ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Господарство. Загальна характеристика господарства. Економічний потенціал. Промисловість

Загальна характеристика господарства

Поняття про господарство і національний господарський комплекс.

Поняття «галузь» і «міжгалузевий комплекс». Галузева структура господарства

Господарство являє собою історично сформовану сукупність підприємств і установ, завданням яких є задоволення різноманітних потреб людей. Підприємства (заводи, фабрики, шахти) в основному виробляють певну продукцію, а установи (лікарні, ВНЗ, театри) переважно надають різні послуги. їх поєднання у межах території країни називається національним господарським комплексом.

Для того щоб забезпечити виробництво, обмін і розподіл різноманітних товарів і послуг, у складі господарства функціонують різноманітні галузі. Це групи підприємств, які випускають однорідні види продукції або спеціалізуються на наданні однотипних послуг.

Сукупність галузей, що характеризуються певними співвідношеннями й взаємозв’язками, називають галузевою структурою національно

го господарського комплексу. Він включає галузі виробничої і невиробничої сфери. До виробничої сфери входять промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, торгівля тощо (частина галузей виробляє продукцію, частина забезпечує її доставку проміжному й кінцевому споживачеві, що викликає суперечності щодо зарахування цих галузей до виробничої сфери).

Більшість підприємств галузей виробничої сфери виробляють матеріальні цінності. Установи невиробничої сфери задовольняють соціально- побутові потреби людей. До неї належать: житлово-комунальне господарство, освіта, охорона здоров’я, наука, культура, мистецтво, побутове обслуговування; галузі, до яких належать кредитування, фінанси й страхування; апарат органів управління тощо. Останнім часом до неї також зараховують торгівлю, транспорт, зв’язок.

Основна галузь виробничої сфери — промисловість, яку умовно поділяють на групу А (паливно-енергетичний комплекс, металургійний комплекс, машинобудівний комплекс,

комплекс конструкційних матеріалів, комплекс будівельних матеріалів, лісопромисловий комплекс) і групу Б (легка промисловість, харчова промисловість).

Кілька близьких за профілем діяльності та технологічно пов’язаних галузей утворюють міжгалузеві комплекси. До них належать паливно-енергетичний, металургійний, агропромисловий комплекс. В основу їх виділення покладені відтворювальний принцип і критерій участі у створенні кінцевого продукту. Галузева структура господарства будь-якої країни змінюється в результаті впливу різних чинників, наприклад, науково-технічного прогресу, економічних перетворень, зміни системи господарювання.

Поняття про територіальну структуру господарства

Господарство має не тільки галузеву, але й територіальну структуру, яка передбачає сполучення й взаємозв’язки центрів, агломерацій, вузлів і районів. Елементами територіальної структури також є сільськогосподарські зони, транспортні магістралі, соціально-економічні райони.

Промисловий центр — це населений пункт, у якому розміщені підприємства певної спеціалізації. Сукупність промислових центрів, що мають загальну інфраструктуру, утворює промисловий вузол. В умовах ринкового господарювання вузли стають формуючим ядром якісно нових систем територіальної організації виробництва. Промислова агломерація — це територіальне утворення з високою концентрацією підприємств різних галузей економіки, а також із високою густотою населення, об’єднаного спільними рисами економічного й соціально-економічного життя.

Промислові центри, вузли й агломерації є складовою частиною промислового району — територіально цілісної частини господарства країни, яка спеціалізується на виробництві певної продукції (ії виробництво забезпечує максимальний ефект за найменших витрат). Спеціалізація залежить від географічного положення, а також історичних, природних, економічних та соціальних умов певного району.

Інфраструктура, її види

Найважливішою умовою ефективного функціонування господарства є розвинена інфраструктура. Вона включає сукупність матеріальних об’єктів, що забезпечують роботу підприємств і задовольняють соціально-побутові потреби населення. Залежно від функцій виділяють виробничу й соціальну інфраструктуру.

Виробнича інфраструктура продовжує процес виробництва у сфері обігу. Вона включає транспорт, зв’язок, водо-, газо- і нафтопроводи, займається постачанням і ремонтом.

Соціальна інфраструктура включає пасажирський транспорт, систему зв’язку, що обслуговує населення, комунальне господарство населених пунктів.

Найважливішим елементом ринкової економічної системи господарювання є ринкова

інфраструктура (система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили). Елементи ринкової інфраструктури: організаційно-технічна (товарні біржі, оптові ринки, торговельно-промислові палати, транспортні комунікації, ріелтерські фірми тощо), фінансово-кредитна (банки, фондові та валютні біржі, страхові компанії, пенсійні та інші фонди тощо), державно-регулятивна (служби зайнятості, митна система, система оподаткування, державні фонди тощо), науково-дослідне та інформаційне забезпечення (науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем, аудиторські й консалтингові фірми, юридичні консультації, рекламні агенції тощо).

Форми суспільної організації виробництва

Розвиток суспільного виробництва пов’язаний з існуванням різних форм його організації. Першою формою було натуральне виробництво, за якого продукти праці призначалися для задоволення власних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрішньогосподарського споживання.

На зміну натуральній формі господарювання поступово приходить товарна форма виробництва, яка тривалий час існує поряд із натуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її. Якщо в натуральному господарстві обмін здійснюється у вигляді продуктообміну, без умови еквівалентності, то товарне господарство передбачає економічний взаємозв’язок між людьми, що розпочинається з придбання засобів виробництва й закінчується реалізацією готової продукції, обміном досвідом. Отже, товарне виробництво — це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту.

Міжнародний географічний поділ праці (МГПП).

Значення зовнішніх економічних зв'язків у господарстві країни

Не існує жодної країни світу, яка б могла виробляти абсолютно всі види товарів, щоб вони були найбільш якісними, а їх виробництво обходилося дешевше, ніж в інших країнах. Тому окремі країни або їхні райони зосереджуються на виробництві тих товарів і послуг, які обходяться на цій території дешевше, ніж на інших, або забезпечують найвищу якість продукції. Ця закономірність розвитку господарства, відкрита ще у XVIII ст., отримала назву закону абсолютних переваг. Саме він став причиною формування міжнародного географічного поділу праці (МГПП) — спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів або послуг та обміну ними. Сучасний МГПП ґрунтується на необхідності максимально ефективно вести господарство, а в розвинених країнах — і на прагненні забезпечити максимальну різноманітність товарів. Тому на сучасному етапі визначальну роль у розвитку як усього світового господарства, так і окремих країн відіграють різні форми зовнішніх економічних зв’язків, які дозволяють реалізувати економічні переваги і вигоди. До них належать: зовнішня (міжнародна) торгівля, вивезення капіталу (інвестиції), науково-технічне співробітництво, підготовка кадрів, міжнародний туризм, створення спільних підприємств.

Найбільше знач єн ня має зовнішня (міжнародна) торгівля. Країни, спеціалізуючись на виробництві тих товарів, у яких вони мають відносні переваги, експортують їх в інші країни. Торгуючи ними, країна також має можливість імпортувати ті товари, які не виробляються на її території, купуючи їх дешевше, ніж якби країна намагалася виробляти цей вид продукції самостійно.

Однією з найбільш дохідних форм зовнішніх економічних зв’язків, що інтенсивно розвивається, є туризм. Він набув розвитку в середині XIX ст., а масового характеру — із другої половини минулого століття. Крім культурно-пізнавального й політичного значення, туристський обмін відіграє величезну економічну роль. Туризм впливає на світову економіку, особливо на окремі країни, які приймають найбільшу кількість іноземних туристів. За даними Всесвітньої туристичної організації, кожні 30 туристів, що відвідують країну, сприяють створенню одного прямого й двох непрямих робочих місць. Туризм впливає на такі ключові галузі господарства як транспорт, зв’язок, торгівля, будівництво, виробництво продуктів харчування, сільське господарство.

Поняття «НТР» та її основні риси

Сучасне світове господарство розвивається в умовах науково-технічної революції (НТР) — докорінного якісного перевороту рівня продуктивних сил на основі перетворення науки на головний чинник суспільного виробництва. Головною рисою НТР с стрімкий розвиток науки й перетворення її на безпосередню продуктивну силу. Це проявляється в скороченні часу між винаходом і впровадженням його у виробництво.

Для НТР характерне надзвичайне прискорення науково-технічного прогресу — швидкого втілення досягнень науки у виробництво. Якщо в ході першої НТР від моменту здійснення винаходу до часу втілення його в практичне використання (виробництво) минало 20— 30 років, то зараз цей термін у передових країнах не перевищує 1—3 років, а у низці випадків він ще коротший.

Важливою рисою є докорінна зміна ролі людини у виробництві. У ході НТР виробництво настільки ускладнилося, що в багатьох випадках людина перестала бути безпосереднім виробником продукції — її замінюють промислові роботи, автоматизовані лінії, комп’ютери. Із безпосереднього виробника, «живого додатка до машини» людина дедалі більше перетворюється на контролера діяльності машин.

Економічний потенціал

Показники соціально-економічного розвитку. Валовий національний продукт, національний дохід. Показники якості життя

Для того щоб дати оцінку результатів національного виробництва країни, обчислюють валовий національний продукт (ВНП) і національний дохід (НД). Валовий національний продукт (ВНП) — сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств. Цей показник характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, кінцеві результати економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва, а отже, дає змогу зіставити обсяг перенесеної та новоствореної вартості у складі річного продукту. Із виробничої сфери найбільший обсяг валової додаткової вартості дає промисловість.

Національний дохід — це найважливіший макроекономічний показник сукупних доходів усього населення певної країни за певний період часу (зазвичай за рік); новостворена вартість.

Поняття «якість життя» містить у собі не тільки кількість спожитих матеріальних благ, але й рівень задоволення духовних потреб, довголіття, стан навколишнього середовища, дотримання прав людини, соціальну рівність. Урахувати всі ці показники для різних країн — досить складне завдання. Тому як інтегральний показник якості життя найчастіше використовують індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП).

Він будується на мінімальному наборі даних. Кожне з них являє собою середнє арифметичне трьох показників: довголіття (здатність прожити довге й здорове життя), освіченості й валового внутрішнього продукту на одну особу.

Базовий показник довголіття — середня тривалість життя при народженні. Він спирається на дані про смертність населення певної країни протягом певного календарного року й характеризує тривалість життя гіпотетичного немовляти, що житиме при збереженні вказаного рівня смертності.

Освіченість розглядається як здатність до одержання й нагромадження знань, а також до обміну інформацією. Найважливішим її базовим показником є рівень грамотності дорослого населення (віком 15 років і більше). Однак з огляду на постійне підвищення вимог до освіти показник освіченості почали розраховувати комбінацією рівня грамотності дорослого населення й сукупної частки учнів.

Для оцінки матеріального добробуту використовується непрямий базовий показник — валовий внутрішній продукт (ВВП) на одну особу. Він розраховується відповідно до паритету купівельної спроможності валюти. За таких розрахунків порівнюють вартість у національній валюті й доларах США близько 1000 основних товарів і послуг, а також 10—20 типових будівельних об’єктів і на цій основі встановлюють купівельну спроможність національної валюти.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.