ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

Світове господарство. Глобальні проблеми людства

Географія сільського господарства

Особливості розвитку й розміщення галузей рослинництва й тваринництва

Головною галуззю сільського господарства більшості країн, що розвиваються, низки середньорозвинених і постсоціалістичних країн є рослинництво. Основну роль у галузі відіграють зернові культури, вони займають приблизно половину всієї посівної площі.

Обсяги загального збору зерна останніми роками значно зросли, у першу чергу за рахунок збільшення врожайності. Це свідчить про інтенсивний шлях розвитку галузі в багатьох районах світу. Усього на Землі збирають понад 2 млрд т зерна, на 80 % цей урожай складається з «трьох головних хлібів людства» — пшениці, рису й кукурудзи. Кожна із цих культур дає більше ніж 500 млн т зерна щорічно. Серед країн світу найбільший збір зернових припадає на Китай, США, Індію, Росію, Францію, Індонезію, Бразилію, Німеччину, Канаду, Україну. Чверть вирощуваного зерна надходить на світовий ринок. Група головних експортерів є стабільною: США, Канада, Аргентина, Австралія й Франція. У найбільших обсягах зерно імпортують Японія, Росія, Республіка Корея, Китай, Єгипет, Бразилія.

Основні посівні площі пшениці розташовані в межах помірного поясу. Лідери зі збору цієї культури: Китай, Індія, США, Росія, Франція, Канада, Німеччина, Пакистан, Туреччина, Україна, Австралія. Частина цих країн є й найважливішими експортерами пшениці.

Вирощування рису поширене у тропічних і субтропічних районах Азії й Африки, він вимогливий до тепла й води. Батьківщина цієї культури — Китай. Крім Китаю до десятки головних виробників належать: Індія, Індонезія, Бангладеш, В’єтнам, Таїланд, М’янма, Японія, Бразилія, Філіппіни.

Безумовним лідером із вирощування кукурудзи є США. На цю країну припадає до 40 % світового збору й понад 70 % світового експорту кукурудзи. Крім США, її вирощують у Латинській Америці, середземноморських країнах, Китаї, Південно-Східній Азії й на півдні Африки. Кукурудза є не тільки продовольчою, але й цінною кормовою культурою: у їжу свійським тваринам іде зерно, листя і стебла.

Як сировина для різних галузей промисловості використовуються технічні культури. Найбільше значення серед них мають олійні, цукроносні й волокнисті рослини. Маслина й арахіс поширені в тропіках і субтропіках, а соняшник і льон вирощують у помірних широтах.

Найбільше бавовни збирають у Китаї, США, Індії, Пакистані, Узбекистані, Туреччині, а льону — в Росії, Франції, Білорусі, Великій Британії, Німеччині.

До найважливіших цукроносних культур належать: цукрова тростина і цукровий буряк. Великі плантації цукрової тростини поширені в низці країн Латинської Америки — Бразилія, Куба, Мексика; Азії — Індія, Китай, Пакистан, Філіппіни, Таїланд, В’єтнам, а також в Австралії.

Цукровий буряк поширений у помірному поясі. Найбільше його вирощують у Франції, Німеччині, США, Росії, Україні, Польщі, Китаї, Італії.

Важливою культурою є картопля. Сьогодні її найбільше вирощують у Китаї, Росії, Індії, США, Польщі, Україні, Німеччині, Білорусі, Нідерландах, Великій Британії. На ці країни припадає 70 % збору, причому в деяких слов’янських країнах картопля стала «другим хлібом».

Плантації какао, чаю і кави найбільш характерні для країн, що розвиваються, із жарким кліматом. Так, какао-боби вирощують та експортують у першу чергу африканські країни: Кот-д’Івуар, Гана й Нігерія, а також представники Азії (Індонезія та Малайзія). Роль латиноамериканських країн, особливо Бразилії й Домініканської Республіки, також є досить важливою. Цікаво, що на ці сім країн припадає понад 3/4 загального збору какао-бобів.

Серед виробників й експортерів чаю першість належить азіатським країнам — Індії, Китаю, Шрі-Ланці, Туреччині, а також Кенії (Африка). На ці п’ять країн припадає більш ніж 75 % збору чаю. Продавцями цієї культури також є Індонезія, Пакистан, а головними споживачами — країни Європи (у першу чергу Велика Британія та Ірландія), Росія, а також США, Австралія, Нова Зеландія, Австралія.

Кавові зерна — плоди тропічного чагарнику, що походить з Ефіопії (Африка). Головними виробниками кави є: Бразилія, Колумбія, В’єтнам, Індонезія, Індія, Мексика, Кот-д’Івуар.

Важливими галузями рослинництва є овочівництво й садівництво. Обсяг щорічно виробленої овочевої продукції перевищує 600 млн т. Для цієї галузі характерна висока територіальна концентрація: 67 % світового збору овочів дає Азія, далі, з великим відривом, ідуть: Європа — 14%, Північна Америка — 9 % й Африка — 7 %. Серед основних виробників: Китай, Індія, США, Туреччина, Італія, Іспанія, Росія.

Садівництво розвинене в багатьох районах помірного, субтропічного і тропічного поясів. Серед плодових культур помірного поясу найбільш поширені яблуні, груші, вишні, абрикоси, сливи. У субтропічному й тропічному поясах вирощують цитрусові, виноград, банани, ананаси, ківі.

По регіонах світу плодівництво розподілене досить рівномірно, виділяється лише Азія, на яку припадає 40 % світового збору. Головні виробники фруктів — Китай, Індія, Бразилія, США, Італія.

Тваринництво розміщене по світу нерівномірно. Для більшості розвинених, низки середньо- розвинених і постсоціалістичних країн тваринництво становить провідну галузь сільського господарства. Тут воно, як правило, має інтенсивний характер, за якого зростання продукції забезпечується збільшенням продуктивності худоби. Тому понад 70 % виробленого м’яса й молока припадає саме на ці країни та Китай.

У більшості країн, що розвиваються, тваринництво відіграє другорядну роль і розвивається за рахунок збільшення поголів’я, тобто має екстенсивний характер.

Основними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, вівчарство й птахівництво. Скотарство задовольняє майже всі потреби людей у молоці й третину потреб у м’ясі. Найбільш рівномірно по земній кулі розподілене поголів’я великої рогатої худоби. Із загального поголів’я в 1,3 млрд голів на 2011 р. розмірами череди виділяються (у млн голів) Індія (322, включаючи буйволів), Бразилія (211), Китай (107), США (94), Пакистан (65, включаючи буйволів), Ефіопія (51), Аргентина (49), Судан (42), Мексика (32), Австралія (33), Колумбія (26).

У розвинених країнах скотарство має молочний і м’ясо-молочний напрямки. При цьому близько третини молока дають західноєвропейські країни, найбільші надої отримують у Данії, Нідерландах, Бельгії (до 10 тис. л за рік на одну корову). Продуктивність великої рогатої худоби країн, що розвиваються, значно нижча.

Найбільшими виробниками молока є країни Євросоюзу (152 млн т), США (89 млн т), Індія (58 млн т), Китай (37 млн т), Бразилія (33 млн т), Росія (32 млн т), Нова Зеландія (19 млн т), Туреччина (14 млн т), Пакистан (13 млн т), Аргентина (12 млн т), Мексика й Україна (по 11 млн т). Ці країни забезпечують 2/3 світового виробництва молока.

Ще третину м’яса дає свинарство. Світове поголів’я налічує понад 900 млн свиней. Майже половина цієї кількості припадає на Китай, з інших країн виділяються США, Бразилія, Німеччина, Данія, Німеччина, В’єтнам, Польща. Лідером в експорті свинини є США — 34 %. (третина світового експорту), далі йдуть країни Євросоюзу й Бразилія. Найбільші імпортери свинини — Японія (близько 20 % усіх купівель цього виду м’яса), Росія й Мексика. Майже: не розводять цих тварин у мусульманських країнах, де споживання свинини заборонене релігією.

Зберігає своє світове значення вівчарство. Ця галузь розвивається в передгір’ях, степових і напівпустельних районах. Із загального поголів’я в 1,2 млрд третина овець припадає на азіатські країни, у першу чергу Китай (146 млн), на Австралію (85 млн), Індію, Іран, Судан, Туреччину, Пакистан. Кожна шоста вівця вирощується в Австралії та Новій Зеландії (в Австралії на одного жителя припадає 25,3 кг баранини, а в Новій Зеландії — 104,5 кг). Ці країни спеціалізуються на тонкорунному вівчарстві. У Європі переважає м’ясо-шерстяне й м’ясне вівчарство, лідерами є Велика Британія, Іспанія, Франція, Росія.

Завдяки впровадженню нових технологій за останні десятиліття значних успіхів досягло птахівництво. Сучасні птахофабрики перетворилися на своєрідні заводи з виробництва м’яса бройлерів та яєць.

Найбільших успіхів в індустріалізації галузі досягли США, Франція, Нідерланди, Бельгія, але найбільше курей вирощують в Азії. Кожна шоста курка у світі вирощується в Китаї, значна кількість курей характерна для господарства Японії, Індії, Індонезії.

Одна з найдавніших форм господарської діяльності людей — рибальство. У сучасному світовому господарстві це галузь із вилову риби, морських ссавців й інших продуктів моря. Останнім часом дедалі більшого розвитку набуває штучне риборозведення, або аквакультура (найбільш характерне для Китаю, Японії).

Більшу частину світового вилову становлять риби родини оселедцевих — близько 15 млн т щорічно. Оселедець поширюється великими косяками, які служать зручним джерелом дешевих харчових і технічних продуктів. Виловлення оселедця завжди становило основну частку в рибальстві Ісландії, Нідерландів, Польщі, скандинавських країн і Росії. До інших оселедцеподібних, що мають першорядне промислове значення, належать анчоус, сардина й менхеден. З інших риб, що мають найбільше господарське значення, варто виділити тріску. Колись обсяг її річного вилову тільки в районі Великої Ньюфаундлендської банки (у північно-західній частині Атлантичного океану) сягав 1 млн т, але на початку 1990-х рр. він скоротився більш ніж на 70 %.

У 2011 р. світ досяг важливої межі в еволюції раціону харчування. Уперше виробництво риби перевищило виробництво яловичини. А 2012 р. вже спостерігалося перевищення — рибництво (або аквакультура) досягло рекордних цифр у 66 млн т, порівняно з виробництвом яловичини в 63 млн т.

Країни — лідери за обсягами вилову риби й видобутку морепродуктів

Країна

Сумарний вилов (млн т)

У тому числі морський (мли т)

Китай

48,9

20,0

Перу

9,6

8,6

Індія

6,2

4,3

Індонезія

5,8

5,0

Чилі

5,6

5,0

США

5,6

4,9

Японія

4,8

3,4

Таїланд

4,0

2,8

Росія

3,3

2,7

Норвегія

3,2

2,1






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.