ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

Господарство України

Загальна характеристика господарства, економічний потенціал

Основні риси структури господарства.

Сучасні проблеми розвитку та територіальної організації господарства

Господарський комплекс має певну структуру, головними складовими якої є дві сфери: виробнича сфера, у якій виробляються матеріальні блага, і сфера послуг (невиробнича сфера), яка здебільшого надає послуги населенню. Сфери, у свою чергу, поділяють на галузі, в яких розрізняють підгалузі (для зручності їх також називають галузями). Так, у промисловості виділяють десять основних галузей, у сільському господарстві — дві.

Галузева структура економіки України формувалася впродовж тривалого періоду. В історичному минулому вона була складовим елементом єдиної господарської системи СРСР. Після розпаду СРСР в Україні залишилося багато підприємств матеріаломістких та енергоємних галузей,

у тому числі третина потужностей чорної металургії, значна частина виробництва зброї та обладнання для різних галузей промисловості.

Здобуття державності й ринкові реформи останніх двох десятиліть суттєво вплинули на структуру господарства України. Зокрема воші призвели до скорочення частки виробничої сфери (промисловості й сільського господарства) і збільшення частки невиробничої сфери. Значення структурної перебудови полягало в тому, щоб поруч зі згортанням і ліквідацією старих виробництв, що не задовольняли вимоги ринкової економіки, починався розвиток сучасних ефективних і конкурентоспроможних виробництв.

Одним зі шляхів підвищення ефективності виробництва є раціональна територіальна структура господарства. Вона передбачає науково обґрунтоване розміщення взаємозалежних галузей і виробництв на території держави. Територіальна структура господарства України, що дісталася у спадок від колишнього СРСР, не є досконалою: в одних районах зосереджені значні виробничі потужності, інші території розвинуті недостатньо.

Основу економічного потенціалу країни становлять різні види ресурсів. Від їхньої кількості та якості залежить рівень розвитку багатьох галузей господарства. Розрізняють такі види ресурсів:

• природні (мінеральні, земельні, кліматичні, лісові, водні, рекреаційні ресурси);

• виробничі (створені працею людини засоби праці: верстати, інструменти, різне обладнання, комп’ютери, виробничі будівлі, транспортні засоби, матеріали);

• трудові (люди з власними здібностями, розумом, пам’яттю, а також знаннями й досвідом, яких вони набули під час навчання й практичної діяльності);

• фінансові (кошти, що належать підприємцям або іншим власникам і використовуються в процесі створення товарів і послуг). Із природних ресурсів країна найкраще забезпечена земельними ресурсами: частка сільськогосподарських угідь у загальній структурі земель становить близько 70 %.

Забезпеченість мінеральними ресурсами оцінюється як середня. Найбільше запасів залізної та марганцевої руди, солей і будівельної сировини. Важким тягарем для економіки країни є відсутність або виснаженість великих родовищ природного газу й нафти.

У цілому спостерігається сприятлива ситуація з кліматичними ресурсами, які надають можливість вести ефективне сільськогосподарське виробництво. Помірний клімат і родючі землі — основа продовольчої безпеки держави та нарощування експортного потенціалу її агропромислового комплексу. Водночас частина території належить до районів ризикованого землеробства (заморозки, суховії, посухи).

Водними ресурсами Україна забезпечена не достатньо. Так, показник поверхневого стоку й запасів підземних вод приблизно в десять разів менший за середньосвітовий. Недостатньо в країні й лісових ресурсів. Найкраще ними забезпечені Полісся й Карпати.

Значним є природний рекреаційний потенціал України. До нього належать узбережжя Чорного та Азовського морів, гірські райони, лісові масиви, джерела мінеральних вод.

Своєрідна ситуація склалася в Україні з виробничими ресурсами. З одного боку, у країні налічуються тисячі підприємств із необхідним обладнанням, верстатами, інструментами, з іншого — існує брак сучасного високопродуктивного обладнання.

Найважливішою умовою для розвитку економіки є наявність фінансових ресурсів, саме їх найбільше не вистачає в Україні. Економічне зростання країни забезпечується капіталовкладеннями на рівні 20—30 % від вартості всіх товарів і послуг, вироблених за один рік. В Україні досягнуто значного приросту внутрішніх капіталовкладень і обсягу зовнішніх інвестицій (довгострокових капіталовкладень у галузі економіки). Однак сумарні капіталовкладення не досягли того рівня, що забезпечує економічну безпеку країни.

Розвиток ринкової інфраструктури в Україні

Після проголошення незалежності Україна взяла курс на перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки, яка базується на приватній власності на засоби виробництва. У 2005 р. Україна була визнана світовим співтовариством країною з ринковою економікою. Це означало, що завершилися роздержавлення і приватизація багатьох господарських об’єктів; обсяги випуску та асортимент продукції уже визначалися не постановами, а попитом; сформувалася ринкова інфраструктура.

Через свої елементи (товарні, фондові та універсальні біржі, банки, торговельні палати, холдингові та брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, страхові та інвестиційні компанії, аудиторські установи) вона здійснює правове та економічне консультування підприємців і захист їхніх інтересів; забезпечує фінансову підтримку, кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування; сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств; регулює рух робочої сили; здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування. Водночас з огляду на сучасні тенденції розвиток елементів ринкової інфраструктури та умови здійснення ними підприємницької діяльності залишаються недостатніми.

Для сучасного етапу розвитку ринкової інфраструктури в Україні характерні як досягнення, так і недоліки, зокрема недостатній рівень куль

тури ринкових відносин, недостатня роль об’єктів інфраструктури в розвитку малого бізнесу, відсутність надійної та повної інформації про функціонування ринку, наявність «неформального сектору», недостатній обсяг і асортимент товарів та послуг (це перешкоджає підвищенню ступеня дотримання умов контрактів і платіжної дисципліни, а також збільшенню ефективності ринків).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити