ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

Господарство України

Металургійна промисловість

Структура, місце і роль у господарстві. Чинники розвитку та розміщення. Сировинна база. Географія чорної металурги

До складу металургійної промисловості входять чорна і кольорова металургія. Перша займається видобутком руд чорних металів (залізних, марганцевої, хромітів), виплавкою чавуну і сталі, виробництвом прокату і феросплавів. До кольорової металургії належать видобуток і збагачення руд кольорових металів, виплавка металів і сплавів, виробництво прокату.

Для України чорна металургія є дуже важливою галуззю промисловості, на її підприємствах створюється чверть ВВП держави. На початку 1990-х рр. видобували 105 млн т залізної руди (десята частина світового видобутку), 7,1 млн т марганцевої (близько 9 %), а також виробляли значну частку чавуну (45 млн т), сталі (53 млн т) та прокату (45 млн т). Зараз підприємства України видобувають понад 70 млн т залізної руди, близько 2,8 млн т марганцевої руди, виплавляють 30 млн т чавуну, 36 млн т сталі та виробляють 20 млн т прокату. Продаж чорних металів і виробів із них приносить понад 40 % валютних надходжень країни. Найбільшими покупцями української продукції є Росія та інші країни СНД, низка європейських країн, США, Туреччина, Китай, Республіка Корея.

Географія підприємств галузі диктується розташуванням родовищ коксівного вугілля, залізної і марганцевої руд, вогнетривких глин, високоякісних флюсових вапняків (чорна металургія — найбільш матеріаломістка галузь промисловості). В Україні є всі ці корисні копалини, причому залягають вони недалеко одне від одного. Це сприяло високій концентрації виробництва чорних металів, особливо на сході країни. Тут налічується близько 300 підприємств, які пов’язані з чорною металургією: гірничо-збагачувальні комбінати, коксохімічні заводи, підприємства з виробництва чорних металів, трубні заводи.

Послідовність основних операцій із виробництва сталі така: видобуток і збагачення залізної руди — виробництво агломерату та коксу — виробництво чавуну — виробництво сталі. Найбільшими виробниками залізорудного концентрату несьогоднішній день є такі гірничо-збагачувальиі комбінати (ПІК): Інгулецький, Південний, Північний, «Криворіжсталь» (усі розташовані в Дніпропетровській області, Криворізький басейн) і Полтавський.

Так, Інгулецький ГЗК спеціалізується на видобутку й переробці руд чорних металів та

виробництві залізорудного концентрату й будівельних матеріалів. Частка підприємств залізорудного концентрату на українському ринку досягає 32 %.

На території України є великі поклади марганцевої руди. Один із найбільших у світі басейнів — Нікопольський, що смугою простягнувся від річки Інгулець до південно-західної окраїни Приазовської височини. Основними родовищами є Нікопольське та Інгулецьке в Дніпропетровській області й Великотокмацьке в Запорізькій. Так, загальні запаси марганцевої руди в Нікопольському басейні становлять понад 2 млрд т.

До нерудної сировини, що використовується в чорній металургії, належать вогнетривкі глини й флюсові вапняки. Вогнетривкі глини витримують температури понад 1500°С, їхні родовища інтенсивно експлуатуються в Донецькій, Запорізькій, Черкаській, Кіровоградській областях. Флюсові вапняки видобуваються в Донецькій і Дніпропетровській областях.

Як паливо використовується кокс, який виробляють із відповідних марок вугілля, що добувається в Донецькому басейні. Найбільші виробники коксу — Авдіївський коксохімічний завод (Донецька область), «ArcelorMittal Кривий Ріг» (Дніпропетровська область) і Алчевський коксохімічний завод (Луганська область).

Найбільші підприємства чорної металургії зосереджені в трьох районах: Придніпров’я (Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Нікополь), Донбас (Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Алчевськ) і Приазов’я (Маріуполь). У Донбасі вирішальне значення для розміщення металургійних комбінатів має паливно-енергетичний чинник. Майже всі великі підприємства — це комбінати, що мають повний цикл виробництва від чавуну до сталі й прокату.

За виробництвом труб країна посідає четверте місце у світі. Найважливіші підприємства: Харцизький, Макіївський, Нікопольський, Новомосковський, Нижньодніпровський і Луганський трубні заводи.

Серед найбільших виробників сталі гірничо-металургійний комбінат «Arcelor Mittal Кривий Ріг» (Дніпропетровська область), Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, металургійний комбінат «Азовсталь» (Маріуполь, Донецька область), Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (Запорізька область), Алчевський металургійний комбінат (Луганська область), металургійний комбінат ім. Дзержинського (Дніпродзержинськ).

Виробничі потужності найбільшого підприємства галузі — «Arcelor Mittal Кривий Ріг» — мають повний виробничий цикл. Вони розраховані на щорічний випуск 7,8 млн т чавуну, близько 7 млн т сталі й понад 6 млн т прокату. Крім ливарного й прокатного виробництва, до складу комбінату входять гірничо-збагачувальний комплекс, коксохімічне виробництво й шахтоуправління з підземного видобутку залізної руди.

Основними видами продукції Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча є чавун, сталь, прокат чорних металів і різні види труб. Підприємство займає монопольне положення на внутрішньому ринку з виробництва освинцьованої листової сталі, а також із виробництва тонколистового й крупнолистового прокату.

Металургійний комбінат «Азовсталь» раніше працював на збагаченому агломераті, виготовленому з керченських руд, який доставлявся через Азовське море суднами. Зараз руда надходить до Маріуполя з Криворіжжя, а коксівне вугілля з Донбасу.

Найбільший виробник труб — Харцизький трубний завод (Харцизьк, Донецька область). Виробнича потужність цього підприємства становить 1,5 млн т труб на рік.

У Запоріжжі й Броварах (Київська область) працюють електрометалургійні комбінати. Тут для виробництва металу використовують електричні печі. Завдяки високим температурам у них можна розплавляти метал із високою концентрацією тугоплавких компонентів і добре очищувати сталь від домішок.

Кольорова металургія. Основні галузі та їх розміщення

Мінерально-сировинна база кольорової металургії недостатня, тому багато підприємств працюють на привізній сировині або переробляють брухт кольорових металів. При їх розміщенні враховуються енергетичний, споживчий, транспортний та екологічний чинники. Кольорова металургія є сильним забруднювачем навколишнього середовища й головним джерелом надходження важких металів.

Великі підприємства галузі зосереджені в Донецькій, Луганській, Запорізькій областях, які мають високий рівень забезпечення паливом та електроенергією.

Найбільші обсяги виробництва характерні для алюмінієвої промисловості, яка складається з виробництва глинозему й алюмінію. Сировиною для галузі є боксити, запаси яких в Україні незначні. Промислове значення мають родовища в Дніпропетровській та Черкаській областях. Галузь представлена Миколаївським глиноземним заводом, Дніпровським алюмінієвим комбінатом (Запоріжжя), спільним іспано-українським підприємством «Інтерсплав» (Свердловськ, Луганська область). Вони забезпечують виробництво понад 250 тис. т алюмінію, причому використовують привізні боксити та брухт алюмінію.

Миколаївський глиноземний завод був побудований у 1980 р. На ньому встановлене обладнання закордонного виробництва. Основна сировина також надходить із-за кордону: із Гвінеї (близько 40 % від загального обсягу), Австралії та Бразилії. Основний вид продукції — глинозем, частина його вивозиться до Росії, частина надходить до Запоріжжя.

Лідер мідної галузі України — Артемівський завод з обробки кольорових металів (Донецька область). Його потужності дозволяють щорічно випускати до 100 тис. т міді та сплавів (у тому числі латуні). Цю ж продукцію виробляють Запорізький завод кольорових сплавів і компанія «Панком-Юн».

Україна має у своєму розпорядженні великі запаси титанових руд. Основна титанова сировина (мінерали ільменіт і рутил) добувається на Ір- шанському гірничозбагачувальному комбінаті (Житомирська область), високим умістом титану й цирконію характеризуються руди Самотканського родовища (Дніпропетровська область). Завдяки потужній сировинній базі в Україні працюють збагачувальні фабрики, Запорізький титано-магнієвий комбінат, єдиний у світі Інститут титану. У країні накопичений багатий досвід у галузі виробництва титанових концентратів.

Кольорові метали досить дорогі: так, ціна алюмінію коливається на рівні 2800 —3000 дол. за 1 т, свинцю — 2900—3050 дол., міді 8000—8300 дол., нікелю — 28000—35000 дол.

Основний виробник свинцю й цинку — найбільше в Європі підприємство вторинної переробки цинкової сировини, підприємство «Укрцинк» (м. Костянтинівна Донецької області). Його потужності, розраховані на виробництво 80 тис. т свинцю й 20 тис. т цинку, поки завантажені не повністю. Цинк із Костянтинівни частково надходить на Артемівський завод, де він використовується для виробництва сплаву міді й цинку (латуні).

Калуський хіміко-металургійний комбінат (Івано-Франківська область) виробляє металевий магній. Сировиною для його отримання

є родовища калійно-магнієвих солей Прикарпаття (Стебник, Калуш).

У Кіровоградській області працюють По- бузький феронікелевий комбінат та Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів. У країні також налагоджене виробництво кобальту, цирконію, ніобію, гафнію.

Проблеми й перспективи розвитку металургійної промисловості

У зв’язку з тривалим терміном експлуатації багато підприємств металурги, у першу чергу чорної, є технічно відсталими. На Україну припадають значні обсяги виробництва сталі, що ведуться застарілим, дуже витратним мартенівським способом. Рівень упровадження прогресивного киснево-конвертерного методу виробництва сталі не перевищує половини. До того ж у країні дуже високі витрати праці на тонну виробленої продукції. Якщо в передових компаніях на одного працівника припадає до 1 тис. т продукції, в Україні ця цифра приблизно в п’ять разів нижча.

Обладнання багатьох підприємств кольорової металургії також морально та фізично застаріло, що призводить до збільшення витрат палива й електроенергії, підвищення собівартості продукції. Зберігається велика залежність від зовнішнього ринку: значна частина сировини надходить із-за кордону, потім переробляється в Україні та знову йде за кордон.

Пріоритетними напрямками розвитку галузі мають стати: розвиток мінерально-сировинної бази та забезпечення якості сировини; заміна мартенівського способу виробництва металу на киснево-конвертерний; упровадження установок безперервного розливу сталі; розширення електроплавильного виробництва металу; збільшення обсягів виробництва спеціальних сталей і сплавів; повне використання всіх компонентів руд і відходів виробництва; спеціалізація на прив’язаних до джерел сировини повних циклах виробництва нікелю, магнію, титанових зливків і сплавів, нових видів продукції з цирконію.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити