.

Межі агломерації зазвичай визначають за інтенсивністю трудових і культурно-побутових зв’язків між центром і периферією. Як правило, вони не виходять за межі двогодинної по їздки від її центру, що відповідає району з діаметром приблизно в 100 км.

Центри агломерацій, так звані «сутінкові зони*, часто стають місцем проживання маргінального населення (у США це афроамериканці, мексиканці, пуерториканці).

У розвинених країнах агломераційні процеси тривають і далі — по шляху злиття окремих агломерацій у мегалополіси (мегаполіси). Мегалополіс являє собою велике за територією та кількістю населення скупчення близько розташованих міських агломерацій, що зрощуються між собою. Найбільшим мегалополісом за кількістю населення є Токайдо. Він простягнувся від столиці Японії Токіо до одного з найбільших міст — Кобе. Тут проживає понад 60 млн осіб, тобто майже половина жителів Японії.

Субурбанізація

Перенаселеність міст, погіршення стану навколишнього середовища в них, висока ціна житла в їхній центральній частині призводять до субурбанізації, тобто розвитку приміської зони великих міст і переїзду до неї населення. Цей процес стимулює розвиток міських агломерацій і призводить до того, що міський спосіб життя з його зовнішніми атрибутами — сучасними житловими будинками, промисловими підприємствами, транспортними магістралями порушує офіційні межі міста й поширюється в його найближчих околицях.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.